Випускники, які цьогоріч завершили навчання, одинадцять років тому пішли до школи — вже під час війни. Усі одинадцять років вони здобували освіту в умовах війни. На фронт у цей час ішли їхні родичі, сусіди, а країна постійно жила в ритмі «новини з передової». З 2019 року фактично припинилося традиційне навчання за партами. Прийшла нова біда — COVID-19. Онлайн-навчання, карантин… Із шостого класу учні так і не повернулися до повноцінного очного навчання.
Кардинально змінилося життя та умови здобуття освіти після початку повномасштабного вторгнення. Обстріли. Евакуації. Втрата рідних. Зруйноване житло… А навчання продовжувалося. Під звуки сирен, під обстрілами, в інших містах і навіть країнах. Без звичної компанії друзів, без традиційних дитячих і підліткових радощів: дискотек, прогулянок, побачень. Навіть без останнього дзвоника та випускного. Ці діти подорослішали не за роками. Їхній життєвий досвід — значно більший за суму знань, отриманих за всі ці шкільні роки.
Війна змінила все. І навіть Міністерство освіти скасувало один зі стимулів для учнів — медалі за відмінне навчання. Тож цьогоріч випускники замість традиційних золотих і срібних медалей отримали «Свідоцтва з відзнакою».
У 2025 році на Білопільщині маємо 155 випускників одинадцятих класів:
- 67 — Білопільська громада;
- 59 — Миколаївська;
- 29 — Ворожбянська.
Для порівняння: у 2014 році, коли ці діти йшли до першого класу, було 258 випускників.
На жаль, цього року ми не можемо традиційно надрукувати фото випускних класів — діти навчаються дистанційно, перебувають у різних містах, а то й країнах. Втім, ми зібрали інформацію про тих, хто минулого року міг би отримати золоту чи срібну медаль, а нині має "Свідоцтво про повну загальну середню освіту з відзнакою" — саме так зазначено у наказі Міністерства освіти і науки України.
Хто ці діти? Як вони досягли таких успіхів? Про що мріють? Ми поспілкувалися з учителями, батьками та самими учнями. Хочемо, щоб ми пишалися цими іменами і щоб усі випускники 2025 року мали успішне і — найголовніше — мирне майбутнє.
Ворожбянський ліцей (опорний заклад)
«Креативні, талановиті, доброзичливі, активні, творчі. Не пригадую жодного разу, щоб вони не відгукнулися на прохання», - згадує про дівчаток класний керівник Інна Самосьєва.
Олена Скурихіна
- Як швидко плине час… І ось замість маленької тендітної «Лєночки» (пригадую, так ніжно називали ми її у 5-6 класах) уже перед нами - струнка красуня Олена. Активна учасниця позашкільної освіти, волонтерка, дописувачка, майстриня літературного слова…
З першого класу Олена демонструвала неабиякі здібності та завзятість. Вона завжди була однією з найкращих учениць, вражаючи вчителів глибоким розумінням матеріалу та аналітичним мисленням. Її зошити були зразком каліграфії та акуратності, а її відповіді на уроках — прикладом логічності та обґрунтованості.
Олена - неодноразова переможниця конкурсів різних рівнів. Вона посіла друге місце в обласному літературному конкурсі «Проба пера» 2022 р., третє місце в другому етапі Всеукраїнської предметної олімпіади з української мови 2023 р. Переможниця Всеукраїнських конкурсів «Лайфхаки з української мови», «Година Землі», «Українська мова від А до 200 балів на НМТ».
Анна Миронова
З першого дня у закладі дівчинка виявила неймовірну внутрішню дисципліну та чітке бачення своїх цілей. Вона завжди знала, чого хоче досягти, і невтомно працювала над цим. Її відмінні оцінки були не просто результатом таланту, а плодом систематичної, наполегливої праці. Анна ніколи не відкладала справи на потім, завжди ретельно готувалася до уроків, заглиблюючись у матеріал і шукаючи додаткову інформацію, щоб розширити свої знання.
- Анютка — це унікальна учениця. Вона поєднує в собі блискучий розум із надзвичайною скромністю та добротою. Її лагідна натура робить її світлішою і дозволяє їй досягати таких висот без зайвої метушні. Вона дійсно вміє світити, не засліплюючи, — ділиться Інна Геннадіївна.
Анні Мироновій теж є, чим пишатися. Мабуть, і не перерахуєш відразу усіх нагород. Переможниця третього обласного етапу Міжнародного конкурсу з української мови ім. Петра Яцика 2022 р., виборола перше місце в обласному конкурсі з англійської мови «Мовознавець», посіла перше місце у Всеукраїнському творчому конкурсі у номінації «Інструментальне виконання».
Білопільський ліцей № 1
Про своїх випускників розповідає класний керівник Світлана Семенченко:
Єгор Крохмальний
Юнак належить до тієї групи учнів, яким дистанційне навчання (а останні кілька років тільки так навчалися наші учні), як не дивно, пішло на користь. Єгор із першого класу був відмінником і в школі йому подобалося не тільки навчатися, але й спілкуватися. Мав багато друзів. Перехід на онлайн-навчання трішки вибив його зі звичної колії, але учень дуже швидко надолужив втрачене. Більше того, кардинально змінив свій підхід до освітньої діяльності: почав опановувати нові технології, такі як штучний інтелект.
А ще Єгор почав приділяти велику увагу спортивним тренуванням, завдяки яким перетворився у такого собі спортивного загартованого юнака, нашого майбутнього захисника.
Максим Дериземля
Максим – це гордість нашого ліцею. Він не тільки отримував навчальні бали високого рівня, але й намагався самостійно «докопатися до істини», зрозуміти сутність речей і подій, а не просто їх заучувати. Незмінний староста класу, справжній лідер і авторитет для однокласників та ровесників. Користується заслуженою повагою серед учителів, які полюбляли вести з учнем дискусії на різноманітні навчальні і не тільки теми. Ми навіть жартуємо, що через 20-30 років саме Максима хотіли б бачити на посаді Президента нашої країни, бо це людина, в якій гармонійно поєднуються розум і внутрішня шляхетність, правдолюбство і нетерплячість до несправедливості, толерантність і почуття обов’язку.
Анастасія Максименко
Дівчина завжди в центрі уваги. Класні і шкільні вечори... сольні виступи, інсценізації... Зважилася досягти успіхів у спорті з легкої атлетики... і досягла! Була неодноразовою призеркою у спортивних змаганнях.
Юність навернула й на інші аспекти творчості. Сьогодні це захоплення художньою фотографією. А от зацікавленість психологією, взаєминами чоловіків і жінок, соціальними проблемами стала наслідком вивчення української класики! "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського, «Лісова пісня» Л. Українки - книги, які дівчина назавжди візьме у доросле життя.
Софія Максюта
Відповідальна і серйозна, завжди вражала своєю ерудованістю, витримкою, грунтовною підготовкою до всіх уроків. Дівчина також знаходила час для тренувань у спортшколі, а ще - для пензля й олівця! Роботи школярки з живопису неодноразово отримували гран-прі на конкурсах, прикрашали шкільні і районні виставки.
Останній рік навчання був для всіх непростим, але Софія не розлучалася й із художньою літературою. Історичні романи, особливо детективний жанр, збуджували уяву і думки про майбутнє. Людина і час, людина і суспільство, людина і влада, людина і закон... Юриспруденція - ось та наука, яку мріє опанувати випускниця.
Валерія Безверха
Така прекрасна юнка, але настільки ж наполеглива і цілеспрямована. Усі роки - це навчання з азартом і самодисципліною. Старша школа завжди вимагала багато часу на підготовку, та Валерія встигала цікавитися багатьма науками, ставала неодноразовим призером із предметних олімпіад і досліджень із мовознавства, історії, географії по МАНУ. Планів на майбутнє багато. Приваблюють випускницю новітні комп’ютерні технології. І хоча фах айтішника часто вважається чоловічою професією, Валерії, віримо, вдасться завоювати і цей олімп.
Білопільський ліцей № 2 імені С.М. Гордієнка
Аліна Демченко
Перший клас у 2014, сподівання на безтурботне дитинство — і війна. Потім дистанційка, ізоляція, тривоги. Та Аліна ніколи не втрачала любові до знань. Із 3 класу повністю самостійно опановувала матеріал. Улюблені предмети — українська й англійська мови. Переможниця районної олімпіади з англійської. Вивчала фортепіано, займалась танцями, любить історичні детективи. Планує майбутнє у гуманітарній сфері. Її цілеспрямованість — приклад для однолітків.
Це історія про дівчинку, яка зростала у складний час, але не дозволила обставинам зламати себе. Навпаки — вона стала сильною, свідомою, розумною, готовою до майбутніх викликів. І, можливо, саме її покоління змінить цей світ на краще.
Василіса Пауль
- Нещодавно розбирала свій «шкільний архів» і знайшла щоденник за 5 клас. Перегортала сторінки, рясно засіяні оцінками, й усвідомила, що це мій останній справжній щоденник. Ні, далі були і щоденники, і оцінки, й уроки, але все вже — онлайн. Але я твердо впевнена: головне — мати бажання навчатися. І байдуже, чи сидиш у класі перед дошкою, чи вдома перед ноутбуком, - говорить Василіса.
За період дистанційного навчання дівчина здобула дипломи ІІ та ІІІ ступеня в обласному етапі конкурсу-захисту наукових робіт МАН, перемогла у Першій у світі ліцензійній національній олімпіаді геніїв, посіла ІІ місце в обласному етапі Міжнародного мовно-літературного конкурсу імені Тараса Шевченка, а також здобула перемогу на всеукраїнському етапі конкурсу есе з громадянсько-патріотичної тематики «Єднанням сильні». А вже скільки було олімпіад, конкурсів, конференцій — і не злічити!
- Роблячи перший крок у доросле життя, найбільше прагну залишатися людиною — у глобальному сенсі цього слова — й принести користь суспільству. А все інше — то вже справа долі.
Максим Остапенко
До дев’ятого класу Максим навчався у Ворожбянській гімназії № 4. По її закінченні були вагання: чи здобувати базову освіту, чи продовжувати далі навчання у школі. Врешті родина порадилась і обрала другий варіант.
- Зараз війна, Максим іще зовсім юний. У таких умовах два роки багато чого значать. Тож вирішили продовжити навчання в Білопільському ліцеї № 2, - говорить мама Олена Володимирівна.
Максим повністю віддавав себе навчанню, брав участь у предметних олімпіадах, має третє місце в олімпіаді з хімії. Вчителі були ним дуже задоволені. Нарікань ніколи не було. Дуже любив українську мову, літературу і особливо – історію, яку викладав Юрій Іванович Приходько. Максим навіть записував його уроки собі на ноутбук, а потім переслуховував, занотовував необхідне.
- Думаю, що в подальшому навчанні Максима, у його старанності, велику роль також зіграла підготовча група при Ворожбянській гімназії, яку він відвідував. Тетяна Вікторівна Рева з ними дуже гарно займалась. Тож, коли діти прийшли до першого класу, вже знали всі літери, вміли читати, рахувати. З перших років у школі йому легко далася математика. Допомагала хіба що щось намалювати. Ніколи не доводилося примушувати Максима до навчання, він сам завжди цього прагнув, - розповідає Олена Володимирівна.
Далі Максим планує вступати до Вінницької військової академії, яку також закінчив і племінник Максима – син його старшої сестри. Вітаємо Максима Остапенка з успішним закінченням 11 класу з відзнакою та бажаємо успіхів у подальшому навчанні й реалізації намічених планів.
Віталій Назаренко
З п’яти років Віталій відвідував цирковий гурток у Центрі дитячої та юнацької творчості. Разом із іншими дітьми багато виступали: у Білопіллі, селах району, у Сумах, на різних конкурсах. Пізніше хлопець вивчився грати на гітарі. Це захоплення лишилося й до сьогодні.
На жаль, війна не дала закінчити навчання. Не вистачило буквально пів року. Але Віталій мав дуже хороші оцінки, в тому числі й на екзаменах. До 9 класу Віталій навчався у Білопільській гімназії № 3. Під час навчання брав участь у різних заходах та конкурсах, отримував подарунки, відзнаки, виборював призові місця. Як розповідає його мама Вікторія, найбільше її син любив англійську мову та біологію. Зараз Віталій мріє стати реабілітологом.
Як дізнались від мами, Віталій не лише має хороші результати в навчанні, а й заробляє кошти своєю працею.
- Минулого літа він працював на автомийці, заробив гроші собі на новий мобільний телефон. Цього літа хоче назбирати на ноутбук. І мені вдома допомагає по господарству, на городі.
Вітаємо Віталія з відмінними результатами у навчанні. Бажаємо світлої життєвої дороги та втілення мрій!
Інформацію збирали Наталія Калініченко та Наталія Ткаченко.
