Першого серпня в Білопіллі в останню путь провели 34-річного солдата Миколу Сергійовича Алтиєва, який загинув від рук окупанта під час виконання бойового завдання 26 липня 2024 року, у районі населеного пункту Карлівка Покровського району Донецької області.
- Ми з Колею навчалися разом у школі, до 9 класу, - згадує свого однокласника Олена Кутова-Голованова. - В нашому класі було одинадцять учнів, троє з яких - хлопці. Але Микола був для нас, мабуть, по-своєму унікальним, бо його день народження припадав на 8 березня. І одного року, в старших класах, Коля дарує від себе кожній!!! дівчині з класу по червоній великій оксамитовій троянді! Уявляєте, в свій День народження, коли сам повинен приймати подарунки, він особисто від себе вітає вісім дівчат із Міжнародним жіночим днем, та ще й кличе весь клас додому на святкування! Цей момент, я впевнена, запамʼятала кожна дівчина нашого класу. Бо як тоді було приємно, це не описати словами!
Після 9 класу Коля поїхав навчатися до технікуму, але і після того не переставали спілкуватися. Коли на вихідні та свята молодь зʼїжджалася до рідного села після навчання, обовʼязково збиралися з однокласниками потеревенити «хто, що, да як». Про те, що його мобілізували до лав ЗСУ, дізналася нещодавно, від подруги...
Вже давно особисто не бачилися з Миколою, бо від рідного села, що на прикордонні, мало що лишилося і війна розкидала земляків по всій країні… Сумна звістка про його загибель сколихнула з ніг… Зовні Микола здавався дуже серйозним, іноді навіть грізним, але ми його знали як доброго, щедрого, веселого та чуйного хлопця. І таким він лишиться в нашій памʼяті назавжди… Спочивай з миром та Царство небесне, Коля!
Архівне фотоФото: З архіву друзів Миколи Алтиєва
- Знала Миколу ще з дитинства, наші батьки спілкувалися. Їздили оздоровлюватися в табір "Дружба", Коля тоді був дуже схожий на реп-виконавця 50 Cent та дуже цим пишався... Тоді його завжди можна було побачити у спортзалі в ВПУ, дуже полюбляв грати у волейбол та теніс. Коли всі друзі приїжджали в Іскрисківщину на канікули взимку, то завжди йшли до Миколи побазікати та посмажити картоплі. Завжди такий серйозний з виду, але дуже любив пошуткувати... Досі не можу повірити в те, що його немає. Легких хмаринок, друже... мої щирі співчуття рідним! - говорить подруга Валерія Кравченко.
Микола в колі друзів...Фото: З архіву друзів Миколи Алтиєва
- Після 4 липня 2022, коли окупанти почали нещадно обстрілювати Іскрисківщину, багато мешканців села виїхало в більш безпечні місця, а Коля залишався в рідному селі і першим приходив на допомогу людям, які постраждали: забивав вікна, затягував брезентом дахи... А тепер війна обірвала його життя. В це дуже важко повірити, сприйняти... і неможливо пробачити... - говорить односельчанка Тетяна Кравченко.
- Свого часу ми добре товаришували. Коля... Його найяскравішими рисами були чесність, прямота і відкритість до всіх. Говорив тільки правду, і не кривив душею, любив життя, жартував. Біль і смуток... Слава Герою! - згадує свого друга Юрій Буберов.
Як повідомляє Культура Білопільської громади, попрощатися із земляком зібралися рідні, близькі, односельці, керівництво міської ради. Йому назавжди залишиться 34 роки…
Довідково
Микола АлтиєвФото: надала Культура Білопільської громади
Микола Сергійович Алтиєв народився 8 березня 1990 року у селі Іскрисківщина. Закінчив місцеву школу, потім – Конотопське професійно-технічне училище № 20. Здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів, електрогазозварника.
У листопаді 2008 року був призваний на строкову службу, яку проходив в Одесі. Під час проходження служби на посаді стрільця-гранатометника зарекомендував себе з позитивної сторони, був вимогливим до себе, здатним критично оцінювати свої можливості.
Після служби, у 2010 році, вступив до Індустріально-педагогічного технікуму Конотопського інституту Сумського державного університету. Працював на будівництві автомобільних доріг у Києві, Київській області та на Закарпатті.
У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Після навчання, у червні, був направлений у Покровськ, згодом – у Мирноград, де продовжив військову підготовку.
21 липня 2024 року Микола вже був, як-то кажуть, на нулі. Проходив службу на посаді стрільця-снайпера у парашутно-десантних військах.
Невимовним болем звістка про смерть Миколи Сергійовича відізвалася в серцях його рідних та близьких. До останнього подиху наш земляк боронив свою землю та знищував противника. Його подвиг безцінний, бо став ціною в життя..
Загинув Микола від рук окупанта під час виконання бойового завдання 26 липня 2024 року, у районі населеного пункту Карлівка Покровського району Донецької області.
Поховали Миколу Алтиєва із військовими почестями на Алеї слави у Білопіллі.
Висловлюємо глибокі, щирі співчуття рідним та близьким загиблого. Нехай світлий спомин про Миколу Сергійовича назавжди залишиться у пам’яті усіх, хто його знав, любив та шанував...
Вічна пам’ять! Вічна слава Герою!
