16 серпня до Білопілля приїхали волонтери, які привезли гуманітарну допомогу для певних категорій населення. Продуктові набори отримали родини загиблих та зниклих безвісти героїв, а також ВПО з інших областей. Родини з дітьми могли підібрати одяг та взуття.
Останнім часом, зважаючи на безпекову ситуацію, у Білопілля приїздить небагато сторонніх людей. А цього разу не тільки приїхали, а ще й зробили це у вихідний день. Одну з учасниць цієї акції я знала особисто — це військова журналістка, кореспондентка телеканалу РБК Богдана Лясківська. Її знають і багато інших людей. Адже її репортажі про наше місто переглянули тисячі глядачів.
Богдана зняла три сюжети про Білопілля. Вони різні за тематикою, але всі цікаві, повчальні
й правдиві. Переглянути їх можна на нашому каналі або за посиланням. Але цього разу Богдана приїхала не як журналістка, а як волонтерка і, власне, організаторка цієї допомоги.
— Я добре знаю волонтерський фонд, який представляє Артем Олійник. Ці волонтери неодноразово допомагали і військовим підрозділам, про які я знімала репортажі, і журналістам. Артем також цивільним допомагає весь час війни, він розвозив допомогу і в Херсон, і на Харківщину, саме для цивільних. І все це робить із власної ініціативи. Вони запитали мене, чи знаю я на Сумщині громади, які потребують допомоги. Звичайно, у першу чергу я згадала про вашу. Адже не раз писала і знімала сюжети про вас, особисто знайома і з вами, і з міським головою, і з кількома білопільцями. Тож я зв’язалася з вами — і от сьогодні ми тут, — розповіла
Богдана.
Жителі Білопілля підходили до машини, отримували допомогу, шукали потрібні речі, спілкувалися. Я також познайомилася з керівником цієї невеликої групи Артемом Олійником. Він коротко розповів про себе і свою діяльність:
Фото: З архіву Н,Калініченко
— Я особисто вже багато років займаюся допомогою військовим та цивільним, які найбільше постраждали від війни. Спершу робив це сам, не висвітлюючи свою діяльність. Згодом я заснував благодійний фонд «Загальна сила України», покликаний об’єднувати сильних людей. Бо ми маємо сильну націю, але наша біда в тому, що ми часто роз’єднані. Кожен окремо — це маленька сила, а разом ми стаємо неймовірною силою.
Згадайте початок повномасштабної війни, пам’ятаймо це: тоді ми всі були єдиними. Підтримуйте одне одного, об’єднуймося! Як мітла: окрема гілочка нічого не значить, не дає навіть маленького ефекту, але в купі вона змітає все. Моє завдання і завдання фонду — об’єднати українців заради перемоги.
Я передавав сотні найменувань допомоги — від продуктів і медикаментів до складних технічних речей: тепловізорів, антидронсистем, генераторів, насосів для води, медичних наборів, взуття й форми. Ми роками підтримуємо Державну прикордонну службу України — від харчування й одягу до обладнання для позицій. Особисто я не раз їздив у прифронтові райони — Харківщину, Чернігівщину, Донеччину, а тепер і на Сумщину.
Сили мені дають люди, які поруч: моя сім’я, дружина й донька, наші доблесні й безстрашні кореспонденти, як-от Богдана Лясківська, яка не боїться фронтової лінії та завжди готова підтримати будь-яку добру ініціативу, спрямовану на допомогу армії й населенню. Ви, пані Наталія, які навіть під канонаду снарядів провели для нас теплу, колоритну екскурсію. І всі ті, хто нас чекає, хто щиро дякує від серця. Як не повертатися знову й знову до цих незламних людей? Саме очі людей, їхня вдячність, віра й боротьба надають сили та бажання повертатися, знаючи, що там нас чекають, що там ми потрібні.
Для мене дуже важливо, щоб люди бачили: про них пам’ятають. Це не просто продуктові набори, а знак підтримки, турботи й віри в перемогу.
Я поцікавилася, чому саме наше місто і чи були вони у Білопіллі раніше.
— У вашому місті ми вперше, але вже давно чули від журналістів, військових і переселенців, що тут є реальні потреби. Ми діємо за принципом: допомагати там, де найскладніше й де менше можливостей отримати підтримку. Цей візит точно не останній. Ми хочемо розвивати співпрацю і надалі привозити не лише гуманітарну допомогу, а й долучатися до аграрних проєктів, ініціатив із безпеки, освіти, реабілітації та відбудови.
До розмови приєднався і Білопільський міський голова Юрій Зарко. Він подякував за увагу до нашого міста, за те, що волонтери не побоялися особисто приїхати, і показали мешканцям, що про них пам’ятають і не забувають. До того ж приємно, що продуктові набори скомпоновані вітчизняними продуктами гарної якості.
Після цього я провела для гостей невелику екскурсію Білопіллям. Ми домовилися зустрітися ще. Дякую всім причетним до організації допомоги і увагу до нашого міста.
