16 січня 2020 року Верховною Радою України прийнято новий Закон України «Про повну загальну середню освіту», який набрав чинності 18 березня 2020 року. І саме з прийняттям цього закону освіта, не лише білопільська, повинна суттєво змінитися, передовсім підходами до організації самого освітнього процесу.
На які зміни чекати найближчим часом на Білопільщині, зокрема у Білопільській громаді, - наша розмова з начальником відділу освіти виконавчого комітету Білопільської міської ради Русланом Прейсом:
Зміна назви чи суті?
- Сказати, що ухвалення цього закону стало для нас чимось неочікуваним, - не можна. Його проект уже давно обговорювали і більшість освітян знала, що нас чекає. В принципі, більшість його положень можна втілювати і раніше, чим створити певні перехідні умови. Але, за звичкою, чекаємо останніх термінів із надією, що «може, воно якось кудись дінеться». Закон ухвалили - «не ділося». Тож треба виконувати вимоги. А вони, як і будь-які новації, не завжди подобаються виконавцям.
- Так, я особисто бачила стрім на сайті Білопілля.City з сесії Білопільської міської ради і звернула увагу на бурхливе обговорення питання реорганізації шкіл. Не залишився поза увагою і той факт, що більшість депутатів Вас не чула і Ваші посилання на норми закону на них не «діяли». Можливо, друкований текст вплине більше. Розкажіть детальніше, що з реформуванням мережі, іншими словами, з кількістю шкіл у громаді, і головне, як і де навчатимуться наші діти.
- Це дуже важливе питання. Закон передбачає суттєве реформування мережі закладів загальної середньої освіти. Так, відповідно до законодавства, можуть функціонувати три типи закладів:
- початкова школа (1-4 класи);
- гімназія (5-9 класи);
- ліцей (10-12 класи).
Рішення про утворення, реорганізацію, ліквідацію чи перепрофілювання (зміну типу) початкової школи та гімназії ухвалює його засновник, іншими словами – Білопільська міська рада, що, власне, ми і намагалися робити на сесії.
А розвиток мережі ліцеїв планує і забезпечує Сумська обласна рада або міська у містах, чисельність населення в яких - більше 50 тисяч осіб.
Сьогодні, згідно з чинним законодавством, Білопільська міська рада НЕ МОЖЕ ухвалити рішення про утворення ліцею, оскільки чисельність населення у місті Білопілля значно менша за унормовану.
Зрозуміло, що це питання - болюче для всіх освітян, учнів, батьків не лише Білопільської громади. Його вирішення потребує значних спільних зусиль очільників усіх громад, що розташовані на теренах Білопільського району, депутатів усіх рівнів, освітян, учнів та їхніх батьків.
Скажу чесно: я особисто не дуже уявляю, де навчатимуться старшокласники всього Білопільського району, якщо ми не відкриємо такий ліцей. Ми маємо всі умови для його створення на базі одного із закладів загальної середньої освіти міста, бо можемо виконати вимоги: підібрати кадри, створити матеріально-технічну базу, умови для проживання тощо. Я не знаю, як пояснювати батькам, учителям, навіть деяким представникам влади і депутатам, що вже з 2024 року законом не передбачено навчання дітей у 10-11 класах у кожному селі й місті теж! А от про те, щоб створити такий заклад (можливо, ОДИН на колишній Білопільський район), треба було думати ще вчора! Наголошую: ЖОДНА громада «не потягне» такого закладу! І відкривати його треба лише у Білопіллі, якщо, звичайно, знайдуться лоббісти цієї ідеї, якщо хтось дбатиме про те, щоб старшокласники здобували освіту на Білопільщині.
- А якщо - ні? Якщо знову всі керівники громад, депутати пересваряться між собою і ми знову почуємо: навіщо нам те Білопілля, ми тут самі по собі, нам не треба ваше місто тощо. Тоді куди діватися дітям, які бажають мати повну середню освіту?
-Очевидно, такі ліцеї створять у Сумах. Тільки туди треба їхати, там жити і навчатися.
- Коли конкретно вступає в дію ця норма закону?
- З 1 вересня 2024 року, але планування щодо створення таких закладів йде вже сьогодні. Як і залучення коштів та інших ресурсів.
- А які зміни нас чекають найближчим часом? Що вже треба впроваджувати з вересня нинішнього року?
- Є й такі. І теж викликають багато дискусій.
Зазначу, що вже сьогодні ми мусимо виконувати Закон України «Про повну загальну середню освіту». До 1 вересня 2024 року (а відповідно до Закону України «Про освіту» - до 2022 року) необхідно перепрофілювати (змінити тип) школи: понизити їх ступінь, створивши гімназії, та призупинити діяльність закладів, чисельність учнів в яких - менше 25.
- І скільки таких шкіл у громаді?
- Поки що під дію цієї вимоги потрапляє Ободівська школа, де станом на 1 вересня 2020 року прогнозується 17 учнів. Тож рішенням за-сновника з 1 вересня 2020 року призупиняється її діяльність. Що, власне, і ухвалили на сесії Білопільської міськради.
Втім, є ще одне рішення, яке не зовсім адекватно сприймають і громадськість, і депутати. Це - питання організації навчання учнів 10-11 класів у сільських школах уже з 1 вересня ни-нішнього року. Відповідно до чинного законодавства, за кількості учнів у класі менше 5, змінюється форма навчання з денної (очної) на сімейну чи дистанційну, при цьому відповідальність за здобуття освіти дітьми на рівні, не нижчому за стандарти освіти, несуть батьки.
Враховуючи зазначене та виходячи з того, що на сьогодні результати зовнішнього незалежного оцінювання випускника визначають його подальшу долю, батькам таких дітей потрібно дуже гарно подумати, де їхня дитина краще підготується до випробування: сидячи вдома чи навчаючись у повноцінному класі.
Зрештою, саме відсутність належного контингенту учнів у 10-11 класах було поштовхом до початку приведення до вимог законодавства наших шкіл. Дивіться: у Павлівці на новий навчальний рік лише планують 9 учнів 10-11 класів, у Рижівці - 7, Іскрисківщині - 5.
Тож законом не передбачено фінансування таких класів коштом державного бюджету. Іншими словами, закон говорить: хочете навчати дітей у школах, де в класі немає 5 учнів, фінансуйте з місцевих бюджетів або нехай до-плачують батьки. А це ні багато ні мало: десь тисяч сто на одного учня на рік!
Що таке дистанційне навчання, ми побачили під час карантину. А «сімейне» - ще складніше, і тут більша частина відповідальності за здобуті чи ні знання ляже на батьків.
Тож цілком логічно із 1 вересня 2020 року понижено ступінь двох закладів освіти – Іскрисківщинської та Рижівської шкіл і надалі вони функціонуватимуть як Іскрисківщинська та Рижівська гімназії.
- А що з Павлівською школою?
- Тут, як кажуть, без варіантів. Хоч би скільки депутати мітингували і розказували на камеру про вкладені у школу кошти, бідкалися про долю старшокласників, Закон України має вищу силу, ніж рішення органу місцевого самоврядування.
За інформацією директора Павлівської школи, у 10 та 11 класи є заяви від 6 учнів: по три - у кожен клас. Класи - неповні. Фінансуваня з державного бюджету - не передбачено. Тож вихід один: ми не включаємо ці класи у мережу і за-тверджуємо школу без старших класів. Іншого виходу немає. Не вірю, щоб у Павлівці на початок року у кожен клас прийшло ще по два, а то й три учні. До речі, у цій школі - різке зменшення учнів: у 9 класі навчається 9 учнів, а в першому - 1. Тож її реорганізація - питання най-ближчого часу.
- А що ж робити дітям, які вже закінчили 10 клас і хочуть продовжувати навчання?
- Вчитися у Білопіллі. У місті є де жити, харчуватися, навчатися. Для продовження навчання можна обрати будь-яку школу, а проживання - на базі гуртожитку школи №5 в комфортних умовах. Хоч сьогодні можемо ознайомити батьків із умовами.
- Що з дітьми так званої середньої ланки?
- Нововведення торкнулися не лише старшокласників. У 1-9 класах, якщо кількість дітей не дозволяє утворити клас, а це не менше 5 осіб, то вони можуть продовжити навчання в цьому закладі за іншою формою: дистанційною, мережевою, екстернатною, сімейною, формою педагогічного патронажу, що передбачає створення освітніх програм для кожного учня та лише періодичне залучення здобувача освіти до учнівського колективу.
- У перекладі на зрозумілу мову фраза «періодичне залучення здобувача освіти до учнівського колективу» звучить так: діти сидітимуть удома, а в школу ходитимуть зрідка, лише на розсуд вчителя чи для виконання якихось визначених завдань?
- Ми ще не бачили цих програм, але, очевидно, що так.
- Вже боюся питати про початкову освіту...
- Тут також є свої особливості для класів, де менше 5 дітей. Для цих учнів, у разі виявлення бажання батьків, щоб їхні діти навчалися у класному колективі, а не по одному, пропонується навчання в класах-комплектах.
- Це як колись: в одному класі сидять діти різного віку і один вчитель намагається розказати всім усе по черзі чи просто дивиться, щоб вони не бігали по школі?
- Ми ще не знаємо, як це працюватиме, але така форма пропонується.
- А чи є якісь шляхи мінімізації цих ризиків? Що можна зробити, аби максимально зберегти ту мережу освіти, яка є?
- Єдиний вихід - збільшення кількості дітей. Усі розрахунки та вимоги базуються саме на кількісних показниках. А вони у нас такі:
• середній показник наповнюваності класів – 14,1 учня. Середньообласний - 15. Найбільший у громаді - Білопільська школа №2 –23,5, найменший - Ободівська школа - 2,1);
• середній показник відсотка завантаженості закладу склав – 37,2. Найбільший - знову Блопільська №2 - 86,2 відсотка, найменший - Іскрисківщинська школа – 2,7;
• найменша кількість повних класів (5 і більше учнів) лише 2 - в Ободівській школі;
• планові витрати на утримання одного учня в 2020 році: 100 тисяч 623 грн – Іскрисківщинська школа і 17 тисяч 966 грн – Білопільська №2.
- Сто тисяч на рік коштує навчання учня в Іскрисківщинській школі?! Так за цю суму, а це в перерахунку майже 4 тисячі доларів на рік, можна отримати освіту у престижних університетах за кордоном!
- Так. Це об’єктивні розрахунки, і ми від них нікуди не дінемося. І замість того, щоб покращувати матеріальну базу закладів освіти, спроможних, перспективних, ми витрачаємо бюджетні кошти на утримання шкіл, де в класі по 1 чи 2 учні. І збільшення кількості дітей у цих населених пунктах не передбачається.
Принагідно хочу звернути увагу на прописані в Законі джерела фінансування школи, зокрема на ті, до яких ми не дуже звикли: доходи від надання платних освітніх послуг та благодійна допомога. Отже, якщо хтось дійсно хоче допомогти школі, а не створювати проблеми порожніми балачками та видимістю бурхливої діяльності, то в нього є всі шанси це зробити.
- Я вам щиро бажаю, щоб стояли черги з охочих допомогти школам!
-Дякую. Поки що бачимо зворотний процес. На реорганізації шкіл, іншими словами, на виконанні нами Закону України, деякі місцеві полі-тики намагаються заробляти собі прихильність населення. Піднімаючи гвалт «Немає школи - немає села!», треба подивитися правді у вічі: які вони, нинішні села, особливо ті, котрі «воюють» за школу і з яких виїхали всі, хто тільки зміг і куди зміг?
Згідно з цією «теорією» Гуринівка вже давно повинна щезнути, як і Сергіївка чи Нові Вирки. А ці села чомусь живуть, ще й школам допомагають, куди дітей на навчання підвозять. Та і не лише ці села залишилися без шкіл. Колись лише на території Жовтневої селищної ради працювали 7 шкіл та у Верхосульській сільській раді 4. І що? Хтось із нинішнього керівництва освіти винен, що їх теж закрили?
- А як ви поясните, що деякі депутати Білопільської міської ради починають займатися «кадровою політикою», приміром, пропонують звільнити директора Білопільської школи №4. Чи є у них право вирішувати це питання?
-Питання, що стосуються подальшого функ-ціонування Білопільської школи №4, складне і обійдеться міському бюджету у велику суму. Але директор цього закладу Наталія Миколаївна Зарецька робила і робить усе можливе, аби забезпечити нормальне його функціонування. Якщо і є якісь питання до її роботи, то це вирішують не з голосу на сесії чи у соцмережах. Давайте про проблеми цієї школи поговоримо, коли вже матимемо чіткий план їх вирішення.
- Ми підійшли ще до одного питання: педагогічні кадри. Зараз масово поширюється тема скорочення вчителів-пенсіонерів. Що скажете? Звільните їх усіх?
- Закон містить багато новацій і в кадрових питаннях. Зокрема, переведення з 1 липня 2020 року на строкові контракти педагогічних пра-цівників, які отримують пенсію за віком (договори з ними укладатимуть строком на один рік), переведення на контракти директорів закладів загальної середньої освіти (договори з ними укладатимуть строком на шість років, а з керів-никами, які отримують пенсію за віком, – на один рік, без проведення конкурсу).Будемо виконувати вимоги закону. Просто так звільняти нікого не будемо і не дамо це роботи без підстав.
- Дякую за розмову і чекаємо пояснень із інших важливих питань освітянсько
го життя!
Від редакції.
Питання реформування освітянської галузі актуальне не лише для Білопільської громади. Як планують працювати у нових умовах громади Миколаївки і Річок, а також школи Білопільського району - в наступних номерах «Білопільщини».
