На війні загинув житель Білопілля, військовослужбовець Національної Гвардії України – 20-річний Владислав Олегович Колач.
20 червня 2023 року, коли він перебував на території Серебрянського лісництва, неподалік населеного пункту Шипилівка Луганської області, родина втратила з ним зв’язок, а за кілька днів рідні отримали звістку, що Владислава більше немає серед живих. 20 вересня йому б виповнився лише 21 рік…
- Ми з Владом навчались разом 11 років, - розповідає його однокласниця Вероніка Кисельова. – Це були найкращі роки нашого життя: дитинство, юність... У школі він був дуже вихованим, ввічливим і добрим хлопцем. Завжди приходив на допомогу, міг підтримати в будь-якій ситуації, дати слушну пораду.
І вже зі школи я зрозуміла, що він буде гідним захисником нашої країни, тому що батьки виховали його як справжнього патріота, Героя, який до останнього подиху боронив наші території. Це була Людина з великої букви.
Навчався він дуже добре. Після випуску, у 2019 році, вступив до училища. Не знаю точно, на кого вчився, але, якщо мені не зраджує пам’ять, здобув професію автослюсаря.
Як розповідає Вероніка, викладачі завжди згадували Влада тільки найкращими словами. Йому б лише жити, будувати кар’єру, створювати сім’ю та виховувати майбутніх дітей… Але після навчання Влад вступив до лав Національної Гвардії України, а згодом підписав контракт, бо не міг залишатись осторонь і сидіти на місці, він хотів захищати нашу державу та своїх рідних від ворога.
- Особисто я пам’ятаю його як доброго, чуйного, люблячого, відкритого до світу хлопця. Влад завжди усміхався. Не було жодного дня коли б він сумував.
А ще він дуже любив стріляти з лука. Любив… так важко говорити про нього в минулому часі… бо для нас він і досі живий. Хотів подорожувати по Україні та за кордоном. Захоплювався військовою справою, мав плани продовжити кар’єру військового, бо мріяв, щоб у нашій країні нарешті настав мир. Тож, коли почалась повномасштабна війна, завжди говорив, що ми повинні зробити все, аби звільнити нашу землю від нечисті.
За словами дівчини, Влад перестав виходити на зв’язок 20 червня, а за кілька днів, 25 числа, його мамі зателефонували та сповістили, що знайшли його тіло. Вірити в це не хотілося до останнього, тож поки проводилась ДНК-експертиза, всі продовжували його шукати. Мали надію, що живий, можливо – поранений і перебуває десь у госпіталі чи в полоні. Шукали всюди, але, на жаль, дива не сталося. 4 серпня ДНК підтвердилось і це був Владислав.
- Усі друзі та однокласники вдячні його батькам за те, що нам пощастило знати Влада – справжнього друга і просто неймовірну людину. Хоч друзів у нього було небагато, але кожен із них може з упевненістю сказати, що Влад був найкращим.
Взагалі не вкладається в голові, що його більше немає, що цього янгола в нас забрала війна… Правду говорять: війна забирає найкращих. Але я впевнена, що наші захисники, його побратими, обов’язково помстяться за його смерть. А ми, усі близькі йому люди, пам’ятатимемо його все своє життя.
8 серпня жителі Білопільської громади провели Героя в останню путь...
Довідково:
Як повідомляє Культура Білопільської громади, КОЛАЧ Владислав Олегович народився 20 вересня 2002 року в с. Мороча. З 2006 року проживав у Білопіллі. Навчався у Білопільській гімназії № 3, потім – у Сумському ПТУ № 11, де й здобув спеціальність «Автослюсар, водій категорії С».
З жовтня 2021 брав участь із захисту територіальної цілісності нашої держави на сході країни. Був учасником бойових дій під час проведення Операції об’єднаних сил.
З початку повномасштабного вторгнення продовжив службу за контрактом у 50 полку Національної гвардії України на посаді кулеметника.
З 20.02.2023 року перебував на передовій поблизу населеного пункту Шипилівка Луганської області в Серебрянському лісі.
20 червня 2023 року Владислав, вірний військовій присязі і своїм побратимам, виявивши стійкість та мужність, загинув у бою за нашу Батьківщину під час мінометного обстрілу противником території Серебрянського лісництва.
У Героя-земляка залишилися батьки, молодші брати Максим та Станіслав.
