28 лютого 2023 року на засіданні двадцять четвертої сесії восьмого скликання Річківська сільська рада прийняла рішення "Про перейменування вулиць населених пунктів Річківської сільської ради".
Детальніше про перейменування розповів заступник Річківського сільського голови Володимир Пугач.
- Процес перейменування ми розпочали ще минулого року. Провели засідання робочої групи, до якої увійшли представники всіх старостатів громади, та визначили дев’ять вулиць, що підпадають під процес дерусифікації: шість вулиць у Річках і по одній у трьох старостатах громади, - говорить заступник.
Далі, за словами Володимира Пугача, провели інформаційну роботу з населенням, онлайн-опитування на офіційних ресурсах та оголосили про збір пропозицій в електронному й письмовому вигляді. Жителі громади мали змогу висловити свої думки з цього приводу, вносили свої пропозиції.
Найбільше звернень надходило стосовно перейменування вулиці 1 Травня, що у Вирах. Врешті комісія визначилася і більшістю голосів вирішили перейменувати її на Травневу. 28 лютого відповідно до рішення сесії, дев’ять вулиць Річківської громади отримали нові назви, а деяким із них повернули історичні.
Список перейменованих вулиць
Село Річки:
- вул. Володарського на вул. Васильченкова гора;
- вул. Гагаріна на вул. Козацький шлях;
- вул. Комарова на вул. Виївка;
- вул. Мічурінська на вул. Переїзд;
- вул. Чкалова на вул. Приліпка;
- вул. 9 Травня на вул. Грицаївка.
Село Вири:
- вул. 1 Травня на вул. Травнева.
Село Білани:
- вул. Пушкіна на вул. Садова.
Село Горобівка:
- вул. Гагаріна на вул. Центральна.
Історія назв
Як бачимо, перейменовані вулиці в Річках мають досить цікаві назви. Що вони означають, ми поцікавилися у начальника відділу культури Річківської сільської ради Ольги Швагер.
- Деякі історичні назви вулиць ми взяли з книги Миколи Вінниченка «Село Річки – козацька слобода». Адже дійсно, наше село – то козацький край. Село засноване в 60-х роках XVII століття. Першими поселенцями були селяни-кріпаки, які тікали з правобережної України від гніту польських панів, шукали кращої долі тут, і кріпаки з російських сіл. Але люди жили в цих місцях іще задовго до цього, - розповідає Ольга Швагер.
За словами начальника відділу культури, наприкінці 50-х років ХVІІ століття був створений Сумський козацький полк. Першим полковником став осадчий м. Суми Г. Кондратьєв (до кінця 1658 р. він був Сумським отаманом). Полк ділився на сотні, один із центрів яких був у Річках. З організацією слобідських козачих полків, Річки з 1668 року вже були сотенним містечком Сумського Слобідського полку, в якому нараховувалось 353 козаки городової служби.
Фото: З відкритих джерел
- Тож, звідси і назви вулиць. Загалом, вони знаходяться на окраїнах села, там проживають переважно люди похилого віку, які давно «закріпили» народні назви за тією чи іншою вулицею. Не прижилися навіть радянські назви. Тому, коли збиралась комісія з перейменування, у складі представників громад, було вирішено не вигадувати щось нове на зразок «Садова» чи «Квітнева», а дати вулицям уже звичні, усталені народні назви.
Так, наприклад, на Васильченковій горі та на Грицаївці жили козаки Васильченки та Грицаї. Тобто, як вони розселялися свого часу, таку назву і отримували ці території.
Виївка – від слова «вити». За переказами, раніше в селі була місцевість під назвою «Гора Виївка». Колись майже в кожного тутешнього господаря була собака, і через те, що вони часто вили, з’явилась «Виївка».
«Переїзд» - цю територію знають саме під такою народною назвою. Хоча чому саме – невідомо. Адже якщо говорити про залізницю, то тут її ніколи не було. Свого часу козаки відмовились від прокладання тут залізниці, мотивуючи це тим, що лякатимуться їхні коні. Тож, можливо, «Переїзд», бо просто хтось кудись переїжджав. Козаки – люди непередбачувані!
Стосовно Козацького шляху – це назва не історична, перейменувати так вулицю Гагаріна запропонували місцеві жителі. Та й щодо Приліпки точних даних не маємо, але це теж була пропозиція наших мешканців. Як варіант, така назва могла з’явитися, бо козаки створювали нові родини, народжували дітей, які згодом селилися поруч, розширюючи родинну територію. То, можливо, хтось і «приліпився», - говорить пані Ольга.
