До 40-х роковин Чорнобильської катастрофи ми згадуємо тих, хто ціною власного здоров’я і життя долав її наслідки. Тоді, у 1986-му, тисячі людей – військові, медики, водії, інженери, працівники різних сфер – стали там, де була найбільша небезпека. Чимало серед них – жителі Сумщини. Іван Федорович Пигуль – учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції І категорії. Народився і все життя проживає у селі Марківка нині Миколаївської громади.
Його шлях до Чорнобиля був непростим. У 1986 році, одразу після аварії, Івана Федоровича призвали до військкомату, однак через запалення легенів він не зміг поїхати до зони ураження. Лише через два роки, у 1988-му, його знову викликали – і цього разу він потрапив на ліквідацію наслідків катастрофи.
Гуртожиток ліквідаторів розміщувався в Іванкові, а захисні костюми видавали ще в Білій Церкві. З перших днів Іван Пигуль працював безпосередньо біля аварійного реактора – очищував крани від піску, щоб забезпечити їхню роботу. Через високий рівень радіації працювали лише по одній годині на день.
Згодом його перевели на роботу на екскаваторі. Там зміни були ще коротшими – 20–25 хвилин. Про реальний рівень небезпеки тоді не інформували.
Хоч у 1988 році рівень радіації вже знизився порівняно з першими місяцями після аварії, він залишався небезпечним. За словами ліквідатора, усе залежало від місця роботи – отримані дози часто в рази перевищували допустимі норми.
Після кожної зміни працівників перевдягали та обов’язково вимірювали рівень опромінення. У записнику Івана Федоровича зафіксовано, що дози радіації сягали десятків мілізівертів і більше. Після роботи він відчував сильний біль – ноги буквально викручувало.
Згодом, після отримання значної дози опромінення під час роботи на екскаваторі, його відсторонили від робіт поблизу реактора. Після короткого відпочинку направляли на менш небезпечні ділянки.
Особливо важкими були умови після зміни керівництва. За словами Івана Федоровича, новий командир змушував військових спускатися під реактор на глибину близько 50 метрів. Там ліквідатори по 5-7 хвилин розбивали бетон і власноруч виносили його нагору, попри вже отримані значні дози опромінення.
Загалом Іван Пигуль перебував у зоні ліквідації 114 днів. Через перевищення допустимого рівня радіації його комісували.
Його історія – ще одне свідчення того, якою ціною вдалося подолати наслідки Чорнобильської катастрофи.
За інформацією Сумської ОВА
