Про проблеми лісової галузі району, збереження та примноження лісових насаджень, а ще про життя-буття ДП «Білопільського агролісгоспу» ми говорили з його керівником Юрієм Кальченком напередодні Дня працівників лісового господарства.
Від святкових урочисто-вітальних слів - до проблем галузі ми переходили в розмові кілька разів. І от що з’ясовували.
Збільшувати кількість насаджень заважає не стільки неконтрольована вирубка дерев, скільки відсутність землі, де можна висаджувати нові деревця.
- Тобто, для кукурудзи і соняшника місце є, а для дерев - немає? – поцікавилась я у Юрія Кальченка.
- На жаль, так. Сьогодні ми маємо можливість збільшувати площі лісових насаджень до десяти, а то й двадцяти гектарів щороку. Але садити дерева ніде. Для насаджень місцева влада повинна офіційно виділити земельні ділянки з цільовим використанням – насадження дерев. Усі кажуть, що вільної землі немає. Тож часто ми просто роздаємо саджанці дерев, аби кожен охочий міг посади їх там, де є вільна ділянка. А ми ж не просто закопуємо саджанець у землю. Ми його доглядаємо кілька років, адже в разі промислових насаджень відповідальність за них несемо ми.
- І що, в районі немає вільних ділянок, де може за кілька років вирости ліс?
- Може, і є, але з нинішніми бюрократичними процедурами не так просто змінити призначення ділянки. Для цього треба, як кажуть, політичну волю.
- І що, так було завжди?
- Та ні. Є окремі посадові особи місцевого самоврядування, які розуміють важливість збільшення насаджень. Приміром, Річківський сільський голова Микола Солодовник у свій час посприяв у виділенні земельної ділянки, де ми на території 2 гектарів висадили дуби. Сьогодні майбутня діброва підростає і замість кукурудзи – дерева. У свій час голови колгоспів виділяли землі для насаджень дерев. Приміром, поблизу Терещенок зараз росте березовий гай на площі 6 гектарів.
У 2004 році я особисто, тоді ще за кермом трактора, саджав ці берізки, причепивши до машини спеціальний пристрій. Тодішній керівник агролісу Анатолій Андрійович Охріменко ініціював ці роботи. Ми тоді висадили гаї на території Ганнівсько-Тернівської сільської ради, Терещенківської, Вирівської. А зараз кожен клаптик землі – на рахунку, тож висадити такі масиви непросто, хоча можливість є.
- І як Ви вирішуєте, де березовий гай, де діброва чи сосняк?
- Дерева, як люди: якщо їм не підходить місце для життя, вони хворіють, не ростуть і гинуть. Ми в цьому переконались. Кілька років разом з Олексієм Кириченком, на жаль, нині покійним лісничим Річківської ради, хотіли збільшити площі хвойних насаджень, адже в районі їх дуже мало. Саджанці сосен кілька років доглядали, підживлювали тощо. Але дерева не росли, хоч би що їм робили. І засохли. А на тому ж місці дуби, посаджені нами, ростуть уже не один рік!
Дерева ростуть лише там, де є відповідне природнє для них середовище. І тут дуже важливо десь на підсвідомому рівні розуміти: де і які породи дерев саджати.
- Якщо ж дерева, як люди, такі вибагливі і мають свій характер: рубати їх не жалко?
- Так, дерева, як і люди, мають свій строк життя, свої хвороби і діагнози. Приміром, тополі, яким за 60 років, треба зрубувати, бо вони вже списані з балансу і несуть загрозу довкіллю. Ліс – живий організм і його треба теж чистити, оновлювати. Буряки ми ж прориваємо, щоб на одному метрі росла їх певна кількість. Так і дерева. Є певні норми їх росту на одному квадратному метрі, є дерева, які треба вирубувати за віком, за зараженістю бактеріями, за пошкодженістю тощо.
Кожне дерево тепер має свій паспорт. Зараз введено електронний облік зрубаних дерев і кожне з них чіповане. Ми можемо прослідкувати його долю: де росло, коли вирубали і кому продали.
- Так що ж, незаконної вирубки немає?
- Звичайно, є. І саме наші майстри, лісничі виявляють ці факти, фіксують випадки, передають матеріали у поліцію. Сьогодні на розгляді - кілька справ, але ми не маємо права карати чи притягувати до відповідальності незаконних порубників.
- І скільки людей у районі охороняє ліс?
- У нашому відділенні працює 14 осіб. З них 10 – це лісники, люди, які охоплюють увагою лісові масиви на території району. У кожного з них – своя ділянка для обходу, догляду.
- Юріє Володимировичу, скажіть чесно: чи є шанс у Білопільського району вийти з категорії «найменш заліснених районів області»?
- Так. Ми сьогодні дійсно - в категорії найменш залісненої території області. І це дуже прикро. Змінити цю ситуацію можемо. Для цього треба всім органам влади об’єднатись і ухвалити програму заліснення району. Іншими словами, виділити землю, де ми всі разом розіб’ємо зелені насадження. До речі, велику роль у цьому відіграють шкільні лісництва, які працюють у районі. Учні Білопілля, Ворожби, Річок, Вирів щороку допомагають нам висаджувати і доглядати насадження. Я вітаю всіх цих діточок, педагогів із нашим святом і вважаю, що кожен із них уже долучився до збереження лісу в районі.
- А хто, на Вашу професійну думку, головний ворог лісу?
- Перше місце – лісові пожежі. Друге – несприятливі погодні умови та шкідники, які нищать ліс. І на третьому – людський фактор.
- Ну і звичайно, перед святом - про ваш колектив. Хто сьогодні працює у вашому відділенні?
- Колектив у нас злагоджений і дружний, майже половина з усіх працівників – пенсіонери, але вони дуже надійні та відповідальні. Якщо отримують доручення, то можна бути впевненим, що роботу виконають вчасно та якісно. Серед нашого чоловічого колективу, в якому працює 14 осіб, є і одна жінка – наш незмінний протягом десяти років бухгалтер.
До Дня працівників лісу хотів би привітати своїх колег та їхні сім’ї, побажати їм здоров’я, щастя, наснаги, а також привітати дітей, які допомагають нам на пришкільних лісництвах, подякувати їм за те, що беруть участь в озелененні нашого району.
Особливі слова вітання і подяки - першому керівникові нашого підприємства Анатолію Андрійовичу Охріменку. Він показав нам приклад відповідального ставлення до роботи, згуртував навколо зацікавлених осіб і зараз залишається нашим другом і порадником. А ще хочу привітати всіх, для кого ліс – це місце відпочинку, сили і наснаги, всіх, хто цінує нашу працю і береже надбання людства – ліс!
Довідково:
Білопільський агроліс - підприємство, створене у 2006 році, обслуговує майже три тисячі гектарів землі. Перший керівник – Анатолій Охріменко, з 2006 року очолює підприємство Юрій Кальченко.
