Про умови роботи аграріїв у зоні бойових дій розповідає місцевий фермер Олександр Мироненко. ТОВ «Світанок-Агро», яке вони створили з товаришем, зовсім невелике в порівнянні з нашими аграрними гігантами, до сотні гектарів. І це – людські паї. А ще – вся земля знаходиться вздовж кордону.
Перше, про що я запитала у Олександра, чи не жалкує він, що діяльність у цій сфері триває саме в такий важкий час?
- Коли три роки тому ми починали займатись сільським господарством, то були зовсім інші плани. Кожен, із ким я працював, мав певний досвід роботи в сільському господарстві.
Народився і виріс я у Білопіллі, постійно їздив до бабусі в Атинське, знав і бачив, чим живуть селяни в районі. Довелося попрацювати за кордоном. Незадовго до широкомасштабної війни повернулися з родиною у Білопілля і відкрили невеликий бізнес. Почали з магазинчика, швидше для власної зайнятості впродовж року. Зрозуміло, що з невеликого фактично кіоску прибуток теж мінімальний, і вкладені кошти повертаються не відразу. Сподівались, що обробіток землі стане як додатковим джерелом заробітку, так і можливістю реалізувати себе.
«Назбирали» паїв у родичів, друзів, знайомих, які довірили нам свою землю. Придбали складські приміщення, аби зберігати техніку і збіжжя. Зручно було, бо землі компактно розташовані на території Рижівського старостату, - говорить Олександр Мироненко.
Здавалось, багато чого врахували, крім одного - небезпечного «сусідства». За словами аграрія, з перших днів війни на їхні поля почало «прилітати». Частиною землі і складським приміщенням вони не можуть користуватися з міркувань безпеки.
- У 2022 році нам вдалося зібрати посіяне ще до вторгнення і максимально розрахуватись із людьми. Ми всі пам’ятаємо, як було навесні 2022 року з пальним, запчастинами, але виростили і зібрали врожай. Влітку 2022 року наш автомобіль і трактор, зрозуміло з водієм і трактористом, потрапили під обстріл. Машини пошкоджено, люди, дякувати Богові, залишилися живі.
З початком масованих обстрілів на полях ми знаходили і хвостовики від ракет, і залишки мін, і нерозірвані снаряди. Земля усіяна вирвами від вибухів.
Фото: Ілюстративне фото
Втім, товариство продовжує працювати. Цьогоріч його працівники виходили в поле, обробляли ті ділянки землі, які умовно безпечні.
- Зрозуміло, що техніку зберігаємо за межами громади. Орендуємо в одному з населених пунктів і склад, куди звозили вирощену гречку, сою, інші культури. Розраховуємося з людьми. Цього року доведеться сплатити податки у подвійному розмірі – і за минулий рік. Спочатку нам нібито їх відтермінували, а тепер – платимо. Платимо і за оренду землі під складськими приміщеннями, якими не користуємося.
За словами Олександра Мироненка, витрати на зібрану продукцію значно зросли, в тому числі і через заходи безпеки, бо зберігати врожай доводиться далеко від полів, а ціна на продукцію – зменшилася в рази.
- Ми не втрачаємо віру в те, що повернемось до обробітку всіх земель, що наша продукція матиме заслужену ціну. Поки продовжуємо допомагати громаді. Вже не вперше допомагаємо дітям із Рижівки і цього року теж підтримаю подарунками.
Хочу подякувати всім, хто залишився працювати в громаді, хто робить усе можливе і неможливе, щоб обробляти землю, збирати врожай і допомагати людям, - говорить Олександр.
