Про нашого земляка, актора театру і кіно Сергія Волосовця я дізналась абсолютно випадково. Моя знайома Ірина Крушинська зателефонувала нещодавно і розповіла, що 16 січня відбудеться прем’єрний показ одразу двох фільмів, у яких знімається колишній учень Білопільської школи №4 Сергій Волосовець.
Ірина поцікавилася: чи я випадково не в Києві, бо могла б теж потрапити на прем’єру.
Я була в цей час у Білопіллі, але ніщо не забороняло відкрити Інтернет і вкотре пересвідчитися, що ми, на жаль, мало знаємо про наших земляків. Тож певний час «гортала» сторінки у соцмережах, переходила на різні сайти, з яких і дізналася, що Сергій Волосовець - дійсно дуже активна людина, актор і, вже зрозуміла пізніше, цікавий співрозмовник.
Знайшовши його профіль у Фейсбуці, написала в повідомлення, і він одразу відгукнувся. Ми обмінялися телефонами і наступного дня вже поговорили.
Сподіваюся, що всім читачам буде цікаво дізнатись, як випускнику Білопільської школи можна «стати актором, зніматись у фільмах, грати у відомих театрах».
Сергій народився у 1991 році в родині, яка ніяким чином не була пов’язана ні з театром, ні з кіно. Мама Олена Володимирівна працювала провідницею на залізниці. В родині зростали троє дітей, старший брат Сергія - Олександр та молодша сестричка Софія. Мама намагалася максимально приділяти увагу кожній дитині.
Тож Сергій пішов одразу у два перших класи: в музичну школу і в загальноосвітню.
Згадує його колишня викладачка по класу фортепіано Ірина Олефіренко:
- Приємно, що не лише я часто згадую свого гарного, щирого, допитливого, старанного учня Сергія Волосовця, а й він теж не забуває по наші з ним уроки! Добре пам’ятаю, як прийшов до мене на урок хлопчик аж зі станції. Ходив пішки у будь-яку пору року. Не пропускав жодного заняття. Ми багато з ним спілкувались, обговорювали різні події, не лише ті, які стосувалися навчання чи музики.
Він телефонує, вітає зі святами, цікавиться моїм життям. Я в свою чергу слідкую за його кар’єрою і переконана: попереду у нього ще багато успішних проєктів, бо його талант і наполегливість обов’язково виявлять себе. Чекаємо нових ролей Сергія і його самого в гості до нас!
У школі Сергій теж навчався старанно, намагався максимально брати участь у всіх заходах. Особливо у тих, де треба було виявити чи то творчі здібності, чи вийти на публіку.
- Сергій у класі був завжди трохи нестандартний, - жартома згадує його класний керівник Лідія Лабунець. - По-перше, через свій високий зріст йому було незручно сидіти за стандартними партами. По-друге, на відміну від багатьох інших учнів, які неохоче брали участь у позашкільних заходах, Сергій із готовністю відгукувався на всі пропозиції. Виступи, драматичний гурток, заняття музикою – це без зайвих «запрошень». Дуже любив літературу, багато читав. Ну, а Дідом Морозом був неперевершеним.
- Знаєте, ми зараз часто згадуємо наш пророчий жарт. На випускному вечорі ми писали жартівливі побажання-передбачення. І от Сергію склали такий «прогноз»: будеш ти відомим артистом, кінозіркою!
Тоді всі посміялися… А от зараз згадуємо, що не помилилися, - говорить Лідія Олександрівна.
Про своє «дідморозівське» минуле згадує і Сергій:
- Я завждиі з задоволенням відвідував шкільний драматичний гурток. Переграв усі ролі: від Ромео - до української класики. Але найбільше «творче навантаження» було якраз під Новий рік.
- По два-три ранки на день ми тоді проводили, - згадує Сергій. - Цікаво було, мені це подобалося.
Забігаючи наперед, скажу, що і сьогодні вже актор Сергій Волосовець часто грає Діда Мороза на різних публічних заходах, ранках, корпоративах.
По закінченні школи хлопець вступив до Сумського училища культури на відділення режисури. Згадує свого викладача Івана Лиманського, який не просто вів акторську майстерність, а й був творчим керівником.
На цій освіті Сергій не зупинився, і одразу після випускних іспитів в училищі поїхав «підкоряти столицю», здав документи у найпрестижніший театральний виш України - Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого.
- Традиційно до цього закладу на акторський факультет - великий конкурс. Тоді, у 2011 році, на 25 місць претендувало, вже після попереднього відбору, десь 700 осіб, - згадує Сергій. І скромно так додає: «Я пройшов із першого разу. З 2011 по 2016 роки опановував акторську майстерність».
Разом із Сергієм навчалися нині відомі актори Вадим Ковальов, прізвище якого ми вперше почули під час Майдану у 2014 році, Катерина Тишкевич, яка вже знялась у 40 фільмах і серіалах, Лілія Яценко, Єлизавета Зайцева, Юрій Пилипенко та інші колишні однокурсники, а нині – актори театрів та кіно.
По закінченні вишу Сергій потрапив у трупу київського театру «Браво», де зіграв багато персонажів: від аферистів до ролі Ісуса.
Також має акторські роботи в театральній студії «ВІК». Зараз працює в театрах «Між Трьох Колон» та «14 ORLOV».
Тож, шановні білопільці, якщо будете в столиці, обов’язково відвідайте вистави за участі нашого земляка!
Театр «Між трьох колон» знаходиться за адресою: Львівська площа, 14, а «14 ORLOV» шукайте в афішах та слідкуйте в соцмережах.
Сергій разом із колективами неодноразово брали участь у різних театральних фестивалях, конкурсах. Молоді й талановиті, вони - у постійному творчому пошуку!
Ось кілька фото з вистав за участі Сергія.
Інший напрямок його акторської діяльності – кіно. Нашого земляка можна побачити у таких кінороботах, як:
серіали: «Клініка» - лікар, «Реальна містика» - екстрасенс (біоенергет),«Відділ 44» - наркодилер, «Вещдоки» - працівник музею (аферист), «На межі» - архітектор.
Театральний досвід: В.Розова «В пошуках радості» М.Ф.-Майнбург - «Потвора», М.Гершензо - «Хелемські Мудреці», Э.Іонеско - «Голомоза співачка», Е.Уонеску - «Стільці» та багато іншого.
Та найбільше зараз уваги до останньої кінороботи Сергія - ролі священника Іосифа у кінофільмі «Віддана», прем’єра якого відбулася 16 січня.
Про фільм
Український повнометражний фільм “Віддана” був знятий за мотивами роману “Фелікс Австрія” письменниці Софії Андрухович (Книга року BBC-2014) про життя та кохання відданої служниці Аделі у будинку доктора Ангера і взаємини з дочкою доктора – Аделею та її молодим чоловіком. Події фільму розгортаються у XIX столітті в австрійському місті Станіславові (тепер Івано-Франківськ). Головну героїню фільму, служницю Стефу, зіграла польська акторка Маріанна Янушевич.
Спеціально для стрічки пошили понад 150 костюмів і зібрали 300 образів початку ХХ століття.
На подію завітала режисерка фільму Христина Сиволап, письменниця Софія Андрухович, продюсерка Надія Зайончковська, композитор Євген Філатов, оператор Олексій Ламах, виконавці головних ролей Маріанна Янушевич, Алеся Романова, Роман Луцький та Себастьян Цибульськи…
Головним сюрпризом вечора став виступ гурту «Один в Каное» з хітом «Човен», що запам’ятався глядачам у першому тизері стрічки та увійшов до офіційного саундтреку.
Того ж дня відбулась іще одна прем’єра фільму «Мої думки тихі!» за участі Сергія Волосовця. І знову, як і у «Відданій», він грає священника з таким же ім’ям, тільки тут Йосип, бо православний.
Ось як відреагував Сергій на своїй сторінці у соцмережі на ці події:
- Дві прем’єри в один день! Дві різні але такі рідні кінострічки за моєї участі. Довгоочікувані фільми українських, не побоюсь цього слова, творців! Бо створили справжню магію, що проникає до нас з екранів та змушує чуттєво переживати за долю персонажів, як у фільмі "Віддана", чи дико сміятися з чудернацьких ситуацій, у котрі потрапляють герої фільму "Мої думки тихі".
Але особисто для мене могло не статися допрем’єрного, прем’єрного показів, бо, як хтось вже чув, я трохи перестарався у виконанні трюків і навіть полежав у лікарні.
Не буду називати поіменно друзів, що допомогли мені одужати, чи просто не померти від смутку (вони знають, про кого я), Безмежно вам вдячний.
Але одна людина заслуговує особливої подяки! Тетяна Ходаковська щодня приходила і допомагала у всьому. Низький уклін… ну, поки лиш стільки, скільки згинається спина… Але від того не менш щира моя подяка. Запрошую всіх на прем'єрні покази обох картин! Рекомендую подивитися обидві, бо кожна з них - як нове дихання сучасного українського кінематографу. І це не просто гарний вислів, переконайтеся самі. За кожною роботою стоять сотні, тисячі, мільйони людей, які надихнули, спровокували, втілили ці шедеври, і не менш важливо – подивились і перейнялись духом картин.
Ну що ж, залишилось подивитись ці картини і далі слідкувати за творчістю нашого земляка, побажати йому успіхів, а всім учням місцевих шкіл сказати: якщо бачиш мету і маєш наполегливість, то вона обов’язково здійсниться!
Історія Сергія Волосовця тому приклад!
