До 2004 року саме 17 квітня працівники пожежної охорони відзначали своє професійне свято. У подальшому воно кілька разів змінювало назви і дати. І врешті, у 2008 році визначено дату професійного свята – Дня рятувальника, яке 17 вересня щороку відзначають працівники аварійно-рятувальних служб, пожежної охорони та інших спеціальних формувань. Але, крім того, починаючи з 2013 року, своє професійне свято знову відзначають і працівники та ветерани пожежної охорони, котрі саме 17 квітня приймають вітання від своїх рідних, друзів та колег.
Як на мене, професія рятувальника – одна з найбільш небезпечних і відповідальних. Її обирають люди з великою силою волі, здатні пожертвувати своїм життям, заради життя інших, люди, які незважаючи ні на що, готові кинутися на допомогу і приборкати вогняну всепоглинаючу стихію. Це колишні безтурботні хлопчаки, які в дитинстві на питання «Ким ти хочеш стати, коли виростеш?» впевнено відповідали: «Пожежним!». І лише ті, у кого ця мрія була справжньою, врешті вдягли захисне спорядження і обрали для себе самовіддану і відповідальну професію під героїчною назвою – Рятувальник. Це Люди з великої букви.
Та чи справді ця професія така, якою хлопці бачать її в дитинстві?
З нагоди професійного свята – Дня пожежної охорони – ми вирішили поспілкуватися з нашими рятувальниками зовсім не про їхнє свято, а про те, як вони працюють у будні, і з якими проблемами стикаються у своїй роботі.
Про це розповів начальник 20 державної пожежно-рятувальної частини Управління ДСНС України в Сумській області, старший лейтенант служби цивільного захисту Роман Чігрін.
- У підпорядкуванні 20 ДПРЧ є два пожежно-рятувальні пости у Ворожбі та Улянівці, - розповідає Роман Чігрін. - Загалом у нас працює 64 співробітника, враховуючи і рятувальників, і диспетчерів та водіїв, і працівників бухгалтерії.
Щодня на робочу зміну заступає і несе варту черговий караул у складі вісьмох співробітників у Білопіллі, включаючи диспетчера. По три чергових рятувальника в одному відділенні маємо у Ворожбі й Улянівці. А загалом у частині й на пожежно-рятувальних постах чергує по чотири караули позмінно.
І так у нас заведено, якщо, наприклад, сьогодні на зміну заступає перший караул, то саме перший заступає і в інших пожежних частинах по всій Україні. Завтра – другий… І так далі, попорядку.
Скільки техніки є у вас у наявності? Яке ще обладнання має частина?
- У Білопіллі, Ворожбі та Улянівці загалом маємо вісім пожежних машин. Поступово у пожежних частинах Сумщини техніка оновлюється, тож, сподіваємося, скоро і ми матимемо новіші автомобілі.
Крім того, маємо в користуванні й генератор, за допомогою якого можна увімкнути аварійне освітлення, наприклад, у лікарні, бензорізи, бензопили, гідравлічні ножиці та розтискач, які використовуємо під час серйозних ДТП. Є у нас і рятувальний човен. Захисним спорядженням наші хлопці теж забезпечені: захисний одяг, каски, протигази тощо…
Наша частина має обладнання, що необхідне для щоденної роботи рятувальників.
Перерахуйте основні проблемні питання вашої частини.
Перш за все – це відсутність у селах води для забору під час пожеж. Бувають випадки, коли під час гасіння пожежі, їхати заправлятися водою доводиться кілометрів за 20 до найближчої водозабірної башти. Уявіть лише – 20 туди і 20 назад. Через це втрачаємо дорогоцінний час… Особливо ця проблема актуальна взимку, коли в деяких селах воду з башти просто зливають, аби не замерз насос.
Між тим, саме керівники на місцях мають дбати про місця для забору води, слідкувати, аби водозабірні башти були з водою та у справному стані й піклуватися про пожежну безпеку.
Двічі на рік ми проводимо перевірки водозабезпечення у Білопіллі, Ворожбі, інших населених пунктах Білопільщини. Виявляючи порушення, складаємо акти перевірок. На цьому і все. Втім, очільники рад мають усвідомлювати, яка на них покладена відповідальність за безпеку, життя і здоров’я людей. Саме про це треба думати в першу чергу та обов’язково привести до ладу місця забору води. Це завдання повинно бути пріоритетом. Адже від пожеж не застрахований ніхто.
Тож, хотілося б звернутися з приводу цього до керівників громад і старост, аби вони серйозно взялися за це питання.
Під час виїзду на гасіння пожеж під Чорнобилем
Друге, не менш проблемне питання – погані дороги. Хоч нині ситуація поступово покращується, автошляхи ремонтують, але є чимало таких, що стають справжньою перепоною нашим рятувальникам. Через поганий стан доріг, знову ж таки, втрачаємо час, приїжджаємо на пожежу на кілька хвилин пізніше. А в такій справі, самі розумієте – кожна секунда може стати вирішальною.
По-третє – хибні виклики. Прикро, коли доводиться направляти техніку та особовий склад на такі випадки, витрачати на них ресурси і час. Так, протягом минулого року хибних викликів у нас було сім. Чергові караули виїжджали чи то на пожежі, чи на ДТП, які по приїзді не підтверджувалися. Ще сім – хибні спрацювання пожежних сигналізацій, що встановлюють у школах, дитячих садочках, магазинах, поштових відділеннях та інших організаціях. Зазвичай на пульт приходить сповіщення про спрацювання охоронної сигналізації, ми виїжджаємо за повідомленням охоронної служби. Отож, сім таких випадків не підтвердилися. Буває, що сигналізація спрацьовує, коли до приймально-контрольного пристрою потрапляє пил чи комаха, або ж він просто виходить із ладу.
А яка ситуація щодо зв’язку?
- В кожній пожежній машині маємо радіозв’язок, за допомогою якого черговий караул спілкується з диспетчером. Так само Ворожба та Улянівка в будь-який момент зв’язуються з нами, ми спілкуємось із обласними рятувальними частинами. І, виїхавши на місце пожежі та оцінивши ситуацію, доповідаємо про стан справ та за потреби можемо викликати інші чергові караули на підмогу.
Під час виїзду на гасіння пожеж під Чорнобилем
Яку пожежну статистику маємо на Білопільщині за минулий рік і за три місяці поточного року?
- Протягом минулого року у нас було 73 пожежі, з них 61 – в житловому секторі, три – пов’язані з транспортом та вісім – загоряння на відкритих територіях. Крім того, було чотири виклики на ДТП, коли доводилося рятувати постраждалих: вивільняти людей із автівок, транспортувати до карет швидкої медичної допомоги. Як я вже зазначав, минулого року також було сім хибних викликів на пожежі та ДТП і сім хибних спрацювань сигналізацій.
Протягом цього року вже маємо 24 пожежі, 17 із них – у житловому секторі та сім інших. Крім того – три хибні виклики.
Які обов’язки покладені на 20 ДПРЧ, окрім гасіння пожеж та виїздів на ДТП?
- Окрім вищезазначеного, допомагаємо водіям, визволяючи їхній транспорт із снігових заметів, також виїжджаємо на виклики, коли доводиться зламувати двері та звільняти людей, переважно самотніх стареньких, котрі стали заручниками власних осель. І, дякуючи їхнім сусідам, знайомим чи соцпрацівникам, які вчасно б’ють тривогу, втручання в ситуацію допомагає врятувати людям не лише здоров’я, а й життя. Також робимо демеркуризацію приміщень, коли розбивається ртутний термометр. У Білопіллі таких випадків досить небагато, але трапляються.
Під час виїзду на гасіння пожеж під Чорнобилем
Скажіть кілька приємних слів до свята своєму колективу.
- З нагоди професійного свята хочу побажати своїм колегам-рятувальникам сил, наснаги, міцного здоров’я, родинного затишку і добробуту в цей нелегкий час та нових професійних звершень у нашій нелегкій професії. Щирі слова шани та вдячності висловлюю ветеранам пожежної охорони за самовіддану працю, за великий професійний досвід, який ви протягом багатьох років передавали новій зміні, незалежно від того, як їх зараз називають - пожежними чи рятувальниками – і коли відзначається наше свято – у квітні чи у вересні.
Щастя і злагоди вашим родинам, бадьорості духу на довгі роки!
Обравши для себе професію рятувальника, ми взяли на себе обов’язок - приходити на допомогу кожному, хто її потребує, рятувати, відкинувши думки про власну безпеку. І ми з вами дуже добре усвідомлюємо, що наша постійна готовність до самопожертви – це надійний захист кожної української родини від природних і техногенних лих.
Ми приєднуємося до вітань керівника, дякуємо нашим рятувальникам за відданість своїй справі та бажаємо їм миру, злагоди і доброго здоров'я!
