"Мамо, я народився в сорочці. Все найстрашніше - позаду", – сказав Олександр Прядка мамі по телефону 8 квітня... Це були його останні слова. Через два дні Лариса Миколаївна отримала похоронку на сина.
Йому завжди буде 30. Таким пам’ятатимемо героя-захисника Олександра Прядку з Ганнівки Вирівської, який загинув 9 квітня на Харківщині.
- Випускник нашої школи, наш місцевий хлопець, народився у нашому селі, виріс у нас очах. Спокійний, працелюбний, веселий, допитливий, він був добрим помічником батькам, завжди привітний і щирий, мав багато друзів, - згадує директорка Ганнівсько-Вирівської школи Людмила Совенко.
Любив землю, з малечку мама привчила до роботи вдома по господарству. Після школи начався у Глухівського коледжі СНАУ. Після навчання повернувся додому. Працював у місцевій агрофірмі. Золоті руки і добра душа, його поважали односельці, цінувало керівництво.
Торік підписав контракт із ЗСУ. Проходив службу у Краматорську. З перших днів війни – на фронті, на Харківщині. Військова спеціальність - навідник.
Додому дзвонив мамі щодня. Восьмого квітня сказав, що «мабуть, мамо, я в сорочці народився, так що не хвилюйся, все найважче – позаду…». А 10 квітня Лариса Миколаївна отримала «похоронку»…
Село Іванівка на Харківщині – місце, де загинув Олександр, де йшли важкі бої.
- Нам у селі важко повірити, що Сашка немає. Він часто від’їжджав, і знову повертався. А тепер повернеться назавжди, - говорить Людимила Совенко. - І назавжди залишиться в нашій пам’яті молодим, усміхненим, щирим чоловіком, який любив свою родину, свою землю і віддав за них найдорожче – власне життя.
Він загинув, щоб його діти, батьки, всі рідні, односельці, хоч на крок стали ближче до Перемоги, щоб кожен із нас цінував свободу і мир.
Вічна Слава Герою!
Оновлено: Попрощалися з Олександром у Ганнівці Вирівській 15 квітня...
