Вдень 3 вересня російська ракета вдарила по будівлі Інституту зв’язку в Полтаві. Внаслідок атаки ворога загинуло 58 людей, 294 людини отримали поранення. Серед загиблих був і наш земляк із Білопілля 55-річний Костянтин Биковець.
В кінці дев’яностих – на початку двохтисячних років Костянтин працював у податковій інспекції, заступником начальника відділу оподаткування фізичних осіб. Пізніше, разом із дружиною та донечкою виїхали до Сум.
У липні 2024 року Костянтин Биковець став на захист країни, після чого чоловіка направили на навчання до Полтави. 3 вересня його життя обірвав ворожий авіаудар.
- Костя був людиною, яка випромінювала світло. Завжди спокійний, врівноважений, у гарному настрої, любив жартувати. А ще в нього були золоті руки: постійно щось майстрував, був дуже креативним. І електронний годинник зробив своїми руками, і ламповий програвач із колонками моєму чоловіку подарував. Теж змайстрував його власноруч… Хоч зараз такі речі не користуються загальним попитом, але для нього ця справа була цікавою, це було його справжнім захопленням, - згадує Костянтина близька подруга та кума Наталія Ніколаєнко.
Як розповідає пані Наталія, їхні сім'ї дружили досить давно, ще до народження дітей. Коли ж у сім'ї Наталії та Романа народилась донечка, Костіна дружина Алла стала дівчинці хрещеною мамою. Тож спілкувалися сім’ями дуже тісно, збиралися разом, ходили одне до одного в гості.
- Костя приїжджав до нас і після виїзду до Сум, коли відвідував у Білопіллі свою маму, яку врешті забрав до себе, бо тут стало надто небезпечно. Та все одно тримали зв’язок, до останнього… - говорить Наталія Ніколаєнко.
Костянтин БиковецьФото: з архіву родини Ніколаєнків
- Для мене Костя був не просто кумом. Він був мені мов рідний брат… Нас пов’язували довгі роки міцної дружби. Пам’ятаю наші дружні посиденьки, а ще – як він любив збирати гриби і майструвати щось цікаве… Все, що йому потрапляло до рук, перетворювалось у щось велике, красиве і неповторне….
Того фатального дня ми всі до останнього сподівались, що Костя живий. Але навіть після поховання не можу усвідомити і прийняти те, що сталось. Важко… Передати словами те, що зараз відчуваю, просто неможливо, - говорить кум загиблого Роман Ніколаєнко.
Колишній колектив податкової інспекції. Костянтин Биковець - внизу зліва (архівне фото)Фото: facebook.com/Олександр Костир
- Ми з Костянтином працювали в одному колективі близько семи років. Окрім того, що він обіймав посаду заступника, займався адмініструванням і був ревізором. Це була дуже цікава, неординарна і дуже розумна людина. Він завжди мав свою точку зору, яку намагався відстоювати. Завдяки цій стійкості, працелюбності та принциповості, він мені й подобався. Таких людей як він досить мало… Як зазвичай говорять: про померлих або добре, або нічого. Але це не про Костю. Він був дійсно хорошою людиною і добрим товаришем. Ніколи не забував, не зазнавався, часто, коли бував у Білопіллі, заїжджав до мене в гості. Хочеться, щоб цю людину пам’ятали… - говорить колишній заступник начальника податкової інспекції Олександр Костир.
У Костянтина Биковця залишилась дружина, донечка, мама, сестра та племінник.
