Наш земляк Віталій Павленко з смт Миколаївки, що на Білопільщині, став абсолютним переможцем у чемпіонаті з воркауту Street Hard Workout Battle Zatec 2019, що відбувся 17 серпня в місті Жатець, Чехія. Це була для Віталія перша поїздка за межі України, з якої він привіз одразу дві золоті медалі. Для читачів Білопілля.City він розповів про своє захоплення, виснажливі тренування, неочікувані перешкоди та чемпіонат.
Поїздку планували ретельно і заздалегідь. Допомагали у цьому, як кажуть, усім світом. Зокрема, підтримав хлопця спеціаліст Білопільської районної ради Ігор Дрягалін, який знайшов спонсорів, що виділили кошти на поїздку. Серед них і депутати різних рівнів, і сільгосппідприємці. За свій рахунок зробити це було б нереально. Допомогли також організатори з Сум.
Після того, як владнали фінансові питання, придбали квитки з Києва до Праги й назад. Їхати Віталію довелося автобусом понад 30 годин в один бік. Далі: ще майже 90 кілометрів до Жатця.
До Праги автобус мав приїхати о першій годині дня, тож хлопець забронював там хостел на цю годину. Але на митниці їх затримали на п’ять годин. Виникли проблеми зі зв'язком. Не було європейської sim-карти, тож не мав доступу до Інтернету.
Вночі в чужому місті Віталію вдалося все ж заселитися в інший хостел. І тільки вранці вийшли на зв'язок чеські організатори. Тож понервувати перед змаганнями довелося немало.
У чемпіонаті брали участь близько 40 учасників, переважно з Чехії, також зі Словакії, Франції, Угорщини та інших країн.
– Це були найважчі змагання з тих, де брав участь, – згадує Віталій. – Зазвичай, в інших чемпіонатах змагався лише в одній категорії, тут спочатку фрістайл, потім батли за ваговими категоріями. До речі, перед чемпіонатом я трішки захворів, тому, на жаль, збив свою вагу до найнижчої категорії – 75 кілограмів. Змагався у легкій категорії. Було три батли – три виходи по 30 секунд. На турніку, на брусах і на підлозі. Тут я виборов перше місце у своїй ваговій категорії. Після цього усі переможці у своїх вагових категоріях змагалися між собою в абсолютці за головний приз – 10 тисяч крон (майже 11000 гривень).
Віталій розповів, що попри поширену думку, що спортсмени їдуть на змагання тільки за перемогою, він любить саму атмосферу.
Воркаутом хлопець займається майже десять років, із 4–5 класу. До цього особливо ніяким видом спорту не захоплювався. Максимум ганяв футбольного м’яча з місцевими хлопцями.
– Дуже добре пам’ятаю той день, коли дізнався про воркаут, – ділиться спортсмен. – Якось вранці йшов із двома своїми друзями до школи і вони мені розповіли про відео, що побачили в Інтернеті (якого, до речі, на той час у мене ще не було). Мова зайшла саме про воркаут. Тож і ми втрьох вирішили спробувати себе у цій справі й одразу після школи пішли тренуватися на турніки, що були неподалік. Сподобалося. А пізніше почали тренуватися не лише після уроків, а й вранці, іноді, чого гріха таїти, навіть під час уроків!
Дізнавшись про захоплення сина, батьки спочатку не сприйняли його всерйоз, хоча й раділи, що син не тиняється без діла, не палить і не випиває у кущах. Звісно, боялися, аби не впав, не травмувався, переживали. Коли ж Віталій почав брати активну участь у змаганнях, поставилися до нього серйозніше.
– Тепер, коли говорю, що їхатиму на змагання, перед якими декілька днів треба відпочити, батьки навіть не змушують нічого робити вдома, бережуть мої сили, – жартує хлопець.
Віталій брав участь у багатьох змаганнях. Вже на перших у 15 років узяв золото, а на чемпіонаті України посів десяте місце. До трійки призерів не потрапив, але отримав купу вражень. Після були змагання у Полтаві та інших містах України.
Головна проблема – гроші. Хоча своїми спортсменами пишаються громади, але всі витрати покладаються на учасників. А це досить складно, зізнається хлопець: дорога, житло, харчування. Все за власний рахунок.
– На жаль, в Україні на сьогодні воркаут не вважають видом спорту. Хоча це досить багатогранна дисципліна, – говорить він. – Там є нормативи з додатковою вагою, різні силові вправи, рекорди, де можна фіксувати статичний елемент на максимум. Або ж можна виступати в батлах та фрістайлах, як виступаю я.
Це видовищний вид спорту, переконаний хлопець. Наприклад, фристайл. Виходить учасник та дві-три хвилини демонструє комбінації різних елементів під музичний супровід, який обрав він чи організатори.
Під час оцінювання батлів судді враховують не лише витривалість, але й акторську майстерність. Якісь цікаві переходи, елементи, які можуть зацікавити глядача.
Сьогодні в селищі є люди, які наслідують Віталія. Він веде сторінку в Інстаграмі, у Фейсбуці, запрошує всіх охочих на тренування:
– Це виглядає ефектно, плюс доступно, хоча б у плані тренування, бо турніки є всюди і не обов’язково витрачатися на спортзали, аби привести себе у форму. Хоча в холодну пору року це, звісно, трішки стає складнішим.
Після Праги Віталій вже встиг побувати на чемпіонаті України, де виборов перше місце. До того ж організатори запропонували йому поїхати на змагання до Болгарії.
Читачам Білопілля.City Віталій радить:
– Шукайте себе, розвивайтеся у цьому напрямку і зробіть хобі своєю роботою. Адже лише від улюбленої роботи можна отримати справжнє задоволення і мати успіх у житті!
Фото та відео з архіву Віталія Павленка
