Традиційно наприкінці липня у Верхосулку з’їжджаються поети, митці, всі, кому не байдуже поетичне слово і хто шанує нашого земляка Олександра Олеся.
Важко згадати, кого тільки не вітала ця земля за роки проведення свят! У різні часи приїздили сюди митці з Києва, Хмельницького, Харкова. Фактично вся Сумська область побувала у нас у гостях.
Чи не вперше масштабне відзначення олесевих днів почалося з приїзду на батьківщину прабабусі Олега Кандиби з Канади, онука Олександра Олеся і сина Олега Ольжича у 1994 році. Відтоді каштан на Загорі бачив-перебачив різні делегації.
Цей рік – не виняток. Втім, маємо певні особливості відвідин і цьогоріч. Компанію поетам, митцям доповнили члени фототовариства «Друзі Дагера» з Сум. Мені особливо приємно, що не без моєї участі вони потрапили у Верхосулку, бо не запросити своїх давніх знайомих на таке дійство я не змогла.
Одразу скажу, що їхні роботи, а це неймовірні фотовраження, можна побачити на сторінці у ФБ, яка так і називається: Фототовариство "Друзі Дагера".
Втім, не лише фотовраження залишили «Друзі Дагера» (Луї Жак Манде Даґер (18 листопада 1787 - 10 липня 1851) - французький художник, хімік і винахідник, один із творців фотографії).
Активна учасниця Євгенія Дюкарєва написала відгук про перебування у Верхосулці, який ми і друкуємо. А від себе хочу ще раз подякувати гостинній верхосульській землі, всім, хто організовує це свято, керівництву громади за те, що продовжує традиції.
Не прощаємося! До нових зустрічей у Верхосулці та на сторінках газети «Білопільщина». Н.Калініченко.
Євгенія Дюкарєва:
Тут люблять свого земляка, його мистецтво та пишаються ним!
«Сьогодні чудовий настрій, обіцяє бути гарний, насичений подіями день, адже нас, членів фототовариства «Друзі Дагера», запросили у село Верхосулку на літературно-мистецьке свято пам’яті видатного українського поета-лірика і прозаїка Олександра Олеся (1878-1944 р.р.) під назвою «І журба, і радість, і любов моя…», який народився на Білопільщині! (Зараз с.Верхосулка входить до складу Миколаївської територіальної громади).
Виїжджаємо з міста Суми о дев’ятій ранку, по дорозі у наш автомобіль «підсідає» Наталія Калініченко, головний редактор Білопільської «районки», яка також прямує на це свято! Знайомимося! Наталя виявилася розумною та «всезнаючою» жінкою (живий тобі гід!), вони з Сергієм Гуцаном - давні друзі. Тому, в’їжджаючи у Верхосулку, ми вже знали і про Олександра Олеся, і про його родовід, і про його сім’ю, і про «музей Олеся» та його засновника Євгена Грищенка (колишнього директора Верхосульської школи та родича Олександра Олеся по маминій лінії).
У Верхосулці нас радо зустріла староста села Наталія Бойко та передала у руки завідувачки «Олесевим» музеєм Галини Євгеніївни Шкабури – енергійної веселої жінки (пожартувала, що обіймає майже три посади), яка веде нас до музею Олеся.
Екскурсія по музею видалася славною: гарна розповідь, унікальні експонати та зі смаком підібрані експозиції! Цікаво було слухати розповіді про Олеся, його спогади про село та односельців!
На згадку про відвідини наш керівник Сергій Гуцан дарує декілька експонатів «від музею «Причал Одіссея» до музею Олеся»: старовинні газети, світлини та картину квіткового натюрморту із надписом «На добру згадку із великою вдячністю за відкритий нам «світ Олеся» від імені фототовариства «Друзі Дагера». Ну що сказати - людина широкої душі!
Далі був концерт… теплий... родинний!!!
Відкрив його Миколаївський селищний голова Сергій Пасько, який привітав усіх присутніх зі святом!
Зачаровано виступали аматорські колективи, танцювальний ансамбль дівчаток, поодинокі виконавці пісень та віршів Олександра Олеся (Микола Васильченко - «Ніч яка місячна..»,
Ігор Добровольський, гітара - «Хочу я троянди, що цвіте в саду»,
фольклорний колектив «Калинонька»
та аматрські колективи Улянівського будинку культури)!
Відчувається, що тут люблять свого земляка, люблять його мистецтво та пишаються ним! Далі виступали сучасні митці, читали вірші поета та власні (Ольга Бражник, Тамара Герасименко, Олександр Вертіль,
Надія Позняк,
Ігор Добровольський, Віталій Міхалевський). А ми фотографували, ділилися навичками та насолоджувалися прекрасним дійством!
Після концерту, як і годиться, групове фото на пам’ять!
Усі веселі та окрилені поетичними рядками Олександра Олеся «І журба, і радість, і любов моя…». Далі свято продовжилося на площі… на всіх чекав смачний, я б сказала, «обалденный» куліш у музичному супроводі веселого баяніста!
Духовно і фізично «підкріпившись», у товаристві Наталії Калініченко та Галини Шкабури ми відправляємося в урочище Загір, до місця, де колись народився поет.
Після приїзду обов’язково відвідали струмок ключової води (лісове джерело),
побачили колишнє подвір’я Олеся (збереглися тільки цокольні обриси),
а також розлогий каштан, який росте на галявині.
Під ним – пам’ятний знак. Читаємо: «Цей каштан було посаджено в 1876 році Василем Пархомовичем Грищенком на своїй садибі – дідом Олександра Олеся»,
і віршовані рядки:
«О Верхосулля, люба мрія!
Мого дитинства сон ясний.
Що й досі серце моє гріє
Теплом далекої весни...».
Підсумовуючи побачене ми поцікавились думкою організаторів свята і гостей про цей захід.
