Відповідальність за дітей супроводжує батьків досить тривалий час та вимагає від них неухильного виконання обов’язків, які неможливо перекласти на дідусів, бабусь, школу або державу. Виховання є процесом, наслідки якого можуть зібрати як позитивні відгуки суспільства, так і негативні: позбавлення батьківських прав, накладення штрафу, громадські роботи, обмеження або навіть позбавлення волі.
Які є загальні правові рекомендації для батьків щодо виховання дитини? У чому суть сімейно-правової відповідальності? За що до батьків можуть застосувати адміністративну та кримінальну відповідальність - розповідає начальник Східного міжрегіонального управління Ірина Свистун.
Загальні правові рекомендації для батьків щодо виховання дитини
Виховання у родині – це перший та найважливіший етап у формуванні особистості дитини. Саме в сім’ї закладаються моральні цінності, світогляд і характер. Обидва батьки несуть рівну відповідальність за розвиток, навчання та виховання своїх дітей. Вони, або ті особи, які їх замінюють, повинні дбати про здоров’я малечі, сприяти її фізичному, духовному та моральному зростанню, створювати умови для розкриття здібностей, підтримувати і поважати її гідність, готуючи до самостійного життя та праці.
Окрім того, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку піклування про неї.
Щодо дитини забороняється застосування будь-яких видів експлуатації, фізичного покарання, а також й іншого, що принижує людську гідність.
У чому суть сімейно-правової відповідальності?
Поведінка батьків, яка загрожує здоровому розвитку дитини суперечить і закону. Суд може позбавити батьківських прав у разі встановлення факту неналежного виховання, прояв якого є:
- залишення дитини в пологовому будинку або в іншому закладі охорони здоров'я без поважної причини й протягом 6 місяців не виявлення щодо неї батьківського піклування;
- ухилення від виконання обов’язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;
- жорстоке поводження з дитиною;
- хронічний алкоголізм або наркоманія;
- будь-які види експлуатації дитини, примушування її до жебракування та бродяжництва;
- засудження за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Таким чином, у разі позбавлення батьківських прав особа:
- втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання;
- перестає бути законним представником дитини;
- втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям із дітьми;
- не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником;
- не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування);
- втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Попри вищезгадані обмеження, за батьками все ж зберігається обов’язок утримувати дитину.
За що до батьків можуть застосувати адміністративну відповідальність?
Адміністративні санкції накладаються не лише за порушення Правил дорожнього руху. Недоліки у батьківському вихованні також можуть стати причиною для сплати штрафу.
Коли батьки (особи, які їх замінюють) ухиляються від забезпечення дитини необхідними умовами життя, навчання та виховання, їм може загрожувати попередження або штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та від 100 до 300 – у разі повторного правопорушення.
За адміністративне правопорушення свого чада, вік якого 14-16 років, дорослим доведеться сплатити від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у випадку скоєння злочину, і якщо дитина не досягла віку, з якого настає кримінальна відповідальність – від 100 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вартуватиме й невиконання рішення органу опіки та піклування щодо визначення способів участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від дитини – штраф від 100 до 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі повторного вчинення правопорушення фінансова відповідальність зросте від 150 до 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і додатково буде застосоване тимчасове обмеження того з батьків, із ким проживає дитина, у праві виїзду за межі України та обмеження у праві керування транспортним засобом.
Умисне порушення встановленого законом строку перебування дитини за кордоном у випадку, коли один із батьків самостійно приймає рішення про тимчасовий виїзд дитини за межі України, тягне за собою накладення штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також одним з адміністративних правопорушень є доведення батьками неповнолітньої особи до стану сп'яніння, за яке передбачений штраф від 6 до 8 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За що до батьків можуть застосувати кримінальну відповідальність?
Порушення у піклуванні та вихованні дитини інколи досягають навіть суспільно небезпечного рівня, який загрожує застосуванням санкцій кримінального характеру.
Так, злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням або позбавленням волі на строк від 2 до 5 років.
Систематичне випрошування дитиною матеріальних цінностей у сторонніх осіб кваліфікується у Кримінальному кодексі України як жебрацтво. Тому використання батьками у подібних заробітках дитини загрожуватиме дорослим обмеженням або позбавленням волі на строк до 3 років.
Не омине покарання у вигляді громадських робіт тривалістю від 80 до 120 годин, або пробаційного нагляду або обмеження волі на строк до 2 років і злісне ухилення від сплати аліментів на дитину.
За втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність: пияцтво, заняття жебрацтвом, азартні ігри, батьки ризикують позбутися волі на строк від 3 до 7 років, а якщо ці дії вчинені щодо малолітньої дитини, то строк збільшується від 4 до 10 років.
Отже, обов’язок батьків – це не лише турбота про щоденні потреби дитини, а й відповідальність за її моральне, духовне та соціальне становлення. Закон чітко визначає межі батьківських прав і покладає на дорослих обов’язок створити безпечні умови для зростання дитини. Недбалість, байдужість або насильство щодо дітей тягнуть за собою серйозні юридичні наслідки.
