У мальовничому селі Куянівка Білопільської громади живе жінка, чиї руки, здається, вміють розмовляти з нитками. Коли заходиш до оселі Інни Дмитрівни Романенко, одразу відчуваєш особливу ауру. Це не просто будинок — це справжня скарбниця мистецтва, де кожен куточок зігрітий теплом людської душі та майстерністю, що відточувалася роками.
Вишивка як сповідь
Для багатьох вишивання — це спосіб згаяти час, але для Інни Дмитрівни це значно більше. Це її стихія, її спосіб спілкування зі світом. Коли голка торкається полотна, народжується магія. Її вишиванки вражають не лише технічною досконалістю, а й тим невловимим «світлом», яке виходить від візерунків. Майстриня переконана: вишиванка — це не мода, це генетичний код, який потребує особливої шани.
«У кожен стібок я вкладаю частинку свого серця. Якщо сідати до роботи без настрою, нитка плутатиметься, а візерунок не грітиме», — зізнається майстриня.
Фото: Відділ культури та туризму виконавчого комітету Білопільської міської ради
Найбільший акцент у своїй творчості пані Інна робить саме на традиційній сорочці. Її вишиванки вражають складністю геометричних фігур та багатством рослинних орнаментів. Кожен візерунок на полотні лежить ідеально рівно, ніби виписаний пензлем художника. Але головний секрет не в техніці, а в сакральному змісті.
Фото: Відділ культури та туризму виконавчого комітету Білопільської міської ради
«Коли я починаю вишивати сорочку, я завжди думаю про ту людину, яка її носитиме, — ділиться майстриня. — Вишиванка має захищати, дарувати силу, тому в кожен візерунок я вплітаю тільки добрі думки та побажання».
Її роботи вирізняються особливим «теплим» колоритом. Навіть найскладніші орнаменти в її виконанні виглядають гармонійно, створюючи відчуття спокою та затишку. А все це криється у секреті. У Інни Романенко він простий і водночас складний: вона нічого не робить «упівсили». У кожну квітку на вишиванці чи рушнику, у кожну петельку светра чи паперову стрічку вкладає максимум любові.
Фото: Відділ культури та туризму виконавчого комітету Білопільської міської ради
Окреме місце у творчості майстрині займає вишивка ікон та картин. Споглядаючи на вишиті образи та мальовничі краєвиди, на мить ловиш себе на думці, що вони наче живі, наповнені світлом та особливою духовністю.
Фото: Відділ культури та туризму виконавчого комітету Білопільської міської ради
Багатогранність таланту
Творчий пошук Інни Романенко ніколи не зупиняється на чомусь одному. Вона — людина невгамовної творчої енергії. Її руки не знають спокою, а фантазія постійно шукає нові форми. Окрім традиційних сорочок, які дивують складними візерунками у переливі бісеру та ідеальним виконанням, майстриня опанувала багато інших напрямків: квілінг, в’язані іграшки та різноманітне рукоділля.
Фото: Відділ культури та туризму виконавчого комітету Білопільської міської ради
Роботи Інни Романенко — це не просто роботи. Це приклад того, як звичайна людина в українському селі може створювати високе мистецтво, зберігаючи традиції нашого народу. Її роботи постійно є частиною мистецьких експозицій, причому не лише в селі, а й на виїзних майданчиках.
Сьогодні, коли світ стає дедалі більш цифровим і холодним, творчість таких людей, як Інна Дмитрівна, нагадує нам про головне: справжня краса народжується в любові, терпінні та щирості.
З нагоди дня вишиванки, бажаємо майстрині невичерпного натхнення, міцного здоров’я та ще багатьох років творчого розквіту! Нехай ваші золоті руки й надалі дарують радість та естетичну насолоду.
