Тест: "Українська література в цитатах: хто автор?"

«Реве та стогне Дніпр широкий» – це відомий вірш Тараса Шевченка (1837 р.), який описує бурю на Дніпрі, але насправді є алегорією боротьби, долі українського народу, туги за минувшиною та силі духу, змальовує трагічну історію кохання дівчини-потопельниці та козака, використовуючи народні мотиви та образи, пов'язані з баладою «Причинна».

Вірш «Сміються, плачуть солов'ї» (або «Чари ночі») Олександра Олеся про швидкоплинність життя і кохання, закликає цінувати кожну мить і насолоджуватися нею, адже молодість і щастя тимчасові, а весняна природа допомагає відчути цю красу. Основна думка — «ловити летючу мить життя», а ідея — утвердження кохання як найважливішого, що є в житті, перед обличчям тлінності. 

Ці слова належать героїні Мавці з драматичної поеми-казки Лесі Українки "Лісова пісня". Це один із найвідоміших і найсильніших монологів твору, що висловлює незламність духу та віру у вічність любові й життя, навіть перед обличчям смерті, і втілює ідеї авторки про силу душі...

Ця відома цитата з драми "Лісова Пісня" належить Лесі Українці і означає, що людина, яка не переживала важких життєвих випробувань (бурі), не може по-справжньому оцінити силу, боротьбу та цінність праці та життя, а також не знає, наскільки солодкою може бути перемога над труднощами. Вона закликає не боятися викликів, бо саме вони роблять нас сильнішими і допомагають знайти сенс і радість у житті.

Роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» розповідає про життя і боротьбу українського селянства проти соціального гноблення (кріпацтва та його наслідків), зображуючи трагічну еволюцію головного героя, Чіпки Варениченка, який із «правдошукача» перетворюється на злочинця під впливом несправедливості, злиднів та «пропащої сили». Основна ідея в алегоричній назві: народ бунтує, бо голодний і скривджений, але автор засуджує боротьбу зі злом через злочинність. 

Цей знаковий рядок є прологом до поеми, де автор звертається до свого змученого, розбитого українського народу, порівнюючи його з паралічем на роздоріжжі, вкритим «людським презирством». Франко висловлює глибокий біль і тривогу за майбутнє нації, яка стоїть на роздоріжжі, не знаючи, куди йти, і не вірить у свій потенціал, попри наявність талантів, історії та сили для визволення та творення власної долі, вірячи у майбутнє відродження і закликаючи до боротьби за свободу. 

Ці слова належать Івану Котляревському, їх співають у його драмі-опереті «Наталка Полтавка», а музику до пісні написав Микола Лисенко. Це духовний заповіт, який підкреслюe важливість злагоди та миру в родині, що веде до щастя та благословення, і є популярною українською піснею, часто виконується на вінчаннях. 

«Захар Беркут» Івана Франка — це історична повість про боротьбу карпатської громади проти монгольської навали у XIII столітті, де головний герой, мудрий старець Захар Беркут, очолює свій народ у захисті рідної землі, уособлюючи єдність, патріотизм та силу громади проти зрадництва (Тугар Вовк) і ворожої сили (Бурунда). 

Автор слів «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля» — Тарас Григорович Шевченко. Це відомий заповітний рядок, що закликає українців до самостійності, єдності та віри у власні сили й правду, походить із його послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…».

«Камінний хрест» Василя Стефаника — це психологічна новела про масову еміграцію галицького селянства на межі ХІХ-ХХ століть, що розкриває трагічну долю українського трудівника, його нерозривний зв'язок із рідною землею та біль від розриву з нею, символізований кам'яним хрестом на нивці Івана Дідуха, як пам'ятником його тяжкій праці та стражданням.