19 листопада з робочим візитом у Білопіллі побував народний депутат від нашого округу Ігор Васильєв. Під час зустрічі з виборцями найбільше часу він приділив аграрним питанням, точніше, зустрічі з сільгоспвиробниками району. Діалог між ним та аграріями відбувся за ініціативи останніх.
Майже дві години тривала напружена розмова. Кожен із присутніх керівників сільгосппідприємств, а їх було майже 20, ствердно заявляв: продавати землю не можна. Це - не товар, а у разі її продажу – села не буде.
- Є ключові моменти, про які я не можу мовчати. Якщо буде продана земля, це призведе до колапсу, який ми не зможемо відмотати назад. Треба вивчати ситуацію, обговорювати її і тільки потім приймати рішення, а не так, як це сьогодні робиться, – заявив на початку зустрічі голова районної організації «Аграрний союз України» Григорій Поляков.
Підтримали свого колегу й інші представники агробізнесу Білопільщини. Зокрема керівник ФГ «Номировський» Микола Номировський сказав:
- Ми розуміємо, що цивілізований ринок землі повинен працювати. Бо сьогодні існує така ситуація, коли людина має земельний пай, але не може його реалізувати. Правила гри на цьому ринку треба зробити такими, щоб захистити національні інтереси нашої країни та наших людей в цілому.
Свою точку зору з цього питання висловив і депутат Сумської обласної ради Юрій Христій:
- Ми – представники Білопільщини, обурені діями народних депутатів, які, незважаючи на спротив агровиробників, численні звернення районних, обласних рад (від ред.: у тому числі й Білопільської та Сумської) до Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, проголосували у першому читанні за основу законопроєкту № 2178-10 про введення ринку землі. Зрозумійте: узаконення торгівлі землею сільськогосподарського призначення - це пряма загроза для її відчуження на користь олігархічного або чужоземного капіталу. Ми маємо стояти на захисті інтересів простого населення, а не підтримувати бізнес з іноземним капіталом.
Сам народний депутат Ігор Васильєв дотримується такої думки:
- Аналізуючи на сьогодні досвід розвинених країн і ситуацію в нашій державі, приходимо до висновків про необхідність якнайшвидшого упровадження відкритого ринку землі в Україні. У цьому питанні є низка принципових моментів, які вже озвучив Президент Володимир Зеленський, і я підтримую їх.
Зокрема, за словами народного обранця, у пропонованій моделі земельного ринку передбачається, що право на купівлю і продаж землі матимуть тільки українці та українські компанії. Кожен власник землі перебуватиме винятково під юрисдикцією українського законодавства. А міф про те, що землю вагонами вивезуть іноземні магнати, – нісенітниця. Крім того, малі сільгоспвиробники матимуть державну фінансову підтримку для того, щоб нарівні з великими сільгосппідприємствами мати змогу придбати землі у власність. Для цього у Держбюджеті на 2020 рік закладено достатньо коштів як на компенсацію відсотків під час купівлі землі, так і на всі інші потреби.
Озвучив нардеп і ще одну важливу, на його думку, позицію – законодавче закріплення переважного права орендарів на викуп землі. Якщо власник землі захоче її продати, то він зобов’язаний, у першу чергу, запропонувати купити орендарю, а вже потім виходити на ринок. Окремо обговорюється питання площ земельних ділянок, які матиме можливість придбати фізична особа чи фермерське господарство, та необхідність недопущення монополізації ринку сільськогосподарської землі.
- Нині триває робота у профільних комітетах Верховної Ради. спільно з експертами, практиками і представниками галузі опрацьовують усі можливі ризики, щоб їх одразу мінімізувати. Ми чуємо громадян, і вже 4 грудня у Верховній раді відбудуться парламентські слухання на тему обігу земель, - зазначив Ігор Васильєв.
Також він звернув увагу на те, що державою буде встановлена мінімальна ціна за гектар землі, нижче за яку продавати буде заборонено. Купити державну та комунальну землю можна буде тільки на публічних електронних торгах не дешевше від нормативної грошової оцінки.
Чи будуть враховані побажання агровиробників перед ухваленням драконівського законопроєкту, як називають його самі сільгоспвиробники, покаже час. Журналісти Білопілля.City триматимуть руку на пульсі.
Зустрічі з народним депутатом передувала акція аграріїв
Це не перша зустріч сільгоспвиробників із цього приводу. Гучний резонанс викликала акція, коли на автошляхи вийшли аграрії із закликом не вносити на розгляд Верховної Ради проєкт Закону №2178-10 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення», що прокотилася усією Україною, у тому числі й Сумщиною.
У трьох місцях на Сумщині, у понеділок, 11 листопада, аграрії області перекрили автошляхи Суми-Конотоп (біля смт Степанівка Сумського району), Конотоп - Ромни - Пирятин поблизу села Андріяшівка (Роменський район) та Київ - Москва (біля села Спаське Кролевецького району), заявивши свій протест проти ухвалення закону, який, на думку ініціаторів акції, призведе до продажу землі, у тому числі й іноземцям, що є протизаконним, адже відповідно до статті 14 Конституції України «Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону».
Журналісти Білопілля.City вирішили дізнатися, що думають із цього приводу аграрії Білопільщини.
Голова Білопільської районної організації «Аграрний союз України» Григорій Поляков:
- Ми – аграрії - неодноразово виходили з такими акціями, пропонували декілька варіантів свого бачення, але нас ніхто у вищих державних кабінетах не чує.
Якщо наш уряд думає, що ми швидко продамо землю і у нас будуть великі гроші – вони помиляються. До цього треба поставитися розумно, зважено і не забувати, що у нас - війна.
Я особисто - проти зняття мораторію на землю. У простого фермера немає грошей для купівлі землі. Ми не можемо знати, як працюватимемо після відкриття продажу. Чи взагалі будемо існувати.
Якби у нас були обігові кошти, пільгові кредити, тоді було б краще. Я можу сказати, що наші пайовики, особливо спадкоємці землі, готові виставляти на продаж свої паї. І це майже 70% власників землі. Хоча деякі люди не виживуть без плати за пай, бо вони живуть за гроші, які ми їм платимо. Це я кажу про ситуацію у селі.
Великий агрохолдинг може скупити чи не всю землю за декілька днів. Звісно, наше господарство перестане існувати, як і сотні інших. Дай Бог, наші працівники будуть трудитися в цьому холдингу і надалі й не залишаться без роботи. А якщо ні?!
Тому наше завдання на сьогодні - не дати владі забрати в селян землю. Як на мене, треба продавати продукцію, а не землю. Для цього варто відновлювати агропереробку, створювати робочі місця, щоб сільське населення заробляло на рідній землі, а не їхало за кордон, аби прогодувати сім’ю.
Коли земля належатиме українській нації, ми збиратимемо врожаї, перероблятимемо їх і годуватимемо пів світу. Ось ключ до відновлення економіки.
Депутат Білопільської районної ради, керівник фермерського господарства «Корх» Микола Корх:
- Питання продажу землі на сьогодні – одне зі складних. Ми – дрібні фермери та окремі сільгосппідприємства - проти зняття мораторію, тому й виходили на трасу чи їхали під стіни Верховної Ради, аби керівники країни та народні обранці почули нас – сільських аграріїв, а не великі агрохолдинги.
І хоча остаточно ще не прийнятий закон щодо обігу земель сільськогосподарського призначення, та вже були погрози спалити комбайни, різали шини, надходили особисті погрози і мені, і механізаторам.
Нам досить сьогодні протистояння в країні. А якщо ще будемо «воюватти» за землю, нічого гарного з цього не вийде.
Я вважаю, що це, свого роду, війна проти дрібного сільгоспвиробника. І шуткувати з ринком землі не варто.
Голова фермерського господарства «Ярослав 2005» Микола Слинько:
- У мене є земля, і я хочу, щоб вона була в Україні, приносила користь і щоб за рахунок наших паїв жила і розквітала держава, щоб усі податки залишалися тут. А не так, що хтось із Прибалтики викупив землю: наша земля, наші раби, а прибуток іде за кордон. Навіщо сьогодні ми воюємо на Донбасі, гинуть хлопці, а завтра земля дістанеться тому господарю, який продасть її росіянину. Той загинув, а цей продав - це правильно!?
Один з активних учасників, представник сільгосппідприємства «СІЛВА» Валерій Лютий пояснює свою позицію так:
- Міжнародні фінансові установи ставлять питання не про продаж землі, а про те, щоб земля була товаром. Лише за цієї умови можливі кредити та фінансова допомога. Так що ж заважає нашим можновладцям створити Державний банк землі і викупити землю у тих 10 відсотків власників, які готові її сьогодні продати? З такими підходами землю викуплять росіяни і заберуть наші території «без бою». Навіщо тоді ми протистоїмо цьому ворогу на сході? За що гинуть наші хлопці?
І друге. Сьогодні 99 відсотків надходжень до місцевих бюджетів - це податки з землі та з доходів фізичних осіб від сплати оренди (ПДФО). І що залишиться територіям? Хто допомагатиме сільським радам? Хто підтримуватиме місцеве населення? Холдинги? Так їхнє керівництво проживає в Києві чи за кордоном, і нікому не потрібні ті сільські ради та проблеми місцевих жителів.
Земля - товар, який не відтворюється. Її раз продадуть - і назавжди. Земля у нас - не державне багатство, а народне. Тож народ і повинен нею розпоряджатися - і ніхто більше!
Микола Мірошниченко, керівник Річківського підрозділу ТОВ «Урожайна країна»:
- У цьому питанні, перш за все, треба знайти складову: продавати чи мати можливість це робити. Якщо за можливість, то я – «за», і це – моя тверда позиція. Чому ми маємо обмежувати права власників земельних паїв, у тому числі й мене, у можливості розпоряджатися тим на-ділом землі, який маю. Що з ним робити: продавати чи володіти – право кожного.
Але якщо торкнутися продажу землі, то я ще років три-чотири тому, а може, й більше, говорив: дайте мені можливість, і я сам вирішу: продавати чи ні. Те, що не можна сьогодні продавати землю, – є правильним рішенням.
Стосовно, як ми кажемо, олігархів, що скуплять усю землю, можу сказати, що договір купівлі-продажу укладається за згодою двох сторін, які чітко знають, що вони хочуть: одні - продати, інші – купити.
Крім того, я вважаю, що для України не буде трагедією, коли 5-7 відсотків власників земельних паїв надумають продати свою землю. А от як поведе себе держава з державною землею, а її шматок – гарненький, ось про це треба говорити сьогодні.
З цього питання я маю свою чітку позицію: усю державну землю треба передати у володіння громад, бо в разі продажу території не отримають жодної копійки. Наприклад, у Річках на сьогодні є 800 га державної землі, орендна плата - 3 тис. грн за 1 га, у підсумку - 2 млн 400 тис. грн надходжень до місцевого бюджету. І наостанок: перш за все, держава має забезпечити усі умови не бандитського, а прозорого продажу, за прийнятною ціною. А щодо продажу землі, рано чи пізно це питання все ж таки треба вирішити.
Ось так думки людей щодо цього питання розділилися: одні - категорично «проти», інші – «за» продаж землі.
СТАТИСТИКА
За результатами соціологічних досліджень, в Україні лише 10 відсотків власників землі готові її продати, решта - планують продовжити працювати на ній.
