Лікареві Роману Івановичу Мельнику час від часу публікують вдячності за врятовані здоров’я й життя і в районці, і на сторінках у соцмережах. Чимало наших земляків вважають, що він заслуговує на звання «Людина року Білопільщини». Відтак проголосували за нього, взявши участь у конкурсі, що проходив на сайті Білопілля.City в лютому нинішнього року.
Напередодні професійного свята продовжують лунати теплі слова вітання на адресу Романа Івановича. Сьогодні увазі читачів – декілька слів про його шлях у медицину, нелегкі лікарські будні.
Ще здобуваючи знання у Білопільській школі №3, юнак наполегливо вивчав біологію та хімію, адже добре усвідомлював, що ці знання неабияк знадобляться під час навчання на омріяному медичному факультеті Сумського державного університету.
Студентські роки промайнули швидко, і ось уже молодий дипломований спеціаліст повертається до рідного Білопілля й влаштовується лікарем-педіатром до місцевої лікарні. За словами колег, Романові Івановичу притаманні організаційні здібності, тому й не дивно, що згодом йому довіряють очолити дитяче відділення.
- Роман Іванович дуже відповідально ставиться до роботи, - стверджує заступник головного лікаря Ірина Миколаївна Охріменко. – Якщо потрібно терміново виїхати на роботу, жодного разу не відмовив.
Маленькі пацієнти відчувають доброту та щирість лікаря, тому й тягнуться до нього душею. А їхні матусі й татусі цінують висококваліфікованого спеціаліста і спокійні за свою малечу: вона – в надійних професійних руках.
Злагоджену організаторську роботу наш колега провів зі своїм колективом і восени минулого року, коли у зв’язку з ковідом необхідно було перепрофілювати дитяче відділення в інфекційне й працювати в ньому. Наразі хвороба пішла на спад, тож лікар планує повертатися до педіатричної служби.
До слова, в родині Мельників, крім Романа Іванович, медичну освіту має й його дружина Юлія Іванівна, яка теж працює лікарем-педіатром. Свого часу лікарем швидкої допомоги у нашій лікарні був і брат Романа Івановича Андрій. Виходить так, що медицина тут – справа сімейна.
Робота – роботою, а дозвілля – дозвіллям. Ми, колеги, знаємо Романа Івановича як приємну в спілкуванні людину, щиру, дружелюбну. А ще – як завзятого футбольного вболівальника. Він навіть додаткові чергування на роботі брав, аби мати змогу поїхати на матчі за участі улюбленої команди. А по телевізору напевне не пропускає жодної гри, тим більше, що днями розпочався чемпіонат Європи…
