В січні 2025 виповнилося шість років, як жителі Ворожби користуються послугами місцевої аптеки ФОП «Дзюба». Невеличке охайне приміщення щодня відкрите для всіх, хто приходить сюди у пошуку необхідних ліків і порятунку від різних недуг.
Як працювала аптека до повномасштабної війни та на початку вторгнення росії, які ліки користуються попитом серед відвідувачів, говоримо з власницею аптеки, підприємицею Вітою Дзюбою.
- Як Ви починали свою роботу? Чи було важко з відкриттям?
- Та як… Знайшли місце, домовились, купили ділянку, побудували приміщення і відкрились. На той час дуже допомагали друзі та знайомі, котрі мають досвід в аптечній справі. Радили, підказували, консультували у питаннях оформлення необхідних паперів, документації, замовлення якісного обладнання. Адже в такому бізнесі все має відповідати вимогам законодавства та ліцензійним умовам. Все зробили, як годиться, відтоді і працюємо, – розповідає Віта Дзюба.
- Як працювали на початку повномасштабного вторгнення? Як тоді доставляли ліки до аптеки?
- Звісно, як і багатьом, було страшнувато… Бувало, на початку весни 2022, заходять люди, запитують: «Ви не бачили, куди БТР поїхав?» чи розповідають, що бачили ворожі танки. А в мене тут ноутбук, усі документи… Хапаю під руку, біжу, ховаюся…
І досі пам’ятаю той ранок 24 лютого, коли наша сім’я прокинулась від вибухів. Не розуміли, що коїться, не знали, чого чекати далі. Та врешті взяла себе в руки, зібралась і вирішила їхати на роботу, адже по камерах відеонагляду ще з дому побачила під аптекою велику чергу людей. Як я могла їх підвести?
Хтось має серцеві захворювання, хтось неврологічні, а комусь терміново потрібні ліки від тиску. Тож, сіла до чоловіка у машину і він повіз мене на роботу…
Кілька наступних днів у людей почалась паніка. Черги були неймовірні. Люди скуповували велику кількість препаратів «про запас», особливо ті, хто приймає ліки на постійній основі. Тож, за 3-4 дні наш асортимент практично скінчився. Врешті ажіотаж вщух. Іноді відвідувачі заходили за ліками, що ще лишались у наявності.
До 18 березня у нас не було поставок взагалі – фармацевтичні фірми до нас не їздили. Тож ми з колегою працювали через день, бо, по суті, продавати було майже нічого. Коли ж відкрилися перші «зелені коридори» з Сум, стало трохи легше. Ми почали домовлятись, аби нам привозили необхідний товар. Хоча певний час деякі препарати все таки були в дефіциті: переважно серцеві, заспокійливі й ліки від тиску. Бувало, їздили за товаром і самі, разом із чоловіком. І досі перед очима стоять ті жахливі кадри, які бачила обабіч доріг: понівечена, обпалена ворожа техніка, мертві тіла... Це вже зараз, так би мовити, звикли, адаптувались і до вибухів, і до гулу шахедів, а тоді то був справжній кошмар.
Пам’ятаю, коли ми перший раз, після майже місячної перерви, привезли ліки… Того дня під аптекою, напевно, було найбільше людей, одні скуплялись, інші підходили. Загалом того дня у нас було до 250 відвідувачів. Ми намагалися їх заспокоїти, запевнити, що в подальшому поставки будуть, але ж самі розумієте, з огляду на ситуацію, люди боялись, що це може повторитись…
Але доставка врешті налагодилась. Фармацевтичні фірми з Харкова, Полтави, Дніпра доставляли товар до обласного центру, а ми звідти забирали своїми силами. Хоча й самі постачальники через війну несли неабиякі збитки. З Харкова не завжди можна було виїхати, а в Чернігові взагалі ворог знищив склад із товаром…
- Чи змінилась кількість відвідувачів та виручки на сьогодні?
- Звісно. Багато людей виїхало, в тому числі й діти. У 2022-2023 роках їх було фактично вдвічі менше, ніж до повномасштабної війни. Хоча на сьогодні по кількості покупців і прибутку бачу, що поступово люди повертаються.
- Чи були для Вас, як для підприємця, якісь пільги від держави? Адже то досить важко, не маючи належного прибутку, сплачувати всі податкові збори.
- Так, держава пропонувала певні пільги таким ФОПам, як ми. Протягом 2024 року я мала змогу не сплачувати єдиний податок і ЄСВ безпосередньо за себе. Та оскільки ми працювали, мали певний дохід, вирішила, що пільгами не користуватимусь. На мою думку, поки є робота, податки треба сплачувати, адже ці гроші допоможуть нашим хлопцям, нашій армії.
- Які препарати користуються найбільшим попитом сьогодні? Чи змінилась тенденція з початку повномасштабної війни? Можливо, певних препаратів люди почали купувати більше?
- Сьогодні загалом люди купують сезонні препарати: восени та взимку – протизастудні, протигрипозні, навесні – протиалергічні, влітку – шлункові. На повсякденні ліки ажіотажу немає.
- Як відпускаєте рецептурні та безрецептурні препарати? Чи можете порадити людині той чи інший препарат «від голови», «від серця», «від тиску», «від безсоння» тощо?
- Рецептурні препарати, які йдуть за строгою звітністю (психотропні, наркотичні тощо) відпускаємо виключно за рецептами. Хоча в нас таких препаратів мало, хіба що возимо під замовлення. Антибіотики також – за рецептом. Втім, бувають випадки, коли людина не завжди звертається до лікаря зі скаргами на здоров’я і приходить до аптеки зі стандартним «Дайте щось від голови/від шлунку/від спини…». Для таких ситуацій є комплексна програма взаємодії «Фармацевтична опіка». Простими словами, ми маємо не лише продати «якусь пігулку», а й у міру можливостей з’ясувати більш детальну картину і допомогти боротися з хворобою. Чому болить голова, як болить і коли. Голова може боліти не просто так. То може бути і спазм, і високий чи низький тиск, який ми можемо поміряти в аптеці, як і в разі потреби виміряти рівень цукру в крові.
Так само і з кашлем. Перш ніж продати певні ліки, дізнаємось, кашель вологий чи сухий, як довго триває, кому призначаються ліки – дорослому чи дитині. Також під час застуди можу порадити ефективні вітаміни, які полегшують симптоми хвороби, порекомендувати пити більше чаю з медом та лимоном.
А бувають випадки, коли все ж настійно раджу звернутись до лікаря і пройти обстеження. Приходить людина і каже: «В мене болить живіт». Як я можу продати «якісь» ліки, якщо не знаю причину болю? Звісно, я продам анальгетичний чи спазмолітичний засіб, але ж причину болю він не вилікує. Тому, всім раджу не нехтувати своїм здоров’ям і не затягувати з візитом до лікаря, якщо здоров’я дає збій.
- Чи берете участь у програмі «Доступні ліки»?
- На жаль, ні. Чесно кажучи, там дуже багато вимог. Зокрема, потрібен додатковий комп’ютер, окремі каса та касовий апарат, а також чіткий список ліків, які не можна замінити аналогом. А вони не завжди бувають. Крім того, зараз «доступні ліки» я повинна оплачувати під час замовлення, а не після реалізації, як було раніше. Бо оскільки ми перебуваємо в зоні бойових дій, зазвичай фірми побоюються давати нам відстрочку платежу. Тобто, який маємо процес? Я маю купити препарати зі списку «Доступних ліків», відпустити їх покупцям за безкоштовним рецептом чи з частковою оплатою і чекати кілька тижнів чи місяців, поки держава мені їх відшкодує.
Тож на сьогодні не маємо змоги, в тому числі й фінансової, все це укомплектувати, аби взяти участь у програмі. Та й як я вже говорила, зараз у місті не так багато людей. Якби був більший товарообіг, тоді, можливо, взяли б участь у цій програмі. Хоча, звісно, запитують, особливо пенсіонери, яким за відсутності нормального сполучення, важко доїхати до Білопілля, аби придбати «Доступні ліки» там.
Але у міру своїх можливостей продовжуємо працювати, дбати про здоров’я наших жителів. Незважаючи на обстріли, КАБи, шахеди, які чуємо постійно, бачимо наслідки ворожих атак та відчуваємо їх на собі. Іноді навіть доводиться ховатись у погребі, в одному з будинків поблизу. Як от було минулого року, коли місто обстрілювали з артилерії… У перервах між прильотами, після певного затишшя, вибігли з відвідувачкою з приміщення й побігли до укриття, і саме в цей час почули вибух зовсім поруч…
Так і живемо. На своїй землі, на прикордонні, заради людей. Із надією на перемогу…
