22 липня Білопільська громада проводжала в останню путь свого земляка, досвідченого воїна, ветерана АТО, учасника російсько-української війни Віталія Соханя, який загинув 15 липня 2025 року у районі населеного пункту Проходи Сумського району.
Як повідомляє Культура Білопільської громади, Віталій Миколайович Сохань народився 19 листопада 1979 року у Білопіллі. Тут пройшли його дитинство та юність. Закінчив місцеву загальноосвітню школу №1, потім – Білопільське професійно-технічне училище № 5 за спеціальністю помічник машиніста.
Свою здатність воювати він сформував на армійському досвіді під час проходження строкової служби.
Бойовий шлях 45-річний земляк розпочав у 2014 році - став на захист своєї країни, коли ворог зазіхнув на територіальну цілісність східних регіонів. Він говорив: «Щоб не допустити російського агресора на нашу землю, краще зупинити його подалі від домівки. І подумати не міг я, що візьму до рук зброю, аби захищати Україну від братнього народу».
За роки антитерористичної операції мужньо пройшов не одне пекло боїв. Як розповідають його рідні, під час оборони Дебальцево Віталій отримав поранення, а після реабілітації знову повернувся у стрій до побратимів. Він був чоловіком із залізним характером. Сильним, непохитним і витривалим бійцем із серйозним бойовим досвідом.
Коли розпочалася повномасштабна війна, вже 24 лютого 2022 року, не роздумуючи, пішов добровольцем, аби знову стати до лав захисників. Це був його вибір, вибір справжнього патріота.
Віталій Сохань пройшов чимало бойових доріг. Військовий шлях захисника був позначений багатьма нагородами. Боронив Суми, Лиман, Часів Яр… та Сумський напрямок, який і став для нього місцем смерті. Свій останній бій молодший сержант Сохань Віталій Миколайович прийняв 15 липня 2025 року у районі населеного пункту Проходи Сумського району.
У цивільному житті займався домашнім господарством, а у вільний час любив рибалити. Цьогоріч навесні посадив молодий сад, аби радіти його красі та майбутньому врожаю, але… не судилося. Та все ж, буяння саду вкотре нагадуватиме про добру справу його господаря.
У загиблого залишилися батьки, донька, сестри.
Поховали захисника в рідному Білопіллі з усіма військовими почестями. Нехай добрий, світлий спомин про мужнього Захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, побратимів, друзів – усіх, хто його знав, любив і шанував.
Ім’я Соханя Віталія Миколайовича як воїна на віки вічні буде вписане в історію України. Наш обов’язок перед ним – зробити все, щоб ці тисячні жертви не були марними. Нехай не вмирає пам’ять про всіх Героїв, яку ми маємо плекати із вдячністю за можливість жити під мирним небом. Вічна пам’ять земляку...
