Щороку на Білопільщині зникає кілька сіл. Формально, на їх території ще розташовано кілька будинків і проживають люди. Та фактично ці села приречені: за останні роки населення звідти фактично виїхало.
Серед таких населених пунктів одне з сіл Рижівського сатростату - Атинськ. Колись десятки дворів налічували села Будки, Голишевське, Стукалівка...Сьогодні це фактично лише назви. Хоч трохи "живих" помешкань збереглось у селі Атинськ.
Історія цього села цікава і давня. З особливих об'єктів тут збереглася колись одна із літніх резиденцій Терещенків. Такий собі "заміський" будиночок для розваг...
Зберігся паркан, сам будинок, який сьогодні переобладнаний в психоневролоргічний інтернат, деякі господарські приміщення і чудовий краєвид, який, очевидно, і змусив тодішніх будівельників обрати саме це місце для спорудження будинку для заміських розваг.
Про історію і нинішнє життя-буття цього закладу - трохи пізніше.
А зараз - про саме село, де зараз мешкає кілька родин. Місце - мальовниче! Поруч - ліс, недалеко - дорога Суми-Рижівка.
Тож не дивно, що колись, ну як колись, ще років 40 тому, тут вирувало життя.
А зараз...
Розповідає староста Олександр Чех.
Найбільш відвідуване місце цього села - місцеве кладовище. Сюди приїжджають на "поминальні дні". Тут і зараз ховають підопчних місцевого пасихоневрологічного інтернату, які відійшли в засвіти.
Нещодавно не лише частина кладовища, а й дороги ледь не опинились у проваллі. Місцеві комунальні служби підсипали ґрунт і зупинили можливий зсув.
Далі ми прямуємо до ще однієї вулиці Атинська, її народна назва Дядюшкин хутір.
Багато білопільців знає ці місця, бо їздить через цю вулицю в Катеринівський ліс. Та навряд чи хтось пам'ятає історію.
Ось що розповідає староста Олександр Чех.
Ось така історія про села, що зникають. Можна довго дискутувати про причини і передбачати наслідки. Наше завдання зафіксувати нинішній стан і привернути увагу до проблем людей, які мешкають саме тут.
Розповіді про інші села, що зникають, - у наших репортажах. Слідкуйте, підписуйтесь, поширюйте.
