Про нашу ювілярку, яку редакція газети «Білопільщина» їхала вітати разом із Білопільським міським головою Юрієм Зарком та заступником Олександром Кожуховим, ми знали багато цікавого. Наш матеріал на сайті Білопілля.Сіty.
Його прочитали понад півтори тисячі користувачів. А читачі газети дізналися про цю жінку та її родину з нашого матеріалу від 23 листопада 2019 року «Білопільська довгожителька». Розмовляючи з Марією Максимівною, ми пообіцяли обов’язково дочекатися її сторічного ювілею і прийти до неї в гості.
І от ми - тут.
Березовий оберіг-буратіно зустрічає нас так само, але «вдячні» перехожі відламали цьому витвору руки. Тож автор, зять Марії Максимівни Віктор Володимирович, «підробив» свій витвір як міг.
У дворі – накритий стіл, сьогодні – тільки для своїх, - говорить донька Валентина. - В суботу приїдуть усі родичі і прийдуть знайомі, бо - вихідний. А сьогодні так, чоловік 20, лише найближчі…
Заходимо в стареньку, але ошатну оселю. На дивані чекає іменинниця.
- Мамо, ось і прийшов міський голова. Ще одну грамоту тобі приніс, - каже донька.
А нам пояснює: мама з п’ятої ранку чекала гостей і переживала, чи прийдуть же її вітати, як п’ять років тому. Дуже вона цінує увагу влади і пишається, що до неї приходить сам голова.
Юрій Васильович виправдав надії ювілярки і не лише від міської ради вручив грамоту, а й від голови Сумської ОДА. Також подарував квіти.
- Для нас вітати таку поважну людину, яка є уособленням нашої історії, – і відповідально, і приємно, - сказав Юрій Зарко.
Ну і на цьому офіційна частина закінчилась. Далі почалася дружня розмова і спогади про життя Марії Максимівни, які підкріплялися фото, що зберегла родина, за це їй дуже велика подяка. Навіть весільне фото, де молода Марія і її чоловік Федір сфотографувались після вінчання. Фото датоване 1941 роком, саме у лютому Марія вийшла заміж і повінчалася з чоловіком у Михайлівській церкві.
А потім була війна, народження і, на жаль, смерть дітей. До цього часу дожили двоє з пяти. А ще – важка праця в радгоспі, народження онуків, правнуків. Смерть чоловіка і роки життя в оточенні найближчих і найрідніших людей.
Бабуся чула все, про що її запитували, відповідала. Зберегла почуття гумору і всі грамоти, якими її нагороджували. Вони дбайливо розвішені біля її ліжка разом із фото її найближчих родичів.
Звичайно, яке ж вітання без частування! Нас наполегливо запрошували за стіл, але робочий час не дозволяв залишитися. Втім, від справжнього кулінарного витвору ми не відмовились! На честь сторіччя невістка Валентина та хрещениця Тетяна спекли торти.
Мало того, що вони, торти, - дуже красиві, справжній кулінарний шедевр, так ще й і дуже смачнючі!
Бабуся теж спробувала тортиків і похвалила своїх молодих господинь!
Ми ще довго не могли піти з цього дому, бо почалися спогади, з'ясування родинних зв'язків, обговорення, хто де жив, хто ким працював…
Рідні бабусі скористалися нагодою і звернули увагу міського голови на стан дороги на Шереметівці, порушили ще кілька питань. Ну, так завжди буває, коли влада приходить до людей.
Нас запрошували приїхати ще. Ми пообіцяли. А ще виконуємо обіцянку, яку дали похресниці Тетяні Сергієнко і друкуємо її вірш, який вона присвятила своїй хрещеній мамі Марії Максимівні Гурин.
Любимая наша, родная,
Всю жизнь ты дня нас прожила,
Но видно судьба уж такая,
Иначе прожить не могла.
Целуем руки тебе, дорогая,
И прядь седых твоих волос
И робко просим у тебя прощения
За боль, что каждый нехотя нанес.
Живи подольше, человек любимай,
А главное, конечно, не болей.
И знай, что ты на это свете
Для своих внуков и детей!.
Приєднуємось до вітань і бажаємо Марії Максимівні і її родині всіляких гараздів!!!
