Олег Георгійович Оксанич працює адміністратором відділу прийому замовлень АТ "Сумиобленерго" вже понад 20 років. За освітою він економіст, але усе своє життя присвятив енергетиці – працював у Білопільській дільниці, поки це було можливо. Народився у Ворожбі, яка сьогодні, як і Білопілля, щодня потерпає від російської агресії.
Про колегу-енергетика пишуть ресурси АТ "Сумиобленерго".
Його робота – спілкування з людьми, допомога у замовленнях послуг: від підключення нових електроустановок до заміни лічильників або підвищення потужності. Здавалося б, буденна справа, але під час війни вона набуває зовсім іншого сенсу.
Білопілля постійно під обстрілами. Гради, снаряди, уламки – усе це стало частиною робочого дня. Російські безпілотники атакували дільницю енергетиків, зв’язок у місті пропадав, і доводилося придумувати власні системи сповіщення: металевий стукіт арматурою по вогнегаснику заміняв сигнал тривоги на дільниці. Найстрашніше для Олега Георгійовича було стояти на зупинці по закінченні робочого дня, під відкритим небом, чекаючи транспорту до Сум, і чути цей звук – він проймав його до глибин душі, говорячи про загрозу для себе, колег і земляків.
Олег Георгійович скромно зазначає, що справжні титани енергетики – це ті, хто повертає світло під обстрілами, виїжджає на прикордонні території, ризикуючи життям. Але ж попри небезпеку і він продовжував працювати в Білопіллі, поки потреба перевищувала ризики. А зараз – свою ж роботу виконує в Сумах: "Я вдячний колективу та компанії за можливість зберегти стабільну роботу, бо без роботи дуже важко. Якщо можеш працювати – це вже порятунок від складнощів життя".
Попри небезпеку Олег Оксанич все ж навідується додому. Говорить: "Їжджу додому поливати квіти. Але справа не у квітах, а в надії на повернення".
