Сумна звістка болем відгукнулась у серцях усіх, хто любив, поважав та знав Василя Петровича. Зупинилося його серце, назавжди заспокоїлись працьовиті руки. Пішла в інший світ людина-легенда, в якій благодатно поєдналися риси простого робітника та керівника різних рівнів.
Василь Петрович прожив 78 років гідно та чесно. Душа не помирає, допоки про неї пам’ятають живі. Є кому пам’ятати і про Василя Петровича. Він мав дружину, доньок, двох зятів і двох онуків. На нашій землі він залишив прекрасну пам’ять, повідомляє Ворожбянська міська рада.
Василь Петрович народився 27 квітня 1947 року в селі Рижівка Білопільського району Сумської області. Навчався в Рижівській школі. Свою трудову діяльність розпочав у 15 років помічником слюсаря. Служив у лавах радянської армії.
Працював головним інженером радгоспу «Лисичанський». Навчався в Харківському інституті механізації та електрифікації сільського господарства, по закінченні якого працював головним інженером та заступником голови колгоспу «Батьківщина» в селі Рижівка.
З 1986 по 1996 роки був головою колгоспу імені Макаренка в селі Шкуратівка.
З 1996 по 1997 рік працював у Білопільській районній адміністрації завідуючим відділом із питань охорони праці. Пізніше був директором Білопільської МТС.
22 квітня 1998 року його обрали сільським головою Шкуратівської сільської ради, де він працював до 2006 року.
Багато можна говорити про трудовий шлях Василя Петровича, але зрозуміло одне – майже все життя він обіймав керівні посади.
Цей чоловік прикладом для односельців, справжньою опорою для своєї родини, доброю, щирою людиною.
Світлі спогади про Василя Петровича, його мудрість і турбота назавжди залишаться у серцях тих, хто його знав, а його добрі справи будуть сильніші за смерть. Лебединим пухом йому земля та царство небесне… Щирі співчуття рідним і близьким.
