3 вересня минає 80 років, як Білопільщину визволено від німецько-фашистських загарбників. Сьогодні ми віддаємо данину поваги тим, хто героїчно боронив рідну землю зі зброєю в руках та самовіддано працював у тилу. Вшановуємо пам’ять тих, хто загинув визволяючи нашу рідну землю від фашистських окупантів.
І наші, і прийдешні покоління зобов’язані їм життям...
Імена полеглих воїнів у Другій світовій війні, які відстояли нашу землю, тих, хто своїм життям заплатив за наше сьогодення, назавжди лишаються в пам’яті земляків, у пам’яті нащадків.
Схиляємо голови в пошані перед подвигом наших батьків та дідів. Доземно вклонімося нині живим, хто проніс через війну любов до своєї батьківщини – України, бажання бачити рідну землю квітучою та заможною.
Вже понад дев’ять років Україна дає відсіч агресору і бореться за відновлення територіальної цілісності. Й сьогодні і Білопільщина, і вся наша країна знову переживає важкі часи в своїй багатовіковій історії. Адже більше ніж півтора року тому ми всі прокинулися від вибухів – повномасштабна війна постукала в наші домівки. Але, попри це, ні насильство, ні терор не зламають людської волі українського народу.
Довідково:
(з сайту Білопільської міської ради): у 1943 році у визволенні міста та району від окупантів брали участь 141 стрілецька дивізія 60 армії Центрального фронту та 240, 180, 167, 340 стрілецькі дивізії 38 армії Воронезького фронту. 240 стрілецька дивізія 1 вересня 1943 визволила села Новоіванівку і Ободи, а 2 вересня – Павлівку і Рудку. 3 вересня 141 стрілецька дивізія, форсувавши р. Сейм, у стрімкому наступі звільнили залізничну станцію і місто Ворожба та зайняла м. Білопілля. Того ж дня 240, 180, 167, 340 стрілецькі дивізії визволили села Річки, Горобівку, Жовтневе, Улянівку, Луциківку, Марківку, 5 вересня – Сергіївку, Бобрик, Товсту.
У братській могилі поховані воїни, які загинули при обороні, звільненні міста та померли від ран у 87-му Корпусному пересувному шпиталі, 1756-му Евакуаційному шпиталі, 475-му, 682-му, 1162-му, 2324-му Польових пересувних шпиталях, 4317-му, 5193-му Хірургічних польових пересувних шпиталях у 1941, 1943–1944 роках. Відомі прізвища 77 воїнів.
У 1955 році останки загиблих із різних місць були перенесені в братську могилу, на якій у цьому ж році встановлено пам’ятник, виготовлений Київськими художньо-виробничими майстернями.
