Для багатьох із нас Донбас асоціювався з шахтарським краєм. Останні роки багатостраждальний Схід пов’язують із війною, але насправді спочатку там була, є та ще як мінімум мільйон років буде сіль.
Тому що саме 400-річна історія видобутку солі стала основою розвитку сучасного індустріального Сходу України.
Підземна соляна казка у шахті в Соледарі: української солі вистачить ще на мільйон років
Нещодавно, завдяки підтримці Програми ООН із відновлення та розбудови миру, група регіональних журналістів з усієї України мала можливість на власні очі побачити, як живуть і розвиваються громади на «лінії розмежування» і не тільки, у тому числі, за допомогою міжнародної спільноти.
Журналісти поспілкувалися з жителями Маріуполя, Авдіївки, Попасної, Станиці Луганської, Сєвєродонецька, Щастя, Бахмута та інших сіл і містечок. Донбас подарував гостям частину своєї душі та неймовірної краси. Справжнім відкриттям, особисто для мене, стала історія «білого» - соляного Донбасу.
Чи ходили ви коли-небудь по дну Стародавнього моря? Якщо ні, то обов’язково відвідайте місто Соледар, що на Донеччині. Це щось неймовірне! Після захоплюючого спуску на шахтарському ліфті на глибину майже 300 метрів ви потрапите у казку. Саме такі – казкові – були мої особисті враження. Тільки уявіть: величезна соляна печера, з такими високими стелями, що не видно кінця. Лабіринти, на яких сяє сіль. Сіль там скрізь – під ногами, на стінах, у повітрі.
280 мільйонів років тому там було Пермське море, яке сьогодні перетворилося на величезні залежі солі. «Якщо вам хтось казатиме, що в Україні буде дефіцит солі – ні в якому разі не слухайте, - сказав старший майстер рудника № 1 ДП «Артемсіль» Борис Курганов. – Наразі ми розробили приблизно всього 1% солі від наших запасів. Тож рідної солі вистачить іще на мільйон років. Соледарська - найбільша соляна шахта Європи, яка забезпечує ще і 20 країн світу»
У підземному казковому просторі є унікальний діючий підземний храм, який було збудовано у 19 сторіччі.
Кожної неділі та у великі свята тут проходить Божа служба. Шахтарі кажуть, що у храмі трапляються справжні дива. Наприклад, над вівтарем висить велика ікона Божої Матері, а зверху ікони, на соляній скелі, проступає Нерукотворний образ цієї самої ікони. Окрасою храму є велике панікадило – позолочений підвісний світильник, який привезено з Київської Лаври. У цій печері сіль сідає на все, окрім цього світильника. Він так і сяє красою, яку не руйнує біла соляна сила.
Цей підземний маршрут розробили на підприємстві «Артемсіль» у місті Соледар. Під час екскурсії розповідають про історію видобутку солі, знайомлять із технологіями, музейними соляними скульптурами. І ще – насичене кристалами солі повітря сприяє імунітету та вбиває вщент усі віруси, тому про «модну хворобу» в білому підземеллі можна навіть не згадувати. А ще тут незвичайна акустика, заради якої митці спеціально проводять під землею симфонічні та джазові концерти.
Білий підземний скарб Донбасу
Туристичний маршрут «Шлях, позначений сіллю», з’явився в Україні за підтримки Програми ООН. Його розробили та створили громадська активістка, представниця ГО «Крила» Яна Синиця та краєзнавець Михайло Кулішов.
- Одразу кілька областей України мають цікаву історію, пов’язану з солевидобуванням – це Львівська, Закарпатська, Херсонська, Донецька та Луганська області. В Донецькій області соляну карту вирішили розіграти масштабно. Маршрут «Шлях, позначений сіллю» пропонує ознайомитися з «білою» (сіль) історією Донбасу, на противагу добре відомій «чорній» (вугілля), - розповідає переселенка з Донецька, голова ГО «Крила» Яна Синиця. – Мало хто знає, що індустріалізація Донбасу почалася не з вугілля. Його взялися шукати саме тому, що вже не вистачало дров для випарювання солі на солеварнях.
Сіль – потужний туристичний магніт, наш підземний скарб. Тому ми знайомимо туристів із нашим краєм саме через історію видобутку солі. Ми розробили чудовий сайт, яким може скористатися кожен охочий. Наш логотип – солонець. Це рослина, яка показує, що саме у цьому місті є залежі солі. Ось і ми, як ця рослинка, відкриваємо для України сіль Донеччини.
Ключові точки маршруту – міста Бахмут, Лисичанськ, Слов’янськ, Костянтинівка. І ще десятки локацій, які об’єднав «Шлях, позначений сіллю». Наприклад, селище Крива Лука. Навколо нього - унікальні краєвиди. У селищі є кілька напрямків туристичної діяльності, які, сподіваюсь, не дадуть цьому чудовому селу зникнути. Ми будуємо умовний «туристичний супермаркет», до якого запрошуємо усіх партнерів, - каже Яна Синиця. - Кожен партнер вносить до маршруту частку своєї душі та майстерності. Наприклад, у Кривій Луці ми працюємо з рецептами бабусь, обрядами, святкуємо гарбузове свято»
Крива Лука – туристичне серце Лиманщини
У Кривій Луці до зустрічі журналістів підготувалися ретельно. Мальовниче село Крива Лука сьогодні – туристичне серце Лиманщини. Воно перетворилось в осередок локального туризму завдяки ентузіазму переселенців у співпраці з небайдужими місцевими жителями. Наприклад, Яна Синиця переїхала до Кривої Луки з Донецька, де раніше займалась розвитком внутрішнього туризму.
Яна Синиця та Любов Фіорненко
Продовжити улюблену справу вирішила й у новому житті. Знайшлись однодумці, всі разом узялись до справи. «У 2014 році перші активні бойові дії були саме тут, поблизу Кривої Луки, - згадує староста села Любов Фіорненко. – Ми були в окупації 20 днів, були зруйновані вулиці, фасад будинку культури.
І саме тоді ми почали згуртовуватися та допомагати одне одному. Після визволення до села приїхало багато переселенців. Спочатку їх було 350, зараз залишилися 60. Це дуже активні люди. Ми всі разом пишемо проекти, створили громадську організацію, всіма силами витісняємо депресивний стан. Ми щиро прагнемо перетворень, не боїмось праці, і тому сьогодні наше село відоме у регіоні».
Сьогодні у Кривій Луці створено суспільний простір «Етнодвір». Це така вулична локація, з альтанкою, українською піччю та історичними стендами. Відкрита садиба «Під горою» - там туристичний кемпінг із наметами, мангалом, літнім душем. Там із задоволенням відпочивають туристи, які знайомляться з Лиманщиною. Сьогодні для гостей розроблено вісім піших маршрутів, сім для веломандрівніків та вісім сплавів річкою.
Музей солянок у Кривій Луці
А ще вони видали книгу-фотоальбом з 40 дивовижними краєвидами Донеччини. Ці ж краєвиди представлені у вигляді фотовиставки «Мальовничі місця Донбасу» у сільському клубі. Їх знімав фотомитець Леонід Довгий, який є вимушеним переселенцем із Донецька, як і Яна Синиця.
Жителі Кривої Луки пишаються тим, що створено за ці роки, враховуючи, що розвивати зелений туризм вони починали з нуля. До цього часу Донеччина була невідкритою територією для туристів. Сьогодні вона відкривається для нас, українців, із трохи незвичного боку: заповідники, озера, крейдові гори, привабливі маршрути для мандрівників.
Все це - завдяки людям цього краю – щирим, працьовитим, відданим Україні. Це вони, після того, як вилікували власні рани, лікують свою рідну землю. Український Донбас - прекрасний степовий край, в якому живе надія та встає сонце України.
Мандруючи Україною, завітайте на Донеччину та Луганщину. І хай цей степовий край із барвистою душею вразить вас так, як мене.
Дякуємо за можливість відвідати Донецьку та Луганську області Програмі ООН із відновлення та розбудови миру, яку реалізовують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН із питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).
Програму підтримують дванадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.
