День народження села – важлива і хвилююча подія для кожного місцевого жителя. Це не просто свято, це свідчення єдності та самоорганізованості жителів, у такі дні кожен відчуває себе частиною великої родини.
21 серпня до Коршачини з’їхалися люди, які тут народилися, виросли, де відчули материнську ласку та турботу, отримали цінні поради батька, аби разом, однією великою родиною відсвяткувати День села.
Люди під час карантину настільки скучили за спілкуванням, за святковими заходами, одне за одним, що на День села зібралося набагато більше народу, ніж зазвичай раніше. І не пожалкували. В усякому разі, ті, з ким довелося поспілкуватись.
Річківський сільський голова Микола Солодовник у своєму вітальному слові запевнив, що жодний населений пункт у громаді не залишиться без уваги влади, що всім створені рівні умови для розвитку, навчання, доступу до різних послуг. Він привітав гостей із Днем села і прийдешніми святами.
Староста Володимир Бойко знає багато цікавих історій з минувшини села, де народився і виріс. Тож його слова про земляків, історію та майбутнє – щирі й переконливі. Він провів мініекскурсію центром села. Розказав, де колись стояв панський маєток, де розміщувалася панська економія і як її поступово перебудовували у місцевий клуб. А ще нагадав, коли і за яких обставин з’явились у селі братська могила, меморіал воїнам.
У Коршачині є не лише історичні місця, а й з’являються нові об’єкти, приміром, дитячий майданчик, який збудований завдяки співпраці з найбільшим сільгоспвиробником – компанією «Білопілля Агро». Її представник Євген Слабченко привітав земляків зі святом, подякував пайовикам за довіру, пообіцяв, що й надалі їхнє сільгосппідприємство підтримуватиме Коршачину.
Яке ж свято без подарунків?
За активну життєву позицію та багаторічну сумлінну працю на благо громади подяками Річківської сільської ради були відзначені фельдшер Коршачинського ФП Катерина Вітченко, ветеран місцевого самоврядування Олена Ясенок та добрий господар Сергій Кондрашов.
Після виступів гостей розпочався потік вітань на адресу жителів Коршачинського старостату. Цього дня вітали учасників антитерористичної операції на сході країни Миколу Устименка, Олександра Лук’янова, Олександра Гайдабруса, Сергія Кондрашова, Миколу Довгополова, Сергія Заруднього, Дмитра Теницького, Богдана Куценка, Андрія Пятника, ветеранів та працівників сільськогосподарських підприємств, багатодітну родину Корнієнків, сімейну пару Птащенків, яка відсвяткувала золоте весілля, наймолодшу жительку села Олександру Шевченко, іменинників серпня.
Традиційно я хотіла особисто привітати і подякувати місцевим листоношам. Але не вдалося. Прикрою новиною став факт закриття поштового відділення у селі та скорочення листонош. ЖОДНОЇ листоноші не працює в селі! І питання навіть не в доставці газет. Пенсії, квитанції на оплату, інші послуги фактично не надають у звичайному для нас вигляді. Тож поки у вашому селі є листоноші – бережіть їх, шануйте, підтримуйте, бо буде, як у Коршачині...
Колишня листоноша Антоніна Іванівна Птащенко, а нині прекрасна половина сімейної пари, яка відсвяткувала золоте весілля, з сумом згадує минулі дні і говорить, що не уявляє свого життя без «Білопільщини».
- Хоч ми тепер у різних громадах, але цікаво ж знати, що відбувається з моїми знайомими, друзями, колишніми колегами, - говорить Антоніна Іванівна.
Відчуття, що жителі села опинились ніби на острові, не полишало мене до кінця свята. До мене підходили люди і запитували: «Ну що там у вас у Білопіллі? Ми тепер туди рідко їздимо і дуже скучаємо…» На жаль, створені громади зараз переживають період самоствердження за рахунок розриву всіх можливих зв’язків із колишнім центром - Білопіллям. Та й, власне, Білопілля не робить нічого, аби хоча б на культурно-освітньому рівні об’єднувати жителів колишнього району.
Творчі вітання присутнім дарували аматорські колективи та солісти Коршачинського і Річківського будинків культури. А наймолодші учасники святкової концертної програми привітали земляків та гостей свята з 30 річницею незалежності України.
В ході заходу поціновувачі декоративно-ужиткового мистецтва мали нагоду переглянути виставку робіт місцевих майстринь: вишивки, роботи з бісеру, гіпсу, стрічок тощо.
Місцеві господарі та господині запрошували скуштувати вареники, шашлики та куліш. Організатори заходу закликали випробувати долю в безпрограшній лотереї та зробити фото на згадку на цікавих локаціях та фотозонах.
Для мене особисто найкращою стала фотозона – декорований українським орнаментом та жовто-блакитним кольором постамент, на якому колись стояв Ілліч. За ініціативи землевпорядника Наталії Кириченко, якій допомагали місцеві діти, сіру бетонну брилу було пофарбовано, перетворивши її на дизайнерський артоб’єкт!
Не можу не висловити захоплення місцевою бібліотекою, яку ось майже 30 років очолює Тетяна Бербушенко і яку сьогодні обрано депутатом Річківської сільської ради.
У відремонтованому приміщенні затишно, все обладнано зі смаком. Видно, що людина не просто відпрацьовує свої години, а й, незважаючи на «мінімалку», живе цією справою.
А на дітей чекали батути, надувні гірки та солодка вата.
Завершилося свято дискотекою, та людям не хотілося розходитись по домівках, адже позитивні емоції і радість переповнювали кожного, хто завітав цієї погожої днини до Коршачини.
Прощаючись із селом, ми проїхали його вулицями, де все прибрано, стоять ошатні оселі, розбиті квітники, вулиці – асфальтовані… Школа, побудована в 1911 році, збережена і сиротливо згадує дитячі голоси, які колись тут лунали.
Дуже хочеться, щоб не лише на Дні села збирались тут люди, щоб гарний настрій у них був завжди і хотілося повернутись у рідну домівку. Тут жити, народжувати дітей і розвивати свій край. Дякую за запрошення і говорю Коршачині: «До зустрічі!»
