З дозволу редакції “ Black Sky” публікуємо інтерв’ю Pawel Bobolowicz та Artur Zhak з заступником командира 1 Інтернаціонального легіону оборони України Юрієм Комарницьким.
Pawel Bobolowicz:
- Ми дуже вдячні, що ви знайшли час для нашої розмови і погодилися на це інтерв’ю. Ми розуміємо ситуацію і те, що ви перебуваєте в умовах, де час має ще більшу вагу, ніж тут, де ми знаходимося. Пане Юрію, давайте поговоримо про Інтернаціональний легіон. Скажіть, будь ласка, яка була мета його створення? Які правила формування підрозділу, а якщо бути точним, підрозділів, і кому вони підпорядковуються?
Юрій Комарницький:
- Наш Легіон був створений після звернення президента Зеленського до міжнародної спільноти, в якому він закликав усіх іноземних добровольців приєднатися до Збройних Сил України, щоб відбити напад терористичної держави – росії. Інтернаціональний легіон підпорядковується безпосередньо Командуванню Сухопутних військ Збройних сил України і виконує завдання як батальйон спеціального призначення, в якому воюють іноземці.
Pawel Bobolowicz:
- З самого початку Легіон виглядав дещо інакше. За ці чотири роки його функціонування змінилися як структурно, так і спосіб дії, а головне — національний склад і кількість добровольців. Як це виглядало?
Юрій Комарницький:
- Широкомасштабне вторгнення триває вже чотири роки. Батальйон рік у рік удосконалювався, пристосовуючись до тенденцій і вимог сучасної війни. Війна – це постійна модернізація всього, не тільки видів озброєння, а й принципів і правил ведення бойових дій. Якщо повернутися до початку повномасштабного вторгнення у 2022 році, то можна помітити, що війна у 2025 році вже зовсім інша. У ній борються технології, хоча, звичайно, не обходиться без участі людей.
Pawel Bobolowicz:
- Який характер мають ваші завдання в оборонних структурах України? Чи маєте ви якусь спеціалізацію? Чи це типові загальновійськові завдання? Що відрізняє вас від інших підрозділів Збройних Сил України?
Юрій Комарницький:
- Ми є, так би мовити, зразковим батальйоном з однією особливістю: “іноземні добровольці”. Ми виконуємо ті самі, найскладніші завдання. Штурмові, оборонні, рейдові. І робимо це успішно, так само, як і лінійні підрозділи Збройних Сил України. Єдине, що нас відрізняє, це те, що ми сформовані з іноземних добровольців. Це дуже вмотивовані люди, готові захищати Україну, керуючись своїми переконаннями, щоб існувало вільне суспільство.
Pawel Bobolowicz:
- Ми ще поговоримо про набір і про те, що Ви підкреслили, що це добровольці. Але спочатку розкажіть про виклики для Вашого підрозділу на даному етапі 2025 року.
Ви згадали, що вже тривалий час триває широкомасштабне вторгнення. Які завдання зараз стоять перед вашою частиною і які плани на майбутнє? Чи буде Інтернаціональний легіон розширюватися? Чи, можливо, планується зменшення кількості добровольців? Як це буде виглядати?
Юрій Комарницький:
- Пане Павло, я відповім на ваше запитання так: звичайно, кількість іноземних добровольців не зменшуватиметься. Ми сподіваємося, що до нас і надалі приєднуватимуться добровольці з усього цивілізованого світу, з країн Балтії, Польщі та інших держав.
Процедура прийому добровольців виглядає наступним чином. Ми маємо офіційний веб-сайт, на якому вся процедура описана десятьма мовами. Якщо хтось хоче приєднатися до нас, він заходить на цей сайт, ознайомлюється з інформацією про нас, читає коротку історію, дізнається, як ми працюємо, які завдання виконуємо, які національності у нас служать і як виглядає процес рекрутингу. З цього моменту така людина вже має всю основну інформацію і починається процес рекрутування.
Artur Zhak:
- Оскільки ми зачепили тему набору, я пам’ятаю початок широкомасштабного вторгнення. Багато моїх знайомих, які мали досвід служби в арміях країн НАТО, тоді приєднувалися до боротьби через приватні контакти, через знайомих у підрозділах української армії або в добровольчих формуваннях. Зараз, як я розумію, це вже досить структурована система, про яку ви згадали. Яким повинен бути рекрут? Якими якостями він повинен володіти?
Юрій Комарницький:
- Якщо б я мав визначити основні якості рекрута, то це, перш за все, мотивація. Мотивація, яка не має нічого спільного з грошима. До нас люди приходять не заради грошей. Приходять добровольці, які усвідомлюють, що відбувається в Україні. Коли хтось отримує достовірну інформацію, а, на жаль, російська пропаганда та інформаційно-психологічні операції роблять свою справу, і не всі мають правдиві дані, тоді така людина шукає спосіб зв'язатися з нами. Вона знаходить наш веб-сайт і бачить розділ для рекрутів, як приєднатися. Десятьма різними мовами ми чітко пояснюємо, що потрібно зробити, щоб приєднатися до нас. Так починається шлях добровольця. Рекрута, який хоче служити у нашому Легіоні.
Artur Zhak:
- У ваших лавах є люди з різних регіонів світу. Спочатку це були переважно європейці: поляки, словаки, чехи, громадяни країн Балтії. З ними немає жодних ментальних бар’єрів. Зараз же географія значно ширша. Як ви долаєте культурні відмінності? Чи ділите ви солдатів за критерієм національності? Наприклад, окремо з Південної Америки, окремо з Європи?
Юрій Комарницький:
- Ні. Відразу кажу “ні”. У нашій частині служать люди з усього світу. Поляки, аргентинці, колумбійці, громадяни США. Справа не в цьому. Суть у тому, що добровольці вже через деякий час спільних боїв, навіть через місяць, починають чудово розуміти один одного. Цивільні цього не розуміють. Між ними народжується справжнє братерство. Насправді не має значення, якої культури, національності чи віросповідання є дана людина. Після прибуття до Легіону вона стає його частиною. Ми стаємо великою родиною, об'єднаною спільною метою – зупинити російського агресора. Питання культурних відмінностей зникає, ми стаємо братами. У цій війні ми загартовуємося як воїни, і з простих товаришів виростаємо у велику родину. Для багатьох з них Україна стає другим домом.
Artur Zhak:
- І відразу питання. Якою мовою ви спілкуєтеся щодня і на полі бою, віддаючи накази? У російській пропаганді часто можна почути, що російські війська перехоплюють в ефірі передачі нібито англійською або польською мовами і на цій підставі роблять висновок, що на фронті є тільки поляки. Як виглядає комунікація у вашій частині?
Юрій Комарницький:
- Не вірте російським інформаційно-психологічним операціям. Основною мовою на полі бою є англійська. Звичайно, є люди, які не дуже добре знають англійську, але для цього є командири на місці та перекладачі. З іспанської, французької та інших мов. Є ще один спосіб. Колеги допомагають тим, хто не знає англійської. Наприклад, поляки, які воюють з нами вже давно, все пояснюють новоприбулим, які не знають мови.
Під час служби кожен вивчає англійську мову. Це основа, без якої підрозділ не може нормально функціонувати. Тому всі іноземці опановують цю мову під час служби.
Ми забезпечуємо для цього всі умови. Репетиторів, вчителів, перекладачів. Вже через півроку людина, яка раніше не знала англійської, починає нею спілкуватися. Більше того, через півроку вона також може розуміти українську мову.
Artur Zhak:
- Скажіть, будь ласка, скільки різних національностей представлено у вашому легіоні? Яка географія їхнього походження?
Юрій Комарницький:
- Нещодавно я розмовляв зі своїм командиром, і ми дійшли висновку, що, мабуть, тільки з Антарктиди у нас немає людей. Також немає нікого з Північної Кореї. Ми також не приймаємо громадян Російської Федерації.
Artur Zhak:
- Це зрозуміло. Ще одне питання. Ми почали з набору. А як виглядають формальні питання, пов’язані з демобілізацією, поверненням до цивільного життя? Для громадян України діють одні документи і правила. А як це виглядає у випадку іноземних добровольців? Адже не можна просто так у будь-який момент покинути місце служби.
Юрій Комарницький:
- Іноземні солдати мають такі самі привілеї, правила служби та забезпечення, як і українці. Ні кращі, ні гірші. Ми всі рівні. Ті іноземні добровольці, які прослужили необхідний час і виснажені психологічно, хочуть повернутися додому, до родини, можуть у будь-який момент розірвати контракт, якщо захочуть. Однак зазвичай навіть ті, хто так зробив, вже через місяць дзвонять: “Я хочу повернутися. Я втомився сидіти вдома. Я хочу знову захищати Україну, бо Україна захищає не тільки себе, а й весь світ. Я не хочу, щоб те саме сталося у мене вдома”.
Pawel Bobolowicz:
- Те, що ви сказали, є хорошим вступом до наступного питання, яке я вже частково порушив. Чому люди з різних, часто дуже віддалених країн приїжджають воювати за Україну? Ви згадали, що вони мотивовані. Яка це мотивація? Ви згадали, що не слід піддаватися російським інформаційно-психологічним операціям, але дуже часто пропаганда натякає, що головною мотивацією є гроші. Ви вже сказали, що для цих людей мотивацією є боротьба проти Російської Федерації. Ви розмовляєте з цими добровольцями. Що вони вам кажуть?
Юрій Комарницький:
- Відразу зазначу: на війні неможливо заробити гроші, які компенсувалиб ризик. У цій війні люди гинуть і отримують поранення. Тому ми відкидаємо фінансову мотивацію як вигадку російської пропаганди і елемент інформаційно-психологічної війни. Люди приїжджають з різних причин. Деякі бачать, що відбувається з цивільним населенням в Україні, і в них прокидається почуття справедливості. Добровольці зі Східної та Центральної Європи розуміють, що Україна захищає і їх.
Якщо Україна не зупинить ворога, а вони не приєднаються до цього опору, вони будуть наступними. Інша мотивація характерна для професійних солдатів, про яких згадав пан Артур, які хочуть отримати справжній бойовий досвід, щоб мати змогу захищати свої країни. Вони хочуть бути готовими, якщо, не дай Боже, подібна ситуація трапиться у них. Загалом мотивація є спільною. Коли я запитую, “яка ваша мотивація?”, вони відповідають: “Я хочу захистити Вільний Світ, щоби те, що відбувається з Україною, ніколи не повторилося”. І тому вони воюють на боці України.
Pawel Bobolowicz:
- Ви також згадали про їхнє ставлення до України. Розкажіть, будь ласка, більше. Що для них означає Україна? Наведу приклад. Кілька тижнів тому в Ужгороді виступив колумбійський гурт, який співає українською мовою. На концерті були також присутні колумбійські солдати, і було дуже цікаво спостерігати, як вони переживали пісні, як іспанською, так і українською мовами. Це колумбійська група, яка підтримувала наших хлопців. Колумбійці співали українською мовою, декламували Шевченка, Сосюру, патріотичні українські вірші. Що Україна означає для цих людей? Чи бачите ви приклади того, що нинішні легіонери планують пов'язати своє майбутнє з Україною, що вони хочуть тут залишитися?
Юрій Комарницький:
- 90% людей, які зараз воюють в Інтернаціональному легіоні, планують продовжувати життя в Україні. Вони вже не уявляють собі життя без цієї країни. Вони кажуть це щиро, з рукою на серці. Частина іноземців одружується з українкам, засновує сім’ї. Україна дарує їм емоції, надію, любов. Вони хочуть залишитися тут, щоби вигнати спільного ворога, щоб існувала вільна Україна і будувати тут майбутнє. Для багатьох з них Україна стала другою домівкою. Вони відкрито кажуть, що їм подобається Львів, Харків та інші міста. Україна – дуже красива країна. І я підкреслю, це кажуть іноземці з усього світу, а не українці. Це люди з-за кордону, які мають з чим порівнювати.
Pawel Bobolowicz:
- Пане Юрію, я не є солдатом Вашого Легіону, але сам також є іноземцем і, чесно кажучи, можу підтвердити те, що Ви сказали. Недарма я так довго живу в Україні. Пане Юрію, одне – це ставлення цих солдатів до України, а інше – ставлення українців до солдатів, які не є українцями. Як українці сприймають військових, які приїхали навіть з таких віддалених країн, як Колумбія? А як щодо поляків? Я розумію, що у ваших підрозділах їх також чимало.
Юрій Комарницький:
- І поляки, і колумбійці і представники інших країн присутні у нашому Легіоні. Українці можуть мати тільки позитивне ставлення до іноземних добровольців. Адже ніхто не змушував їх приїжджати сюди. Ні я, ні ви не дзвонили їм. Вони приїхали добровільно, щоб захищати країну, яка, по-суті, є для них чужою. Це може тільки позитивно налаштувати українців, які просто в захваті від того, що люди з інших куточків світу приїжджають в Україну і захищають її. Навіть на вулицях, наведу Вам приклад, люди підходять і, коли бачать іноземця у формі, хочуть щось йому купити, хочуть його обійняти. Панує дійсно дружня атмосфера.
Artur Zhak:
- Юрію, я думаю, що Ви вже кілька разів відповідали на це питання, але я мушу його поставити ще раз, щоб наші глядачі та слухачі чітко почули це повідомлення. У російській пропаганді іноземних добровольців часто називають найманцями. Ви вже згадували, що люди, які хотіли б заробити, наприклад, у приватних військових компаніях або беручи участь у військових діях в інших частинах світу, можуть заробити набагато більше, в набагато комфортніших умовах. Але чи могли б Ви ще раз підтвердити, чи використання слова “найманець” стосовно добровольців, які служать у ваших підрозділах, є взагалі виправданим?
Юрій Комарницький:
- Повторю ще раз: Це все російська пропаганда та інформаційно-психологічні операції. Ніколи не вірте російській пропаганді та її інформаційно-психологічним операціям, бо 100% того, що проголошує Кремль, – це просто нісенітниці та сміття. До нас не приїжджають жодні найманці. По-перше, у нас немає приватних військових компаній. По-друге, всі іноземці, які приїжджають до нас, є добровольцями, повноцінними військовослужбовцями в усіх значеннях цього слова. Вони підписують контракт зі Збройними Силами України, носять форму та підпорядковуються Статутам Збройних Сил України.
Artur Zhak:
- Відразу наступне питання. Мені здається, виправте мене, якщо я помиляюся, що солдати Інтернаціонального легіону наражаються на особливу небезпеку в разі потрапляння в полон. Для кожного українського солдата або цивільного російський полон становить величезну загрозу для життя і здоров’я, що ми регулярно спостерігаємо під час цієї війни. А як це виглядає у випадку іноземців? Чи полон для них небезпечніший, ніж для громадян України, чи, на вашу думку, загроза однакова?
Юрій Комарницький:
- Росія не дотримується Міжнародного гуманітарного права. Вона не дотримується Женевських конвенцій. Наприклад, ми, беручи полонених, дотримуємося всіх Женевських конвенцій. Наші полонені добре харчуються і з ними добре поводяться. А що стосується іноземців, то якщо вони потрапляють у російський полон, з ними поводяться так само, як з українцями, бо вони захищають Україну так само, як і українці.
Росіяни не дотримуються Міжнародного гуманітарного права у поводженні з полоненими ані стосовно українців, ані стосовно іноземних добровольців Збройних Сил України. Але, пане Артуре, ніхто не може почуватися повністю безпечно. Ні я, як заступник командира, ані навіть командир. Це війна. Або ви це приймаєте і йдете далі, або постійно боїтеся. Тоді не варто йти на війну. На війні люди гинуть і потрапляють у полон. Але Бог з нами.
Artur Zhak:
- Бог і правда. Ви говорили про російську пропаганду та інформаційно-психологічні операції, які використовують теми, пов’язані з Інтернаціональним легіоном і не тільки. Чи бореться Інтернаціональний легіон сам? або, можливо, інші структури української держави з цією дезінформацією, наприклад, у соціальних мережах або загалом в інформаційному просторі, і намагаються її спростувати? Яким чином?
Юрій Комарницький:
- Звичайно. Не тільки спеціалізовані підрозділи борються з російською пропагандою. Ви, як журналісти, висвітлюючи наше інтерв’ю, вже передаєте суспільству важливе повідомлення: “Не вірте російським інформаційно-психологічним операціям. Українські солдати не мають рогів, вони захищають вільне суспільство, вони не їдять людей”. Російське населення настільки індоктриноване, що колись вірило, ніби в Україні ми їмо дітей. Ви це прекрасно знаєте. Завдяки таким журналістам, як ви, які про це повідомляють, люди дізнаються, яка насправді ситуація. За кордоном переконуються, що Росія бреше. Бреше відкрито. А ефективність російських інформаційно-психологічних операцій поступово знижується.
Artur Zhak:
- Впливати на російський інформаційний простір практично безглуздо. Зараз немає способу донести правду до громадян Росії. І не тільки тому, що російська держава створює блокади, а й тому, що російське суспільство не хоче приймати таку інформацію. Наше головне завдання – донести це повідомлення до Заходу, насамперед до Польщі, всієї Європи, а також до інших союзників України. Чи маєте ви якісь приклади використання теми Інтернаціонального легіону російською пропагандою? Чи були останнім часом випадки негативного висвітлення існування Інтернаціонального легіону та добровольців з-за кордону?
Юрій Комарницький:
- Достатньо зайти в Інтернет і пошукати в Google. Такої інформації дуже багато. Вони постійно це повторюють. Як ви вже згадували, передусім, “що сюди приїжджають найманці, щоб воювати за гроші”. Ще раз підкреслю: це пропаганда та інформаційно-психологічна операція. До нас приїжджають добровольці. Тема найманців дуже їх турбує, тому що їхнє суспільство вірить, що найманці дійсно приїжджають сюди, щоб вбивати російське цивільне населення. Я відразу це спростовую. Це лише інформаційно-психологічна операція. На боці України воюють виключно іноземні добровольці.
Artur Zhak:
- Саме так. Вони часто оцінюють інших по собі, тому що зараз регулярна армія Російської Федерації складається саме з найманців, які в більшості випадків, судячи з численних інтерв’ю, самі кажуть, що поїхали на війну за гроші.
Юрій Команрницький:
- І завдяки Збройним Силам України з кожним днем їх стає все менше.
Pawel Bobolowicz:
- Я згоден. Дякуємо Збройним Силам України. Дякуємо за все. Якби не українська армія, ми б ніколи не змогли провести таке інтерв’ю. Не тільки таке інтерв’ю. Взагалі важко уявити, як ми могли б тут жити. Пане Юрію, я хотів би дізнатися Вашу думку. Що буде далі? Я думаю, що ми всі віримо в перемогу, але раніше Ви згадали, чому, наприклад, сюди приїжджають поляки. Чи вважаєте ви, що існує загроза, що якщо ми не зупинимо, не дай Боже, Російську Федерацію на території України, яку вона захопила, то вона піде далі? Чи означає це, для таких людей, як я, для моїх родичів, моїх друзів, рано чи пізно війна дійде до Польщі, а може навіть далі?
Юрій Комарницький:
- Я не буду нікого лякати. Говорю прямо: Україна вже давно стала стіною, яка, як Ви зауважили, насамперед захищає Європу і весь світ. Звичайно, якщо Україна не зупинить ворога, наступними будуть країни Балтії, Польща, вся Східна Європа. А після цього апетит червоного терору точно не зупиниться тільки на Європі. Але до цього не дійде. Україна переможе.
Pawel Bobolowicz:
- Ми дуже вдячні вам за все, що ви робите для перемоги України. Я сам вдячний Збройним Силам України за те, що можу жити і працювати тут, в Україні. Пане Юрію, ми вже багато говорили про мову, якою ви користуєтеся щодня. Ми знаємо, що серед солдатів вашого легіону є також поляки. Чи перейняли Ви щось з їхньої мови? Чи навчилися Ви якихось польських слів від колег з Польщі, які воюють у Легіоні? Можливо, Ви знаєте якісь польські слова, якщо це не таємниця і їх можна вимовити в ефірі? Дуже дякую.
Юрій Комарницький (польською):
- “До побачення, польська запальна, не знаю, говорити польською, думати польською”. Це деякі з висловлювань, яких мене навчили польські колеги. Інших польських слів, на жаль, я не можу навести, бо вони дещо різкі.
Pawel Bobolowicz:
- Ми можемо уявити, що там у вас часто можна почути. Ми буваємо в різних місцях і розуміємо, що іноді щось таке може вислизнути з вуст.
Юрій Комарницький:
- Ці слова дуже добре характеризують росіян. І все. Думаю, всі розуміють, про які слова йдеться.
Pawel Bobolowicz:
- Пане Юрію, ми дуже вдячні за ваш час і можливість поговорити, а також за те, що робите ви і ваші підлеглі. Дуже дякуємо. Наостанок, не обов’язково польською мовою, чи хотіли б Ви сказати щось нашим польським глядачам? Наприклад, кілька слів про свій батальйон або загалом про ситуацію в Україні. Ви маєте хвилину, щоби звернутися до поляків.
Юрій Комарницький:
- Шановні поляки, я звертаюся до вас як представник Збройних сил України, українського народу та 1 Інтернаціонального легіону. Ми вдячні вам за допомогу. Ви справжні союзники. Ваша допомога і підтримка є неоціненним внеском у війну, що триває, і наближає нас до її завершення. Мова йде не тільки про саме закінчення війни і знищення ворога, цього червоного терору російської федерації. Але перш за все, мова йде про перемогу України, щоби могло існувати вільне суспільство. Дякуємо.
- Спілкувалися Pawel Bobolowicz та Artur Zhak
- Надане відео: Black Sky
Дізнатися більше про Інтернаціональні легіони оборони України та приєднатися до них можна на офіційному сайті за посиланням.
