27 січня додому в Улянівку повернувся на щиті наш захисник, земляк Олександр Роженко. Серед тяжких боїв під Покровськом 8 квітня 2024 року (н.п. Новокалинове) під час виконання завдання зі знищення російських окупаційних військ солдат в\ч А4053 віддав своє життя. Захисникові був 51 рік.
Раніше Олександр рахувався, як зниклий безвісти.
27 січня 2026 року полеглого захисника улянівці зустріли живим коридором. Після цього Олександра поховали на місцевому кладовищі.
Вічна пам'ять справжньому герою, який жив і помер, захищаючи нашу Україну. І нехай Господь віддячить його рідним силою, мужністю та благословенням у цей скорботний час.
Про свого земляка пише жителька Улянівки Людмила Каштенкова:
"Знову плаче зимове небо. Жалобний кортеж. Знову улянівці на колінах зустрічають-проводжають у Вічність свого земляка Олксандра Роженка.
Безвісти зниклий... Місяці чекань і надії. Пам'ять повертає до розмови.
- Знаєте, якась частинка мене ніби примушує думати, що батька немає, але інша не може змиритися...
Ліля. Розмовляємо. Дивлюся в її очі, а в них така безмежна туга.
- Може, усе ж таки живий... Може, десь поранений... Може, пам'ять утратив... Буває ж?.. - і з надією дивиться.
Таку надію я бачила в її очах, в очах дівча-підлітка, коли великим щастям для дитини було: мене тато чує... ми з ним багато про що розмовляємо. І саме тоді такими важливими і вчасними для доньки були батьківські слова підтримки й розуміння.
...Скільки вже батьків ніколи-ніколи більше не промовлять жодного слова до своєї дитини... не усміхнуться... не пригорнуть... Бо приповзли на нашу землю виродки нищити, убивати, сіяти смерть. Скільки ще й яку відплату, Господи, мають віддати українці за право просто жити на цій землі?! Ходити! Дихати! Любити!
НА ЩИТІ. Повертається до своєї Улянівки ЗАХИСНИК, ВОЇН. Він заплатив найвищу ціну - ціну життя.
Як же ж хотілося, щоби повернувся живим! Тепер - лише вітром легеньким чи птахом. Там, за хмарами, побратими вже прийняли тебе до свого Небесного Легіону.
Спокою тобі у Вічності, ВОЇНЕ, ЗАХИСНИКУ".
