Білопільці і погода 19 листопада плакали, проводжаючи Романа Охріменка...
Хто повідомляє: відділ культури Білопільської громади
В чому суть
19 листопада білопільці провели в останню путь свого захисника-земляка Романа Охріменка.
Прощання з Героєм у Білопіллі
Кожний приїзд Романа у рідне Білопілля чекали і його друзі, і сусіди, а найбільше - мама.
Хлопець із 14 років навчився жити самостійно і відповідати за свої вчинки і вибір. Рано втратив батька і в родині залишався, незважаючи на вік, справжнім чоловіком.
Закінчив дев’ять класів Білопільської школи №2 і вступив до Лебединського медичного училища. Сам зробив такий вибір. Завжди розраховував на себе і намагався максимально підтримувати маму.
Друзі, однокласники, одногрупники, сусіди на похоронах згадували Романа. «Світла людина» - казали в один голос. Роман завжди у спілкуванні випромінював особливе душевне світло і доброту.
Щирий і добрий у ставленні до близьких та рідних і рішучий у своїх життєвих позиціях. Роман підписав контракт і пішов на війну.
15 жовтня, виконуючи бойове завдання на Херсонському напрямку в населеному пункті Нова Кам’янка, Роман загинув, не доживши одного дня до свого двадцятиліття.
Він назавжди запам’ятається нам молодим і усміхненим, як на фото.
Ця усмішка і очі, які випромінюють доброту, залишаться нашим оберегом і нагадуванням про ціну, яку ми платимо за свободу і волю.
На колінах проводжали Героя земляки
Вічна пам’ять! Герої не вмирають!
