У нашій газеті ми часто порушуємо питання, які турбують наших читачів: від глобальних (тарифи, ремонти доріг, навчання в школах) - до конкретних (ремонти в квартирах, надання субсидій окремим громадянам тощо). От і нещодавно до редакції надійшов лист від стурбованих мешканців одного з багатоквартирних будинків по вулиці Спаській, що у Білопіллі.
Ми трохи вагалися: оприлюднювати це надто індивідуальне питання чи залишити все на розгляд, власне, жителів. А потім, поспілкувавшись із працівниками комунальних служб, правоохоронцями, дійшли висновку, що треба оприлюднити ситуацію. На жаль, випадки побутових непорозумінь між жителями не те що однієї вулиці, а навіть одного під’їзду - непоодинокі.
Маючи спільний будинок, стіни, комунікації, люди не можуть домовитись про елементарні правила співіснування, не поважають одне одного і часто доводять ці стосунки до абсурду та суду.
Таку сумну історію співіснування з сусідкою, через дії якої кілька квартир не може користуватися водою, розповідають жителі будинку та коментують відповідні служби. Ось майже дослівний, з невеликими скороченнями, лист.
«Ця історія розпочалася декілька років тому. Наш будинок - старий, тож, звісно, і сантехніка в ньому зносилася. Мешканці, кожен окремо, як можуть, так і переробляють на сучасний лад свої квартири.
Через квартиру №1 (власниця Ч.) проходить стояк, який об’єднує чотири квартири (1,2,5,6). Цей стояк, разом із ревізією (яка необхідна для сантехнічного обслуговування), заклали пластиком. Очевидно, для зручності і краси. І ось років три тому виникла проблема: наша каналізація дала збій. Щоб її полагодити, потрібно відкрити ту ревізію (так нам пояснив майстер з КП «Водоканал Білопілля»), та доступу до квартири №1 не дають. А ще біда в тому, що «паралізованими» залишилися квартири 5 і 6, які розташовані на другому поверсі. Каналізація ж у квартирі №1 начебто справно працює. Під час викликів робітників «Водоканалу» протягом цих років нам вдавалося ненадовго поліпшити ситуацію, застосовуючі різні «трюки» з тросами через горище будинку, а також через комунікації квартири №5 (які потім доводилося лагодити за власний рахунок).
9 квітня цього року знову - проблеми з каналізацією. Увесь бруд полився в кухню кв.№5, яка знаходиться над кв.№1. Мешканці сусідньої квартири №6 теж не можуть користуватися сантехнікою.
На наш виклик зреагували працівники «Водоканалу» (дякуємо їм), але одразу попередили, що потрібно чистити з квартири №1, бо саме там розташована так звана «ревізія». І тут почалися «кола пекла»...
Власниця у квартирі постійно не мешкає, тож ми по черзі «караулили» її біля будинку. Кілька днів її не було. Весь цей час, вибачте за подробиці, замість туалету нам слугувало відро, милися так-сяк у тазках, про прання речей взагалі забули на сім днів.
Всім будинком шукали власницю і вмовляли прийти та відкрити квартиру для проведення необхідного ремонту. Один із сусідів Олександр Шкарупа (кв.№6) запропонував зробити своїми силами віконце на ревізії, щоб можна було, не розбираючи пластика, потрапити до труби. У відповідь почув: «Коли зможу, тоді й приїду».
Знову кілька днів без води і зі сморідом, бо каналізаційні труби - відкриті. Черговий приїзд працівників «Водоканалу» результату не дав. Спілкування з власницею «проблемної» квартири - теж. Відповідь дослівна: «Як ви мені надоїли, нічого я вам не відкрию!».
Син власниці квартири №1 починає захищати матір і просить «припинити її діставати, бо почне захищати від нас». Від нас, це від сусідки-пенсіонерки, яка більше тижня живе без води, без можливості користуватися туалетом, має підвищений тиск та інші проблеми зі здоров’ям.
Що ж нам робити? Звертаємось із заявою-проханням до Білопільського міського голови Ю.В.Зарка, який порадив знову викликати працівників «Водоканалу» та поліції. Всі оперативно відреагували й зібралися на подвір’ї будинку, крім власниці квартири.
Знову працівники «Водоканалу» лізуть на горище, знову шукають нові троси, намагаючись полегшити наше життя. Але проблему це не вирішило.
Так і живемо. Ходимо до друзів, знайомих купатися, прати речі. Ми навіть вивчили за цей час, які бувають троси, знаємо, що таке буфта.
У цей непростий час, коли йде боротьба з тяжкою хворобою, коли треба ретельно слідкувати за особистою гігієною, чистотою приміщень, ми потрапили у таке складне становище. Надіємося, що наша сусідка зрозуміє, що не одна живе в цьому будинку, а людяність та співчуття ближнім дуже допоможуть їй у подальшому».
Ситуацію прокоментував Білопільський міський голова Юрій Зарко:
- Згідно з правилами водопостачання та водовідведення, людина зобов’язана забезпечити допуск працівників відповідних служб для ліквідації аварійних ситуацій. В іншому випадку вона нестиме відповідальність. Якщо квартиронаймач відмовляється впускати працівників комунальних служб у квартиру, йому видають припис і в разі його невиконання протягом визначеного терміну цю квартиру «відрізають» від водопостачання та водовідведення.
Стосовно цієї конкретної ситуації по вулиці Спаській, власниця у квартирі не проживає, водою не користується, тому навіть якщо заблокувати їй водопостачання та водовідведення, на результат це не вплине. Тож єдиним рішенням буде звернення до суду КП «Водоканал Білопілля» або постраждалої від таких дій людини, а саме: власниці квартири № 5. І лише за рішенням суду власниця квартири №1 повинна надати допуск для усунення аварійної ситуації.
Поспілкувалися ми з цього приводу і з т.в.о.начальника КП «Водоканал Білопілля» Віталієм Могиленцем:
- Аби відремонтувати поломку, нашим працівникам вкрай необхідний доступ до мережі, зокрема до «проблемної» квартири, де знаходиться ревізія каналізації та коліно. Ми неодноразово виїжджали до цього будинку, та оскільки власниця відмовилася допускати нас у помешкання, намагалися усунути поломку через горище. На жаль, нічого не вийшло, адже проблема виникла саме в її квартирі. Точно сказати важко, та ймовірніше за все, щось потрапило у трубу.
Тож, якщо не вдасться дійти згоди «мирним шляхом», КП «Водоканал Білопілля» доведеться подавати заяву до суду через те, що власниця квартири перешкоджає усуненню аварійної ситуації. Наразі наші юристи детально вивчають це питання та розглядають такий варіант. Але, звісно, на винесення постанови піде певний час, тому мешканцям будинку варто набратися терпіння.
Зателефонували ми і до власниці квартири, аби вислухати її точку зору у конфліктній ситуації:
- У моїй квартирі каналізація працює без збоїв. Коли виникла проблема у сусідів, до мене приїжджали працівники «Водоканалу» і повідомили, що потрібен допуск до моєї квартири, аби усунути поломку. Мовляв, треба відкрити ревізію каналізації та прочистити її. Це значить, що усі нечистоти з каналізації поллються мені у ванну… А про те, що мені допоможуть їх прибрати, ніхто навіть не обмовився.
Пізніше працівники «Водоканалу» взагалі сказали, що я сама повинна відкрутити унітаз та зірвати підлогу, так само й після ремонту каналізації сама повинна поставити все на місце, щоб потім не було до них претензій. Та я прочитала в законі, що після ліквідації аварійної ситуації протягом доби відповідальні служби повинні привести все до ладу. Вони цього робити не хочуть. Не робитимуть цього і сусіди.
Тим більше, як пояснив мені «Водоканал», вони навіть не впевнені на сто відсотків, що поломка - саме у моїй квартирі, а лише «припускають, що там, можливо, прогнила труба»… А що робити, якщо зірвемо підлогу, а труба не прогнила? Знову ж таки, хто мені її відновить?
Я пенсіонерка, отримую дві тисячі пенсії, крім того – інвалід другої групи, маю купу захворювань і чимало грошей витрачаю на ліки, тож і фізично, і фінансово відновити підлогу не маю змоги.
Я розумію, що через мою квартиру проходить стояк і ремонтувати його треба, але хто після цього ліквідовуватиме «розруху» в моєму туалеті і хто компенсує мені затрати на ремонт? Тим більше, проблеми з каналізацією у сусідів зверху виникають тричі на рік, а то й частіше!
Нехай я у квартирі й не проживаю, але приходжу туди купатися, в мене там стоїть пральна машина, то чому я повинна руйнувати свою квартиру, а потім своїми силами все відновлювати, якщо з каналізацією у мене все гаразд?
Сусіди погрожують мені судом та великими штрафами, то що ж, і мені подавати в суд за такий моральний тиск?
Ситуацію прокоментувала Голова Білопільського районного суду Ольга Терещенко:
- Звичайно, найкращим варіантом у цій справі було б залагодження ситуації мирним шляхом – сусіди мають порозумітися. Адже має бути, в першу чергу, поняття добросусідства, треба бути людьми і йти на компроміс. Сьогодні страждають сусіди, а завтра на їхньому місці у схожій ситуації може опинитися і сама жінка.
Якщо ж дійти згоди не вдається, з точки зору закону, для початку КП «Водоканал Білопілля» повинен написати письмове попередження цій жінці, а якщо не буде позитивних зрушень - подавати до суду. Оскільки підприємство підпорядковується міській раді, її юристи також могли б «включитися» у справу, проконтролювати цей процес і допомогти з документацією. Чому відповідні органи цього не зробили раніше, якщо, з ваших слів, мешканці будинку вже більше місяця мають цю проблему – особисто я не розумію, ані як керівник, ані як людина.
Але і тут є певні нюанси. Щоб подати комунальникам до суду на власницю квартири, яка не надає допуску до помешкання, їм треба зібрати доказову базу, зокрема – відповідні акти про недопущення до «проблемної» квартири та письмові попередження, які підтвердять, що працівники КП «Водоканал Білопілля» зі свого боку вживали усіх заходів для досудового урегулювання спору, але в них нічого не вийшло. Крім того – письмові роз’яснення на адресу жінки, про подальші наміри комунального підприємства подавати на неї в суд.
Другий варіант – «Водоканал» міг би подати заяву до поліції, якщо жінка перешкоджає їхній діяльності. У рамках кримінального провадження, знову ж таки, за рішенням суду, власниця буде зобов’язана надати доступ до своєї квартири.
Варто врахувати і той факт, що на ухвалу рішення піде певний час.
Ситуація дійсно складна і я не можу робити об’єктивні висновки, не маючи на руках документів та не вивчивши деталей цієї справи.
Від редакції:
Ось така ситуація. Ми не правоохоронні органи, аби робити відповідні висновки: хто правий, а хто - ні. Але ситуація - досить повчальна і вкотре демонструє рівень уміння домовлятись і чути людей, які десятками років мешкають поруч.
Ми часто звинувачуємо у наших бідах усіх: керівництво держави, міста, відповідні служби, але ж навряд чи хтось зможе озирнутись і проаналізувати свої вчинки.
Як же нам тоді спільно будувати країну, розвивати місто, займатись іншими благородними справами, якщо навіть сусіди не можуть елементарно домовитись і піти назустріч одне одному в такому делікатному питанні, як спільне утримання каналізації?
Можливо, прочитавши цю історію, хтось-таки зробить відповідні висновки і призупинить «сусідські війни» за клумбу біля входу в будинок, за обніжок, за чергу підмітати в під’їзді.
