Традиційно, в останню суботу липня святкує День села Верхосулка. І цьогоріч святкувала б 25 липня, якби не карантин і пов’язані з ним обмежувальні заходи. Тож не мали змоги земляки з усіх куточків України злетітися до рідного дому, зустрітися, поспілкуватися. Не було і традиційних масових гулянь із куренями, атракціонами, великим концертом, смачним кулішем і дискотекою.
Та свято залишається святом. І хочеться від щирого серця привітати всіх верхосульців: як тих, хто зараз тут живе, так і тих, хто змушений жити далеко за її межами, але вважає себе верхосульцем. Миру вам, злагоди та добробуту, дорогі земляки!
Верхосулка. Звичайне село на високому березі Сули. Таких - тисячі по всій Україні. Й історія його, на перший погляд, - звичайна. Така ж, як тисяч інших невеликих сіл Слобожанської України. Війни. Голод. Колективізація… Жодна подія в історії України не оминула і нашого маленького села за майже 350 років його існування. Але, мабуть, є таки щось особливе і магічне в його краєвидах, повітрі, людях… Бо далеко не кожне село може похвалитися такою кількістю видатних творчих особистостей, яких дала Україні та світу верхосульська земля.
Науково доведено, що як характер, так і творчі здібності й таланти людини формуються в ранньому дитинстві. Тому таке важливе значення мають перші дитячі враження, той світ, який оточує дитину в перші роки життя.
Поет-лірик зі світовим ім’ям О.Олесь найкращі спогади свого дитинства пов’язує з часом, проведеним у селі Верхосулка, в маєтку дідуся Василя Пархомовича Грищенка. «О, Верхосулля, люба мрія, Мого дитинства сон ясний» - напише він, перебуваючи на чужині, за декілька місяців до своєї смерті (з 9 друкованих сторінок його автобіографії 7 присвячено Верхосулці й лише 2 - Білопіллю).
Верхосулка має двох членів Національної спілки письменників України. Один із них - поет-байкар, письменник Євген Дмитрович Васильченко (1930 р.н.). Це людина, про яку можна розповідати годинами.
Євген Васильченко
Вчитель математики за освітою, за покликанням - поет-байкар, письменник, музикант, художник. Людина, яка збирала гроші на видання своїх книжок тим, що шила для односельців бурки. І хоча майже все життя його пов’язане з Лебединщиною (зараз проживає в селі Будилка), Євген Дмитрович вважає себе верхосульцем і завжди радий спілкуванню з земляками. Бібліотека має примірники всіх його видань.
Євген Васильченко
(Перше моє знайомство з ним відбулося в середині вісімдесятих, коли на пошту почали надходити грошові перекази – гонорари від «Радянської правди» за надруковані вірші, які були підписані «Є.Васильченко, с.Верхосулка». На пошті не знали, кому їх виплатити, і звернулися до мене як до бібліотекаря, який має все знати. Це, мабуть, було моє перше краєзнавче дослідження).
Наталія Петренко
Наталія Петренко (Цис) (1961р.н.) - автор чотирьох поетичних збірок. Одна з них, «Країна дитинства», - для дітей. Всі свої книги вона передусім представляла на суд земляків. Наталя Петрівна живе і працює в Ромнах, але щиро і безмежно закохана у рідне Верхосулля та творчість О.Олеся.
Ще одна непересічна особистість - уродженець Верхосулки, художник-графік Володимир Ломака (1946-2005).
В.Ломака, Є.Грищенко, Г.Петров біля каштана
Автор близько 500 графічних мініатюр, з яких 327 — екслібриси, та більше 150 - гравюри. Його чудові роботи виставляли серед експозицій провідних музеїв України та світу (Англії, Бельгії, Швейцарії, Литви, Італії, Росії). Істинний патріот України та рідного села. Разом із журналістом-дослідником, літературознавцем і краєзнавцем Геннадієм Петровим він був ініціатором створення музею ім. О. Олеся при Верхосульському НВК. Музей має велику кількість його робіт: як копій, так і оригіналів.
В.Ломака, триптих «Верхосулія»
Експозицію прикрашає триптих «Верхосулія», створений автором спеціально для нашого музею. Помер Володимир Васильович від запалення легень після участі в Помаранчевій революції. Похований в с.Верхосулка.
Крім того, у Верхосулці народилися оперний співак, соліст Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М.Лисенка Микола Коваль, соліст фольклорного ансамблю «Козаки», який є складовою частиною Національної заслуженої капели бандуристів України імені Григорія Майбороди, Іван Рева, бронзовий призер юнацьких олімпійських ігор із вільної боротьби в Буенос-Айресі (2018 рік) Владислав Остапенко.
Цей перелік можна продовжувати безкінечно, бо кожен житель села гідний того, щоб про нього написали. Але я хочу розповісти про людину, яка знає про Верхосулку та її людей усе, яка щиро любить рідний край, вивчає його історію і прагне прищепити цю любов молодому поколінню. Мова йде про історика-краєзнавця, почесного громадянина Миколаївської селищної ради Євгенія Петровича Грищенка.
Євгеній Грищенко
Прямий нащадок Семена Пархомовича Грищенка, рідного брата діда Олександра Олеся, Євгеній Петрович усе життя цікавився історією рідного краю, зокрема Верхосулки та навколишніх сіл. Ще в дитинстві любив слухати розповіді бабусі про життя односельців і зараз дуже жалкує, що свого часу не записував тих оповідок. Після закінчення навчання прийшов працювати у Валіївську восьмирічну школу і все своє життя поєднував педагогічну та історико-краєзнавчу діяльність.
Верхосульський НВК
Працював учителем біології та географії Валіївської та Верхосульської шкіл, у різний час - директором цих шкіл.
Верхосульський НВК
Двадцять два роки поспіль очолював Верхосульський НВК. Завдяки його захопленості, знанням, наполегливості музейна кімната, яка задумувалась як експозиція, присвячена верхосульському періоду життя О.Олеся, перетворилася справді на музей історії рідного краю з експозиціями, присвяченими історії сіл Верхосульської сільради, народознавчим куточком, проєктами «Природа верхосульського краю», «Топоніми Верхосульської сільської ради», «Гідрологічні заказники в заплаві Сули», «З історії колгоспу «Перемога», «Верхосулка у роки Другої світової війни», «З історії навчальних закладів Верхосульської сільської ради», «З історії малих сіл Верхосульської сільської ради» та інші. Періодично з’являлись його краєзнавчі матеріали у пресі: «Верхосульська сторінка життя Олександра Олеся» («Білопільщина», серпень 1994 року), «І розітнувсь мій перший спів…» («Білопільщина», 6 грудня 2008 року), «Виставка нашого земляка» («Радянська правда», 21 серпня 1996 року), «Храм святої Варвари Великомучениці с.Верхосулка» («Радянська правда», 21 червня 1997 року).
Зараз, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Євгеній Петрович активно продовжує по крупинці збирати інформацію про рідний край. Дослідницькі архіви краєзнавця налічують близько 200 друкованих сторінок та не одну сотню фотографій різного періоду. Нещодавно світ побачила книга Володимира Ілліча Підлісного «Штепівка та навколишні хутори і села. Долі людей та поселень». У ній зібрані унікальні матеріали про історію наявних та вже зниклих хуторів і сіл тодішнього Штепівського району, до якого належали і села Верхосульського старостату. Євгеній Петрович був автором розділу, присвяченого нашим населеним пунктам.
Рішенням сесії Миколаївської селищної ради Євгенію Петровичу Грищенку присвоєно звання «Почесний громадянин Миколаївської селищної ради». Галина ШКАБУРА, бібліотекарка.
