Випускниця Миколаївської школи Юлія Ісай, волонтерка: «Я хочу транслювати надію та віру у перемогу. У тих, хто сильний духом, шансів більше!»
Про Юлію Ісай ми пишемо не вперше. Раніше, ще у далекому 2001 році ми розповідали у газеті «Білопільщина» про талановиту випускницю Жовтневої школи. Поштовхом до нашого спілкування став матеріал на одному з сумських сайтів, де йшла мова про діяльність Благодійного фонду «Добровдії» та його засновницю Юлію Ісай.
На фото я впізнала свою землячку, доньку моїх вчителів: Михайла Григоровича та Людмили Миколаївни Ісай, і через маму знайшла телефон Юлії.
Ми спілкувались і через соцмережі, і через маму. І ось, що я дізналася.
З моменту нашої зустрічі тоді з випускницею Жовтневої школи, Юля отримала дві вищі освіти: педагогічну – за фахом учитель географії та біології (як Юлині батьки) та магістр з бізнес-адміністрування. З другого курсу працювала в рекламному бізнесі. Мама двох дітей: 6 та 1 року.
Поки підростають діти, Юлія не залишає справу, яку розпочала кілька років тому: благодійну допомогу онкохворим дітям.
Поцікавилася в Юлії, що її спонукало до участі в благодійних акціях та створення Фонду.
- Ще задовго до заснування Фонду ми з друзями декілька разів навідувалися в дитяче відділення онкогематології. Приносили дітям повітряні кульки, іграшки та солодощі. А потім на рак захворіла моя найрідніша людина – мама. Всі свої сили я спрямувала на її підтримку та допомогу. Я на власному досвіді знаю, як це, коли у сім’ї така хвороба, - говорить дівчина.
Як розповіла Юлія, дитяче відділення знову вона відвідала аж через 5 років, коли підтримувала родину трирічного Андрійка – друга її доньки, який захворів на лейкоз. Оскільки лікування було тривалим та потребувало значних фінансів, вона стала волонтером цієї сім’ї. Спочатку передавала їм гроші, та вже за декілька місяців зайнялась пошуком необхідних хлопчику ліків (яких не було в лікарні), інформувала про це у Facebook. Кошти на них жертвували її друзі, знайомі і незнайомі люди. У соцмережах писала пости про потребу в грошах на препарати, потім детально звітувала.
- Перебіг хвороби складно спрогнозувати. Скільки ще буде потрібно коштів на лікування, ми не знали, тому на хвилі сильних емоцій з’явилися сили заснувати Фонд, який мав більше можливостей для збору великих сум та створення прозорих звітів про їх використання, - зазначила Юлія.
Вона зустріла дуже багато щирих і по-справжньому відданих дітям людей, які не просто допомагали хворим, а підтримували їх морально, ставали по-справжньому друзями і дітям, і їхнім батькам.
- Часто згадую нашу землячку з Жовтневого Людмилу Олексіївну Разумову, - продовжує дівчина. – Я її добре знала з дитинства, знала про те, що ця жінка втратила сина, який був невиліковно хворий. Разом займалися благодійністю. Зустрічались у лікарні. Людмила Олексіївна була дуже мудрою і чуйною людиною. Вірила в те, що Фонд може і повинен розвиватись. Ця жінка підтримувала морально, заряджала своїм позитивом та ділилася досвідом і порадами. У нас були великі плани...
Людмилу Разумову Юлія завжди згадує з теплотою. Вона, разом із Оксаною Смольниковою займалися ГО «Батьки онкохворих дітей». Зараз Юлія підтримує зв’язок з Оксаною Василівною, з якою в них були спільні проєкти, і дівчина має надію, що продовжать їх у майбутньому.
Як розказала Юлія Ісай у подальшій розмові, Фонд вона створила не одразу. Спочатку вагалася: чи зможе. Адже будь-яка діяльність на старті і надалі потребує внутрішніх ресурсів. З дитинства вона - дуже співчутлива людина, яка все пропускає крізь себе. Тому з лікарні перший рік виходила виснаженою та спустошеною. Звісно, її рідні її підтримували.
- І якось чоловік сказав мені, що я повинна з собою якось домовитися, або я сама захворію. Я сумнівалася, та в якийсь момент усе стало зрозумілішим: я можу заходити до дітей, батьків, лікарів із усмішкою та позитивними емоціями, ділитися життєвою енергією, якої так бракує у тяжкій боротьбі з недугом, - говорить Юлія.
Діяльність зі своєї сторінки в соцмережі вона теж веде з позитивом, запрошує долучитися до підтримки діток ліками.
- Я хочу транслювати надію та віру у перемогу. У тих, хто сильний духом, шансів більше! – зауважує дівчина.
За рік її відвідин відділення онкогематології вона бачила діток та батьків, які, в прямому сенсі, живуть у палатах. Хотілося підтримати їх позитивними емоціями. І на досвіді фотопроєктів, які робили у Київській лікарні, вони з друзями у рамках діяльності фонду навесні 2017 року організували благодійну акцію «Радій життю! Допомагай з радістю». Мами та дітки, які на той час знаходилися у стані ремісії, а також доросла дівчина Світлана, яка боролася за власне життя, стали учасниками фотопроєкту та фотовиставки. Паралельно збирали кошти на офіційний рахунок фонду. На зібрані гроші (а це 38 тис.грн) придбали необхідні малюкам ліки, передали їх разом з усіма необхідними документами. На думку Юлії, саме з цього моменту і з’явився Сумський благодійний фонд «ДОБРОВДІЇ». Коли вона вже не могла передумати, охолонути чи шалено втомитися від усього.
«Чи багато серед нас небайдужих людей, які допомагають матеріально онкохворим діткам?» - запитала у своєї співрозмовниці.
- Так! Наприклад, за 9 місяців підтримки хлопчика Андрійка ми придбали ліків на 140 тис. грн. Також купували ліки для підопічної дорослої Світлани десь на 50 тис. грн. Усі звіти про використання коштів я завжди оприлюднюю на своїй сторінці у Facebook. Загалом, за час роботи фонду через нього було придбано ліків на суму 583 тис. грн., - зазначила Юлія і розповіла, що останніх півтора року її Фонд намагається кожного місяця передавати ліки у відділення, купуючи необхідне на усю суму, що за цей час акумулюється на рахунку організації. У звітах вона завжди згадує тих, хто долучається фінансово з конкретними цифрами.
Поцікавилася я у Юлії, чи підтримують її друзі, що кажуть рідні, яким вона змушена приділяти менше часу через роботу у Фонді.
- Це - непросте питання, бо часу як у мами двох дітей завжди не вистачає, і хочеться зробити більше. Вдома з розумінням ставляться і підтримують. Моя діяльність - принципово волонтерська і добре, що є люди, які це розуміють.
Як розповіла дівчина, їй важливо не лише зібрати фінансову допомогу, а й не втратити довіру людей. Вона звітує перед тими, хто долучається до акцій, та перед громадськістю: для неї довіра людей - безцінна!
Не секрет, що від участі та донацій залежать можливості. Так, у вересні, завдяки величезній роботі команди благодійників (за їх ініціативи), Фонд передав 9 упаковок антибіотику «Меронем» (вартість 45000 грн), а вже у жовтні купили одну упаковку життєво необхідного препарату «Граноцит» вартістю 10800 грн. Звісно, потреба у цьому медикаменті більша, але є і певний обсяг роботи, що необхідний для реалізації цього процесу…
- Завжди хочеться більше, - говорить Юлія Ісай. - Та ми мислимо позитивно! Навіть маленька дія на добро – це краще, ніж нічого! Завтра ці ліки своєчасно та дієво підсилять маленьких борців за життя.
Від дівчини дізналися, що за час роботи волонтери Фонду познайомилися з багатьма небайдужими і щирими людьми: як з благодійниками, так і з лікарями, які рятують життя маленьких пацієнтів.
- Перш за все, хочу передати величезну вдячність від усіх нас лікарям і медикам відділення Сумської онкогематології. Вони - справжні супергерої сьогодення: щирі, принципові, професіонали своєї справи, - зазначила Юлія.
Завдяки участі австрійського фонду, у відділенні зроблено ремонт та є сучасне обладнання. Діткам допомагають ліками декілька фондів, підтримують волонтери та багато небайдужих людей. Радує тенденція соціально-відповідального бізнесу: за останній рік надходження від юридичних осіб значно збільшилися.
Розповіла волонтерка і про супер-події «Тайний ринок», «Школярка-панянка», «Всеукраїнський форум QA WAY», Благодійні заходи від школи №12 - усі вони мали благодійну мету і зібрані кошти повністю чи частково організатори спрямували на ліки для відділення через фонд «ДОБРОВДІЇ».
- Ми й надалі, у межах наших можливостей, будемо підтримувати діток ліками та безмежно дякувати кожному, хто долучиться до нашої команди, - говорить дівчина. - Рак – це не вирок. Треба боротися. І боротися разом. Не забуваймо, що ніхто не застрахований від біди…
Наш світ – неідеальний. Ми не можемо зробити так, щоб усі були здорові. Та ми можемо підтримувати тих, хто найбільше потребує нашої участі. Якщо у вас є бажання допомогти комусь – реалізовуйте це. Милосердя та співчуття роблять наше життя добрішим і справжнім.
За матеріалами особистої сторінки Юлії Ісай у ФБ, сайту «Суми тудей» та газети «Білопільщина».
