Мова піде про медсестру медичну загальної практики сімейної медицини Білопільського центру первинної медичної допомоги Олену Іванівну Дєдушеву.
- Медицина мені подобалася ще з дитинства, - зізнається Олена Іванівна. – Остаточно ж здобути фах медика вирішила після закінчення Тьоткінської школи, відтак і подала документи на фельдшера до Рильського медичного училища. Отримавши диплом, спочатку відпрацювала деякий час на Луганщині фельдшером швидкої допомоги.
Та дівчина серцем линула в рідні місця. Тож довго не вагаючись, приїхала на Білопільщину, до родичів. У районній лікарні саме з’явилася вакансія медичної сестри в хірургічному відділенні. Влаштувалася на роботу, а після заміжжя пов’язала своє життя з Білопіллям вже остаточно.
- Тривалий час працювала у поліклінічному відділенні дільничною сестрою медичною разом із лікарем-терапевтом Олександрою Григорівною Прядко, - продовжує Олена Іванівна. – Нині – у нашій «первинці». Після того, як Олександра Григорівна пішла на заслужений відпочинок, наразі приймаємо хворих разом із Оленою Олексіївною Кісіхіною.
- Ви знаєте, я не уявляю себе в іншій професії, - говорить Олена Іванівна. – Отже, з вибором фаху не помилилася.
- Олена Іванівна у лютому відзначила сороковий ювілей професійної діяльності, - приєднується до розмови головна сестра медична Анастасія Володимирівна Петришак. – Погодьтеся: не кожен може похвалитися таким стажем. Відтак, до неї часто звертаються з тими чи іншими питаннями молоді медсестри. І наставниця охоче ділиться своїм досвідом, підказує, радить.
Протягом тривалого часу роботи вона знає особисто багатьох пацієнтів, історії їхніх хвороб. А ще Олена Іванівна може швидко зорієнтуватися й надати хворому невідкладну медичну допомогу. Не відмовляє жінка і в наданні маніпуляцій удома за призначенням лікаря. Тож і линуть слова вдячності на її адресу із вуст пацієнтів.
Від автора. До численних слів вдячності приєднується й авторка цього матеріалу.
Я теж за необхідності зверталася в поліклінічне відділення до дільничних терапевта й медсестри Олександри Григорівни й Олени Іванівни. А коли почала діяти «первинка», знову обрала сімейними лікаркою й медсестрою саме їх. Чому? Бо вважаю, що ці медики, дійсно, - на своєму місці. Вони не випадково прийшли в медицину, адже зуміли в собі поєднати професіоналізм і чуйне ставлення до хворих, не зачерствіли душею.
