Ще на початку двотисячних років до мене як до сільського голови прийшов найстаріший депутат нашої сільської ради Віктор Андрійович Головач. Вирішували поточні питання, а потім він запитав: «Чи не можемо ми для нашого села створити прапор і герб?».
Це питання не давало мені спокою кілька місяців. Відповіді зміг знайти, коли відвідав Харківську наукову бібліотеку ім.Короленка. Стало зрозумілим: у його вирішенні є два напрямки.
Перший: використати геральдику поміщиків, які проживали в Іскрисківщині і найбільше зробили для розвитку села.
Другий: використати їхній герб або його частину і додати до нього емблему пам’ятки нашого села сьогодні (ПТУ).
На цю пошукову роботу пішло декілька років. Герб я знайшов у родоводі засновників села поміщиків Іскрицьких, коли їхній рід у 1800 році отримав «дворянський» герб від російського імператора Павла І.
Частина цього герба під так званим «покривалом» мала жовто-блакитний щит у трьох кольорах: світло-жовтий, голубий, зелений зі срібною стрілою на голубому полі, встромлену у зелену смужку землі.
Перший герб у вигляді жовто-блакитного (французького) щита рід Скрицьких отримав ще 28 травня 1659 року за особливі заслуги перед польським королем Яном Казимиром. Право обирати кольори для своєї геральдики тоді надавалося «найнобілітованішим». Скрицькі обрали жовто-блакитні кольори свого населеного пункту Скрицьке, яке їхній же рід і заснував.
Сьогодні це - маленьке село з 500 жителями у Вінницькій області Немирівського району, поряд із Брацлавом (дані на 2010 рік). До речі, у Скрицьких був і прапор таких же кольорів.
Тож вирішили, що такий герб можна і нам використати. Другою половиною повинно бути щось, що пов’язувало б «наш» герб із Терещенками. Заслуга їхнього роду перед селом - велика.
Пошук другої половини герба затягнувся майже на півтора десятка років. Не стало вже й ініціатора геральдики села, але робота продовжувалася.
Під час вивчення історії Михайлівської сільськогосподарської професійної школи я звернув увагу, що на початку ХХ ст. на картах у Російській імперії багато середніх і нижчих навчальних закладів позначалися чорнильницею з гусячим пером. Тож на нашому гербі замість орла на жовтому (золотистому) полі розмістили емблему нашого старого навчального закладу. У цьому році (першого вересня) училищу виповнилося 136 років.
Невелике пояснення до геральдики роду Скрицьких
Іскрицькими вони стали 1800 року, коли вдруге отримали поміщицький герб від російського імператора. Проживали в основному у Брянській губернії, місті Сураж. Після отримання «дворянського» герба були переписані на «руській манєр: Искрицкие». Навіть назви населених пунктів у старих (18 ст.) картах було виправлено.
Крім Скрицьких і Терещенків, у селі в різні роки ще проживали поміщики Куколь-Яснопольські, Титови, Дорошенки, Зарєцкі, Багреї, Канівці, Болотови, князі Хілкови, Надаржевські та інші. Але всі вони були «малоросійськими» поміщиками і ніхто не потурбувався записати їхню історію! Тому не було ніякої геральдики і навіть перепису маєтків, як у «вєлікороскіх» губерніях - Курській чи Орловській...
Тут хотілось би зробити відступ в історію про опис самого герба. За формою - це вертикальний прямокутний щит 1,3 на 1. Нижні кути заокруглені. Внизу по центру є гострий носик. Він виділений невеличкою смужкою зеленого кольору (земля). На деяких гербах ця смужка має інший колір. Решта поверхні щита розділена горизонтально навпіл. Над землею розміщена смужка голубого (блакитного) кольору. Це – вода. Верхня половина щита - світло-жовта. Це - колір сонця. Отже: сонце, вода, земля. ЖИТТЯ!
У деяких геральдиках Правобережжя ці кольори пояснюють по-іншому: світло-жовтий – золото, блакитний - срібло, зелений - благородні камені (тобто багатство).
На Правобережжі Дніпра вважали, що такий герб у вигляді щита прийшов від Тевтонського ордена лицарів, коли кожен лицар мав свій щит із персональною емблемою. На гербах згаданих містечок на голубому полі були різні емблеми: у Рівному і Житомирі - ворота фортеці, у Чуднові - стіна фортеці з шаблею, також були сливи, виноград, ведмеді, голуби та інше. Але на жодному з гербів не було знака емблеми на жовтому, сонячному полі.
Тільки-но наприкінці ХVІІ ст. ці землі перейшли під юрисдикцію Російської імперії, відразу ж на жовтому полі з’явився чорний двоголовий орел. Все це сталося за часів Петра І. Тому ці міста змінили свої герби і прапори.
Ще декілька слів про герб Скрицьких. Я вже розповідав, що на гербі є срібна стріла, встромлена у землю. Коли ми говорили про цей знак, то чомусь пригадався вислів росіян: «Мы - мирные люди, но наш бронепоезд…». Ще на російському гербі Скрицьких є девіз: «Помяну милость твою в роды родов!». Від всяких девізів ми відмовилися.
Коли показував своїм колегам перший ескіз герба, намальованого художником-аматором, мене завжди запитували: «Чому жовто-блакитний колір, а не навпаки - синьо-жовтий?». Це питання я також досліджував на геральдиці Української Народної Республіки. І не знайшов, чому замість жовто-блакитних кольорів УНР з’явилися блакитно-жовті. Окремі «історики» кажуть, що це - кольори війська запорізького… У жодній паланці немає там таких кольорів. НЕМАЄ!
Історіографія пояснює цю ситуацію тим, що гетьман Скоропадський просто «перевернув» прапори УНР. ЧОМУ? Від самого початку заснування УНР кольори прапора і герба були жовто-блакитні. Історія згадує, що перші січові стрільці ходили саме під таким прапором. Таких кольорів був і герб. А вже за гетьмана Скоропадського - стали навпаки…
До речі, в історії УНР багато уваги приділено цьому питанню. Ще на початку незалежної України жовто-блакитні кольори були в багатьох містечках Тернопільської області і в самому Тернополі. І не тільки на Тернопільщині. А вже після 2003 року такі варіанти кольорів були заборонені, змінені. Наприклад, у Тернополі на гербі нині зовсім немає світло-жовтого (сонячного) кольору. Така ситуація - і в інших районах і містечках. Чому? Тоді я не знайшов відповіді на це питання. Тепер знаю!
Коли наша ВР приймала закон про геральдику незалежної України, фракція комуністів була проти жовто-блакитних кольорів і прапора, і герба. Тоді за ініціативи ВР запропонували перевернути кольори і змінили назву на синьо-жовту.
І наостанок: малюнок цього герба так і не був офіційно прийнятий місцевою радою за останній десяток років (ні сесією сільської ради, ні її виконкомом). А тепер уже й не приймуть, бо немає ні того, ні іншого керівного органу в селі.
