Повномасштабна війна стала справжнім випробуванням для аграріїв, у тому числі й тих, хто працює на території Білопільщини. Вторгнення ворога зруйнувало налагоджені роками процеси, логістичні ланцюги. росіяни цинічно знищують сільськогосподарську техніку та склади, багато посівних територій було заміновано, до частини з них власники орендованих земель не мають доступу і сьогодні.
Утім хоробрість українських аграріїв не має меж, попри жахіття війни вони продовжують працювати: виводити техніку в поля, орати землю, сіяти, збирати урожай, налагоджувати логістику та співпрацю з іноземним ринком.
Тридцять років присвятив роботі в сільському господарстві керівник ТОВ «Аргіфас» Володимир Кириленко.
- Безпосередньо в ТОВ «Агріфас» я працюю 23 роки, а в загальному в сільському господарстві – уже 30… Коли я прийшов в «Агріфас», узяв в оренду землю, яка не оброблялася сім чи вісім років. Потихеньку почали працювати, засівати, збирати урожай, - розповідає Володимир Іванович.
Як говорить директор, на сьогодні в обробітку ТОВ «Агріфас» - близько 700 гектарів землі, яку товариство орендує на території Воронівської та Шкуратівської сільських рад. Висівають кукурудзу, пшеницю, ячмінь, сою, сонях та інші сільгоспкультури.
- Раніше, окрім обробітку землі, я також займався і фермерством: тримав дійних корів, до тисячі голів свиней. Та згодом працювати в цьому напрямку ставало все важче… Ціни на молоко впали, воно стало коштувати дешевше за мінеральну воду. Важка праця фермерів стала не те що невигідною, а й, я б сказав – принизливою. Тож від фермерства довелося відмовитись і залишити тільки землю.
На сьогодні в колективі ТОВ «Агріфас» – 17 працівників. За словами керівника товариства,
незалежно від пори року, на обліку в Центрі зайнятості ніхто з працівників не стоїть, усі працюють і вчасно отримують заробітну плату. Кожен зайнятий роботою цілий рік: під час посівної та збору урожаю – на полях, взимку хлопці ремонтують техніку та займаються будівництвом. За останній місяць середня заробітна плата у товаристві склала 18 тисяч гривень.
- Крім того, всі податки та орендну плату сплачуємо регулярно, заборгованості не маємо. Цього року вдалося отримати хороший урожай, незважаючи на несприятливі погодні умови та посуху. І це не може не радувати, - говорить Володимир Кириленко.
- Як змінилась робота товариства з початком повномасштабної війни? В чому стало важче?
- Повномасштабна війна вплинула на роботу всіх аграріїв… Якщо говорити безпосередньо про «Агріфас», то, звісно, нам працювати дещо легше, ніж моїм колегам-аграріям, котрі орендують землі на самому прикордонні. На відміну від них, сьогодні ми маємо можливість обробляти всі орендовані території. Хоча і нашому колективу в таких умовах працювати важко, а часом і небезпечно. Ми постійно чуємо, як на Білопільщину летить ворожа зброя: чи шахеди, чи керовані авіабомби… Було й таке, що на територію нашого господарства прилітав КАБ, слава Богу – не розірвався.
Раніше наші працівники виїжджали на поля і вночі, зараз ночами не працюємо. В цілях безпеки менш ніж по двоє у поле не виходять, аби в разі чого була якась підмога. У нашому колективі також є працівник – механізатор, який із початком повномасштабної війни добровольцем пішов захищати країну і зараз служить, - говорить директор товариства.
ТОВ «Агріфас» не залишається осторонь і тих питань, що виникають на територіях сільських рад, де товариство орендує землі. І якщо є можливість, завжди намагається допомагати і підтримувати.
- А як щодо допомоги аграріям? Чи існують якісь корисні програми підтримки аграріїв, які працюють у зоні бойових дій, із боку держави? Чи долучаєтесь до них?
- Звісно, такі програми існують. Але ними поки що не користуємось, намагаємось упоратись власними силами. А їх зараз треба мати вдосталь, аби пережити ці важкі часи з вірою в те, що врешті наші трактори, комбайни, машини виїдуть у мирні поля і збиратимуть врожаї під мирним небом, у якому не буде чути вибухів, свисту снарядів та гудіння ворожих шахедів.
