Село Павлівка було засноване у 1686 році, коли на Лівобережну Україну від утисків польської шляхти бігли українці з Правобережжя. Землі й населення Павлівки належали землевласникам Хілковим, Кондратьєвим, Селицьким.
Минуле нашого села
15 вересня 1901 року в селі відбувся стихійний виступ селян. Доведені до відчаю непомірними поборами з боку духовенства, вони розгромили церкву. 68 павлівців відбували за це покарання на каторзі, в тюрмах.
Ще за життя ім’я князя Д.О. Хілкова було широко відоме внаслідок неординарного для того часу вчинку: він віддав у власність селянам 430 десятин власної землі, а сам вів звичайне селянське життя.
Це викликало небувалий розголос у тогочасному суспільстві, зробило князя небезпечним для влади. Д.Хілков вів переписку з Л.Толстим. У селі побували відомі письменники І.А.Бунін, В.Г. Короленко.
В 1910 році доньки князя Ольга та Єлизавета, доведені жорстким вихованням бабусі до відчаю, закінчили життя самогубством. На згадку про доньок Хілкови збудували у Павлівці Ольгинську лікарню, приміщення якої збереглося і нині та є пам’яткою архітектури ХIХ століття. Радянську владу в селі встановлено в кінці грудня 1917 року.
Першим головою сільської ради став І.В.Новак. Перше колективне господарство «Красний пахар» було організоване в березні 1930 року.
Не оминули село страшні події 1932-1933 років. У 2008 відкрито пам’ятний знак жертвам Голодомору.
На фронтах Другої світової проти фашистських окупантів боролися 410 сільчан. 337 із них удостоєні державних нагород, 189 – загинули смертю хоробрих. На честь односельців, загиблих у боротьбі з фашистами, споруджено меморіальний комплекс.
Шестеро наших земляків брали участь у ліквідації Чорнобильської катастрофи. Інтернаціональний обов’язок в Афганістані виконували одинадцять односельців.
Сімнадцятеро павлівців є учасниками бойових дій на Донбасі.
Уміємо й добре відпочивати
Павлівка – це село, яке живе, росте, працює й розвивається, з упевненістю дивиться у майбутнє, долаючи матеріальні труднощі соціального та культурного життя.
Із розповідей старожилів, в історії села культура займала значну роль.
Павлівці завжди уміли як добре працювати, так і відпочивати. На території сільської ради селяни проводили своє дозвілля у декількох клубах, які на ті часи розміщувалися у простих селянських хатах.
Час ішов, змінювалися міста й села. Так, 1966 року у селі Павлівка було закладено фундамент та розпочалося будівництво нового вже не клубу, а Будинку культури, який функціонує і дотепер. 7 листопада 1967 року, до 50-річчя Жовтневої революції, Будинок культури урочисто відкрили. На ті часи це була подія великого значення.
Першим директором закладу був Іван Миколайович Муха.
Час ішов, ішли з життя люди. Та культура на селі була і керували закладом люди, яких тягло до прекрасного. Це Антоніна Сергіївна Котляревська, Олена Миколаївна Булиух, Ганна Анатоліївна Міщенко, Тетяна Михайлівна Сердюк, Людмила Вікторівна Любич, Тетяна Новак, Тетяна Олексіївна Барвінська, Наталія Іллівна Сіткіна. З 2011 року на посаду директора Павлівського БК прийшла Тетяна Михайлівна Сидоренко, яка очолює заклад і дотепер.
За часів керівництва сільського голови Віри Валентинівни Худіної 2012 року Будинок культури отримав нове життя з сучасним ремонтом та звукопідсилюючою апаратурою.
Художніми керівниками були:
- Ірина Володимирівна Проніна,
- Зінаїда Іванова,
- Ганна Анатоліївна Міщенко,
- Євген Петрович Соляник,
- Сергій Григорович Коломієць,
- Антоніна Сергіївна Мальцева,
- Віра Валентинівна Лобус,
- Наталія Михайлівна Зякун,
- Олена Олександрівна Головач,
- Світлана Дмитрівна Ситкіна,
- Людмила Петрівна Андрійченко,
- Вікторія Гепенко,
- Ірина Миколаївна Ярута
- Світлана Григорівна Андрухова.
У Будинку культури демонстрували кінофільми, а кіномеханіками були Антоніна Адамівна Мартиненко, Олександр Шатковський та Олександр Короткий.
Чистоту та затишок підтримували Тамара Петрівна Кобильченко, Зінаїда Федорченко, Людмила Булиух, Світлана Гетьман, Тетяна Сидоренко, Людмила Моісеєнко та Наталія Литовченко (Коровяковська).
Знову ж таки, зі слів старожилів, у Павлівці за роки керівництва А.С. Котляревської художня самодіяльність була на високому рівні.
На той час при сільському Будинку культури працювали вокальний жіночий ансамбль, до складу якого входили 15 учасниць, та фольклорний ансамбль із 8 учасників. Аматори успішно виступали як на районній сцені, так і на сцені місцевого Будинку культури…
Від моменту заснування районного фестивалю самодіяльної народної творчості «Білопільські візерунки» учасники художньої самодіяльності беруть активну участь у фестивалях та інших заходах. Репертуар як дитячих, так і дорослих колективів – різноманітний. Тут і пісні, які сколихнуть душу до сліз і розвеселять, і дотепний гумор із запальними хореографічними композиціями, які завжди із задоволенням готує колектив місцевого НВК.
Крім колективів, при Будинку культури – також багато дуетів:
- Світлана Андрухова та Любов Леоненко,
- Альона Заболотна та Аліна Андрійченко,
- Тетяна Сидоренко та Юлія Терещенко,
- Світлана Андрухова та Тетяна Сидоренко,
- Юлія Терещенко та Світлана Андрухова,
- Людмила Моісеєнко та Тетяна Сидоренко,
- Тетяна Сидоренко та Сергій Філоненко,
- тріо Світлана Андрухова, Юлія Терещенко та Тетяна Сидоренко.
Для нашого закладу було великою довірою та повагою, починаючи з 2013, чотири роки поспіль приймати фестиваль «Білопільські візерунки».
На сьогодні при Павлівському РБК діє жіночий вокальний гурт «Червона калина», утворений 2012 року. Це згуртований колектив, молоді талановиті люди, однодумці, сповнені творчих ідей. Його очолювали Ірина Ярута, Тетяна Сидоренко, а з 2017 року – Світлана Андрухова.
Дитячий гурт «Дзвіночки» є надією аматорського мистецтва, який щороку поповнюється новими голосами.2016 року учасниця художньої самодіяльності нашого закладу гідно представила своє село в «Караоке на майдані», виборовши перше місце та потрапивши до фіналу. Ми сподіваємося, що наших вихованців побачать не тільки «Караоке на майдані», а й сцени більшого масштабу.
Завдяки наполегливості клубних працівників у БК проходять цікаві заходи та організовують культурне дозвілля для всіх верств населення.
Найпоширенішими мистецькими подіями є творчі звіти аматорських колективів у фестивалях, конкурсах, різноманітних заходах усіх напрямків. Не раз колективи брали участь у заключних концертах фестивалю «Білопільські візерунки».
Висока роль тих, хто натхненно вкладає і передає світу прапрадідівську пісню й слово. І ця надзвичайно важлива місія – бути оберегами народних скарбів, примножувати їх і передавати у спадок своїм правнукам – залишається суттю людей, професія яких – культпрацівник.
