Інформаційна війна є невід’ємною складовою гібридної війни, яку веде російська федерація проти України. З метою виправдання своїх загарбницьких дій росія сьогодні одночасно із застосуванням військової зброї не менш потужно намагається вести на українській землі й інформаційну війну, яка тільки посилилася з початку повномасштабного вторгнення. Сумщина – одна з тих областей, які відчувають це на собі сповна.
Наскільки згубною є пропаганда та дезінформація країни-агресора, які є важелі протидії – поспілкувалися з представницею Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення у Сумській області Ларисою Якубенко.
- Пані Ларисо, наскільки вразливим є інформаційний простір Сумщини?
- Дуже вразливим. Ми потерпаємо від російського інформаційного впливу з 1991 року – з моменту набуття Україною Незалежності. Ще відтоді росія поставила на кордоні багато потужних передавачів, звідки транслювала телерадіопрограми на територію наших прикордонних громад, особливо у Сумському, Охтирському та на півночі Шосткинського районів. Під час вторгнення з’явилося декілька нових російських пропагандистських радіостанцій, сигнал яких ми фіксуємо на нашій території. Ворог використовує їх для нав’язування своєї думки та поширення дезінформації в ефірі.
Росія також весь час намагається знищити критичну інформаційну інфраструктуру, до якої належать вежі Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (КРРТ). Так, у березні 2024 року росія здійснила масований удар шахедами по всіх вежах одночасно у Сумській та Харківській областях. Як наслідок - частково зруйновані приміщення, де встановлені передавачі, та виведено з ладу обладнання, кабелі. Тоді загинув інженер, який чергував на вежі у м. Суми.
Найбільше потерпає від атак ворога Білопільська вежа, оскільки вона розташована найближче до кордону з країною-агресоркою. Але завдяки аварійно-відновлювальним роботам, що проводять фахівці «Технічного центру - Суми» Харківської філії КРРТ, робота передавачів відновлюється.
Пошкоджена телевежа в Білопіллі
- Як ми протидіємо цьому впливу? Чи є якийсь дієвий механізми?
- Для боротьби з поширенням російського телерадіоконтенту використовуються декілька векторів протидії. Це насамперед розбудова українського мовлення на прикордонні, що дає змогу зменшити проникнення російських каналівагентів. Робота наших радіостанцій і телеканалів блокує ворожий сигнал як на своїй, так і на сусідніх частотах.
Восени 2021 року, саме напередодні вторгнення, Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення провела конкурс на мовлення на радіочастотах на прикордонних територіях Сумщини. Переміг у конкурсі суспільний мовник. І вже під час повномасштабної війни йому вдалося запустити програми «Українського радіо» у Великій Писарівці, Миропіллі, Новій Слободі, Хуторі-Михайлівсьму: «Радіо Промінь» - у Сумах, Порохоні; «Радіо Культура» - у Шостці, Кириківці. Важлива деталь: левова частка освоєних частот – на самісінькому прикордонні.
Ще один механізм – це збільшення потужності передавачів, що дозволяє збільшити територію розповсюдження українського сигналу. Національна рада під час війни дозволяє мовникам тимчасове мовлення зі збільшеною потужністю передавачів за спрощеною процедурою. Зараз такі дозволи на території Сумської області мають 7 радіостанцій, серед них дві місцеві – у Шостці та Охтирці.
Окрім того, медіарегулятор також за спрощеною процедурою дозволяє мовникам тимчасове мовлення на вільних каналах. Зокрема на Сумщині такі дозволи мають 9 радіостанцій, у тому числі «Армія FM».
- А чи може Україна блокувати ворожий сигнал?
- Може - за допомогою спеціальних систем глушіння, якою опікуються спеціальні органи. Ці системи довели свою ефективність, проте інформація про місця й технологічні рішення не є публічною.
- Наскільки важлива роль у боротьбі з дезінформацією інших видів медіа?
- Я вважаю, що всі наші медіа є важливою складовою інформаційного спротиву. Коли через ворожі атаки припиняють роботу телерадіопередавачі та не працює інтернет, єдиним джерелом інформації залишаються місцеві газети – «районки», як колись їх називали. І хоча газети виходять раз на тиждень, люди їх чекають, бо саме «районки» є голосом своїх громад. Я на власні очі бачила, як евакуйована жінка з Краснопілля, зустрівши у центрі Сум журналісток із газети «Перемога», розплакалася, притискаючи до обличчя випуск газети «Спільнопілля» - спецпроєкт двох наших евакуйовних прифронтових медіа.
У Сумах зустрілись краснопільці: працівниця редакції Інна Загорулько передала читачці випуск "Спільнопілля"Фото: facebook.com/Представниця Національної ради у Сумській області
- Медіасектор Сумщини переживає складні часи та стикається з низкою проблем і викликів. Яка загалом ситуація в медіапросторі області та чи є надія, що ми збережемо мережу прикордонних медіа?
- Ситуація досить важка, бо медійники живуть та працюють у своїх громадах і несуть тягар війни нарівні з усіма. За моїми підрахунками, 80% наших медіа (теле- та радіокомпаній, газет, онлайн-медіа, провайдерів, що надають послуги кабельного телебачення) працюють на територіях, які офіційно визнані зоною можливих бойових дій. Майже повна відсутність рекламних надходжень, евакуація та мобілізація частини працівників, релокація редакцій із прифронтових територій – все це накладає відбиток на їх роботу.
На превеликий жаль, протягом 2024 року на Сумщині припинили діяльність 2 місцеві радіостанції (у Білопіллі та Сумах) та 2 телекомпанії («СТС» та «Академ ТV»). Також впродовж 2023-2025 тимчасово припинили друк декілька газет. Цьогоріч стали не активними сторінки двох сумських зареєстрованих сайтів. Водночас інші медіа проявляють приклади стійкості та продовжують інформувати своїх читачів, слухачів та глядачів і протидіяти російській дезінформації. І це викликає величезну повагу.
Лариса Якубенко та Наталія Калініченко - з першим випуском "Вісника громад Сумщини"Фото: facebook.com/Представниця Національної ради у Сумській області
- Наведіть приклади неправдивої інформації про Сумщину.
- Нещодавно кремль поширив брехню про «торгівлю зброєю» через Сумщину: нібито на Сумщині знімають GPS-трекери з іноземної зброї, списують як втрачену у бою та перепродають злочинним угрупуванням.
Також російські пропагандисти розповсюдили повідомлення з фотографіями про начебто зникнення підлітків із Сумщини, які були силоміць мобілізовані. Розслідування Центру протидії дезінформації, виявило, що повідомлення є підробками, створеними за допомогою програми з редагування зображень. Взявши кілька реальних оголошень про зникнення підлітків у різних регіонах України торік, пропагандисти змінили в них місце й дату та причину зникнення і поширили цю дезінформацію цьогоріч.
- Через які канали росія розповсюджує дезінформацію?
- Найчастіше через соціальні мережі та платформи спільного доступу до інформації. Основні канали поширення — Teлеграм-канали, YouTube, TikTok, а також мережі псевдо-медіа, які зовні виглядають як незалежні медіа, але насправді ретранслюють проросійські меседжі.
ДОВІДКОВО
Лариса ЯкубенкоФото: facebook.com/Представниця Національної ради у Сумській області
Який загалом рівень медіаграмотності українців?
Дослідження свідчать, що про існування дезінформаційних матеріалів знають 84% респондентів. І більшість із них думає, що в змозі їх розпізнати. Проте серед обізнаних про такі матеріали лише 14% українців можуть повністю відрізнити правдиві повідомлення від неправдивих.
Як розпізнати дезінформацію, фейки, маніпулятивні матеріали?
Найчастіше розповсюджувачі недостовірної та маніпулятивної інформації ловлять людей на емоційні гачки. Відомо, що у людини спочатку включаються емоції, а вже потім — інтелект. Споживання інформації через призму емоцій призводить до того, що у людини виключається внутрішній фільтр і блокується критичне мислення.
Щоб інформація відклалася, достатньо побачити фейк один-другий раз і спрацьовує накопичувальний ефект.
Є також «групова солідарність» – ми поширюємо у соцмережах фейки і дезінформацію, які поширюють наші друзі та знайомі.
Треба завжди пам’ятати, що на маніпулятивні, недостовірні матеріали вказують емоційні заголовки, сенсаційність («ти не повіриш», «тебе шокує, що сталося…»). Також ознаками маніпуляцій та дезінформації є перебільшення та разючі фото; фінансова омана на кшалт пропозицій швидкого заробітку чи неймовірних знижок; посилання на псевдоекспертів та відсутність джерела інформації (або позначення як джерело інформації «соціальні мережі»).
Треба себе змушувати свідомо перемикатися з режиму емоцій у режим критичного мислення. Також споживати інформацію тільки з перевірених джерел. Такими джерелами на Сумщині є офіційно зареєстровані медіа, які несуть відповідальність за зміст інформації перед жителями своїх громад.
В умовах сучасної інформаційної війни вміння розпізнавати дезінформацію, фейки та маніпулятивні матеріали стає критичним елементом стійкості, інструментом власної та національної безпеки. Адже здатність жителів Сумщини аналізувати та відрізняти правдиву інформацію від дезінформації є необхідною умовою для збереження стабільності та єдності краю.
