Жителька Горобівки Світлана Федорівна Дунь має 20 років загального стажу в органах місцевого самоврядування. Тут народилася, тут ходила до школи, тут і знайшла своє життєве призначення.
- Після навчання деякий час я працювала на комбінаті громадського харчування в Білопіллі. Пізніше, починаючи з квітня 2002 року, мене обрали депутатом Горобівської сільської ради, а вже депутати обрали секретарем. Так почалася моя робота в органах місцевого самоврядування, - розповідає пані Світлана.
На посаді секретаря Світлана Федорівна працювала довгих 18 років, була депутатом протягом чотирьох скликань. Понад рік жінка обіймала керівну посаду. У жовтні 2020 її кандидатуру старости підтримали депутати вже Річківської сільської ради, а в листопаді наступного року відбулася реорганізація галузі місцевого самоврядування. Відтоді працює провідним спеціалістом загального відділу сільради.
Сьогодні на території Горобівської сільської ради функціонують лише ФАП, Будинок культури та бібліотека. Також працівник Річківського територіального центру обслуговує престарілих громадян. Школу в селі закрили ще у 2009 році. Та й кількість жителів тут поступово зменшується…
- На жаль, після реорганізації, Горобівський старостат ліквідували, адже чисельність населення в ньому була менша за 500 жителів… Хоча роботи від того не зменшилося. Як і раніше, доводиться вирішувати чимало питань, що стосуються нашої сільради та її жителів. Це і видача довідок, і співпраця з військкоматом, статистичні моменти, оформлення пільговиків, питання благоустрою... Загалом, маю обов’язки старости, окрім нотаріальних дій, - продовжує жінка.
Звертаються до сільради й односельці з особистих питань.
- Хоч би що трапилося, люди одразу йдуть до сільської ради, просять допомогти вирішити те чи інше питання. Комусь потрібна матеріальна допомога, хтось із сусідом не поділив межу... Тож разом із колегою шукаємо способи вирішення. Більшість людей знаю особисто, бо тут народилася, тут живу. Та й мене всі знають… - говорить провідний спеціаліст.
- Як змінилася робота після 24 лютого?
- З початком повномасштабної війни багато чого змінилося. Особливо стали відчутнішими проблеми з фінансуванням. Раніше був свій бюджет, свої кошти, які вкладали у розвиток Горобівської сільради. Зараз із цим складніше. І хотілося б вирішувати більше питань на користь території, але ж розуміємо, що в умовах війни це досить непросто…
Мені, як жінці, було досить складно не лише в плані роботи, а й емоційно… Та, попри все, тримаємось, продовжуємо працювати! Адже треба дбати про людей, яких тут і так лишилося небагато.
Троє наших жителів сьогодні захищають рідну землю на фронті. На жаль, маємо і втрати – у серпні ми поховали одного нашого героя… Намагаємось підтримувати їхні родини, якщо вони до нас звертаються.
Не можна забувати про такі населені пункти як, наприклад, Максимівщина. Переважна більшість тамтешніх мешканців – люди похилого віку, яким треба приділяти особливу увагу і допомагати. Коли надходить гуманітарна допомога, зрозуміло, що з Максимівщини до Горобівки ніхто зі стареньких не прийде. Тож беремо пакунки і власноруч розвозимо їм по домівках. Виїжджаємо до них і з приводу інших питань.
Як розповідає пані Світлана, в цьому плані їй дуже допомагає чоловік, сільгосппідприємець Сергій Іванович Дунь. Не лишається осторонь проблемних питань і керівник виробничого підрозділу ППФ «Агрохімпромцентр» Олексій Анатолійович Рудяк.
- Разом із моїм чоловіком допомагають і в організаційних питаннях, і з транспортом, і з благоустроєм. Завжди відчуваю їхню підтримку, без якої було б досить важко. Тим більше зараз, коли в країні війна.
Плідно співпрацюємо і з керівництвом Річківської громади, до якої входить Горобівська сільрада. І голова нашої громади Микола Іванович Солодовник, і його заступник Володимир Павлович Пугач завжди дослухаються до наших звернень, реагують на них і прагнуть допомогти у міру можливості.
Отак і живемо зі своїми радощами й проблемами у маленькому селі з великою вірою в перемогу. Головне - аби наші захисники повернулися додому живими та неушкодженими. Віримо: настане той день, коли Горобівка запросить до себе гостей на День села!
