Рідне село! Воно справді зігріває душу кожного із нас. Це тепло проникає глибоко до серця. І хоч би де ми були, та невидимі промінчики притягують до себе, кличуть із далеких доріг до рідного села, до отчого дому. Здається, нема нічого кращого на світі за побачення зі знайомими вулицями, батьківською хатою.
Щорічно 12 серпня, в день святого Івана Воїна, ми святкуємо День села. Село Товста засноване в останній чверті XVII ст. Свою назву одержало від назви яру, на якому розташоване, і до кінця XVIII ст. за документами проходить як “Толстый луг”. Від яру отримала свою назву і річка, що бере початок із численних ярів, балок і впадає в Сулу.
Першим власником товстянських земель був сумський полковник Герасим Кондратьєв. Його садиба стала першою цегляною спорудою в селі. У 1724 р. була відкрита церква і освячена в ім’я Іоанна Воїна, у 1847 - церковнопарафіяльна школа і цукроварня.
Після реформ 60 років ХІХ ст. у селі було відкрито земську школу у 1864 році, у 1895 році - церковнопарафіяльну, де навчалися діти найбідніших селян. На фронтах Другої світової війни і в партизанських загонах проти фашистських загарбників боролися 412 жителів села, 263 з них за мужність і відвагу були нагороджені орденами та медалями СРСР, 251 - загинув смертю хоробрих. На їх честь у 1973 р. в центрі села встановлено пам’ятник-меморіал.
За роки окупації села Товста та Комарицьке були зруйновані та спалені, згоріло більше 300 будинків. У вересні 1943 р. радянські війська звільнили село. У братській могилі в центрі села поховано 14 радянських воїнів. Обов'язок нинішніх поколінь – бути гідними продовжувачами справи переможців, котрі вирвали країну з лап фашистів, врятували її і зберегли прекрасною і квітучою.
І сьогодні наші патріоти з честю захищають кордони рідної держави. Події останніх років змусили кожного українця відчути свою причетність до своєї країни, а також зрозуміти, що ми - господарі на власній землі. Трагедія родини Буйвало – це трагедія нашого села, нашої держави. За ініціативи армійського волонтера Сергія Михайловича Карпенка було встановлено оновлену меморіальну дошку на честь Олександра Буйвала, а біля меморіалу Слави кожен учасник бойових дій посадив молоді яблуні.
Алея залишиться згадкою про наших героїв, які захищали Україну на східному фронті. І допоки ми живі - житиме пам’ять про них! Дякуємо за мужність учасникам АТО Дериземлі Олегу Павловичу, Бобошку Миколі Вікторовичу, Паську Максиму Миколайовичу, Руденку Валерію Вікторовичу, Коваленку Віктору Григоровичу, Федосову Сергію Івановичу, Остапенку Анатолію Миколайовичу, Паську Сергію Миколайовичу, Колодці Богдану Вікторовичу, Трофименку Івану Григоровичу, Трохименку Віктору Івановичу, Удовиченку Сергію Володимировичу, тим, хто служив у лавах Національної гвардії України: Коломійцю Вадиму Володимировичу, Кущенку Юрію Петровичу, Мотренку Миколі Петровичу, Дроздову Юрію Вікторовичу, контрактнику Басмату Володимиру Юрійовичу, Остапенку Євгену Олександровичу. Пам’ятаємо Затулу Максима Андрійовича.
Ідуть роки, село розвивається, живе цікавим змістовним життям. До послуг населення – два магазини товарів повсякденного побуту, фельдшерсько-акушерський пункт у с.Товста та медичний пункт у с.Комарицьке, відділення зв’язку, бібліотека, Товстянський НВК I-III ступенів - дошкільний навчальний заклад, Будинок культури.
Жителі села вдячні колективу магазину Чучук О.В., власниці продуктового кіоску Омеляненко Л.М. за ввічливе обслуговування покупців, якісну продукцію та широкий вибір товару. Чимало сил та енергії вкладають у свою працю фельдшер Безверха В.П. та Пирог Н.М., вчительський колектив Товстянського НВК на чолі з директором Голосніченком Б.М. Чи йде проливний дощ, чи безжально світись сонце, чи тріщить мороз - з важкою ношею крокують селом листоноші. Їх чекають в оселях. Не зраджують своїм клієнтам Катькало Г.І., Яловець М.М., Іванченко М.Ф.
Споконвіку пісня і танець, музика і слово, витвори майстрів народної творчості були виразниками національної ідеї, оберегами історичної пам’яті. Вони підживлювали і зміцнювали надію народу на краще майбутнє. Своєю плідною працею та силою духу працівники культури звеличували рідну Україну, примножували її успіхи і досягнення.
При сільському Будинку культури діють аматорські гуртки. Нашою гордістю є ансамбль “Берегиня”. З кожним роком виростає майстерність учасників драматичного гуртка. Перейнявши естафету від досвідчених керівників і драмгуртківців села, несуть вони радість і задоволення як своїм односельцям, так і жителям сіл Верхосулка, Марківка та Вільшана Недригайлівського району. Працівники культури Штепа Л.М., Шпетна Н.М., Штепа Н.В., Трофименко В.В., Трохименко І.А. докладають усіх зусиль, щоб донести влучність народного слова та велич народної пісні до кожного слухача.
У кожному селі завжди шанувались сім’ї, де панувала особлива злагода, де, поважаючи батьків, у щасті зростали діти. Ми шануємо наші багатодітні родини Жигулін Ольги Іванівни та Олександра Володимировича, Паська Валерія Миколайовича та Світлани Олексіївни, Паська Володимира Миколайовича та Оксани Василівни, Міщенка Михайла Івановича та Надії Михайлівни, Олійник Романа Григоровича та Катерини Олексіївни.
А нещодавно село облетіла радісна звістка: у молодого подружжя Наконечних Віталія Борисовича та Анастасії Юріївни з’явився на світ первісток. На сьогодні це - наймолодший житель села.
Всім відомо, як нелегко сьогодні працювати на землі. Але лише завдяки наполегливій праці хліборобів та умілому господарюванню, рясно колосяться поля пшениці. Це завдяки сільським трудівникам полиці наших магазинів усе більше і більше наповнюються високоякісними українськими продуктами, а в кожній українській оселі є і хліб, і до хліба. Тож нехай не переводиться селянський рід на українській землі, а праця відданних їй трударів буде належно поцінованою.
Доброта і чуйність, співпереживання і щиросердність, уміння розділити чужий біль, підтримати у важку хвилину, розрадити в горі й біді – це в характері нашого народу і наших односельців. Сьогодні ми звертаємося зі словами вдячності до представників соціальної сфери. Честь і шана за нелегку працю Мозговій Н.М., Мозговій Л.І., Остапенко В.І. Вони не тільки старанні працівниці, а ще й активні учасники художньої самодіяльності.
Село дало путівку в життя Королю Миколі Івановичу - заслуженому будівельнику України, лауреату Державної премії України в галузі архітектури, почесному працівнику будівництва та архітектури ІІ ступеня Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Наконечному Івану Івановичу, одному із провідних фахівців Курської атомної станції, і ще багатьом особистостям, які своєю наполегливою працею здобули заслужений авторитет і повагу односельців.
Товста - то велика і дружна родина, це наші славні земляки: вчителі, лікарі, землероби, тваринники, комбайнери, механізатори, які живуть з нами та в інших місцях, але тут пройшло їх босоноге дитинство, незабутня юність. Бережімо ж славні традиції, звичаї та свята нашого села, примножуймо здобутки його на радість дітям та внукам нашим. Бережімо ж наше село!
