Пост-опитування у нашій групі Facebook Білопілля.City - Новини для вас викликав шквал емоцій від читачів і користувачів групи. Розгорілась емоційна дискусія, яка так і не дала відповіді на питання: нове шкільне меню - користь для дітей чи шкода? Тож сьогодні візьму на себе сміливість і, користуючись можливістю, прокоментую деякі найбільш поширені думки наших читачів і читачок, які вони висловлювали не лише у соцмережах.
Це моя особиста й неупереджена думка, тож із нею можна погоджуватися, можна не погоджуватись, але лише обговоривши це питання, ми разом дійдемо спільного бачення не лише проблем харчування, а й здоров’я дітей.
Я підозрювала десь певну некомпетентність, десь безграмотність читачів, бо бачу коментарі з різних питань: бюджету, ремонтів, будівництва тощо. Але щоб так безапеляційно, нерозумно - про здоров’я дитини…
Коментарі під постом просто рясніють образами на адресу Клопотенка, лайкою шкільного харчування, прокльонами меню: «Боже мой, ребьонок галодный, детям не нравится такая еда».
Той факт, що більшість коментарів пишуть напівграмотною російською мами, діти яких навчаються в українській школі, - не менш красномовний, ніж критика меню. Батьки не розуміють (чи не хочуть розуміти), що навіть із цих моментів у дитини починається роздвоєння особистості. Вдома вона бачить одну модель поведінки: мама пише у соцмережах, а може, і телефоном з «падружкамі-дєвчонкамі разгаваріваєт па-рускі», дивиться російські серіали, слухає російську попсу чи шансон… А потім її дитина йде в українську школу і ламає свідомість, бо потрапляє в інше мовне оточення.
Спробуй, скажи такій мамі, яка в коментарях виставляє фото дитини з підписами «Майо солнишко, мая радость», що дитині треба допомагати вибудовувати разом картину цілісного світу, в тому числі за допомогою мови.
Так «нєт, а зачем, дєткі тут ні прі чом. Ето майо лічноє дєло».
Тепер від мови - до їжі
Така ж ситуація...
Вдома живуть традиції кількох поколінь, які кажуть: дитину треба годувати. Чим більше вона їсть, тим здоровішою буде!
«Бо воно ж таке худеньке, не поправляється, нічого не їсть... Давай тобі пиріжечка дам, давай, може, печеньку… Що ти ще, котику, хочеш? Цибульку в супі тобі половлю, бо ти ж не любиш, моркву кришить не буду, аби ти їв супчик… Ну з’їж хоч що-небудь, бо такий худенький….».
Комплекси, пов’язані з дитячим харчуванням, у більшості родин мають глибоке соціальне походження. Наші бабусі, прабабусі, які пережили голодомори, бідність, війну, на генетичному рівні усвідомили, що кількість їжі – показник достатку і багатства. І їсти треба зараз і багато, поки є, бо завтра може не бути.
Цей страх голоду, недоїдання настільки вжився в нашу свідомість, що й сьогодні жадібність до їжі – одна з характерних ознак нації. І виявляється вона в тому, щоб на столах якомога більше було, щоб у холодильнику запас був, щоб «все для дитинки, бо вона ж росте, їй треба багато їсти...».
Нинішня організація дитячого харчування, на моє тверде переконання, не має нічого спільного з нашими уявленнями про якісне, здорове, повноцінне харчування.
І хочу подякувати Євгену Клопотенку, а передовсім - Олені Зеленській, за те, що це питання нарешті вийшло в суспільний дискурс.
Знаєте, чому мамки почали дикий крик: «Не смачно, діти не їдять, це не харчування»? Бо самі нічого подібного раніше не їли. Варили макарони, товкли картоплю, а ще краще – смажили її на сковорідці, варили борщ днів на три. Дітям запихали бутерброди, на салі смажили яєчню, варили пельмені.
Це - швидко, це - недорого… Так ми їли вдома й раніше. На свята – олів’є або шуба, холодець, котлети, голубці, смажена курка…
У дітей вироблявся стереотип харчування. Він не дуже відрізнявся від шкільного: ті ж самі макарони-ячка, сосиска, суп-борщ, чай-компот, булка… Ну ще й м’ясо, багато м’яса: курка, окорочки, котлета - підсмажена, щоб із хрусткою скоринкою, щоб у жиру плавала… Дитині ж таке подобається: хай їсть. А тут раптом виявляється, що є й інші продукти, і готувати їх можна по-іншому, і користі від них більше…
Але головне - ця їжа нешкідлива для здоров’я. У передбаченому меню прибрали найбільш шкідливі для дитячого організму складники: цукор, сіль, підсмажене м’ясо, перероблений фарш у сосисках.
Мамочки ж замість того, щоб поцікавитися, що ж готуватимуть дітям, і спробувати приготувати це вдома, підняли дружний галас: «Дєті галадают»…
Якщо алгебра «не йде» чи розбір дієслова не виходить, тож мама чи тато сідає з дитиною і довбе ті тангенси чи дієприслівники. А от бажання приготувати щось із запропонованого меню і з’їсти це разом із дитиною, почастувати всю родину, похвалити, як це смачно і корисно, немає. Це не наші методи...
Треба при дитині кричати, що то «всьо в столовці фігня», за що ми гроші платимо, що це - концтабір, що діти скоро на лугу пастимуться, траву їстимуть, що хай своїх дітей годують цим гидоттям. Діти це чують і формують негативне ставлення до їжі.
А ще пропонують спитати у дітей: що б вони з задоволенням їли? Хочете скажу замість дітей? Вони б не відмовились на перше – чипси, на друге – піцу, на третє – булку з нутелою і снікерс, які запили б колою. Ну, можна ще урізноманітнити їжу сухариками і сухою «Мівіною» або сосискою в тісті. І тоді саме час сходити, поміряти ацетон та потужити про екологію і ГМО.
Коли я читаю коментарі мамочок, то таке враження, що в кожної вдома працює найнята кухарка, яка тричі на день готує чаду різносоли. А плач із приводу ціни на обід – 25 гривень на день? Люди добрі, 25 гривень – за збалансований, свіжий, повноцінний обід!!! До речі, пачка чипсів коштує до 30 гривень і пляшка кока-коли – 20.
Нові Санітарні стандарти порушили якусь тектонічну проблему нашого суспільства, глибшу, ніж смак шкільного обіду.
Млинці зі шпинатом – це вишенька на тортику! До подачі цієї страви та інших треба було готуватися школам упродовж року, придбавати нове обладнання, вчити кухарів, готувати батьків зберігати здоров’я дітей.
Підготовка шкіл, навчання кухарів, придбання нового обладнання, закупівля необхідних продуктів (яких часто немає) - це тема окремої розмови. Можна поговорити і про подачу страви, про естетику… Хоча вдома всі разом їдять зі сковорідки, то про яку подачу страви можна говорити?
«Мой рєбьонок з самого малєнького такого нє єст, он к такому нє прівик»
Звичайно, «нє прівик», бо з народження він звик до мамкиної цицьки – найкращої їжі. А все решта – то звичка і проблеми виховання та культури. Якщо батько кидає п’ять ложок цукру в чашку чаю, то як пояснити дитині, що це - шкідливо для печінки і підшлункової?
Якщо найвищий шик для родини - виставити десяток шампурів шашлику на природі, сфотографуватися біля них, то як дитина зрозуміє, що смажене жирне м’ясо - то шкідливо?
Їжа – це звичка і сформований стереотип
Я багато подорожувала і бачила стандарти їжі в інших країнах. Їм це смачно, бо «оні прівиклі с дєтства». Приміром, у Тайланді полуницю (клубнику - на мові російськопішущих мам) посипають сіллю. На мій смак - гидота рідкісна. Наша група на місцевому базарчику прикупила ягоди в пластиковій склянці. По одній ягоді взяли до рота й повипльовували, а решту - викинули… Продавці дивилися на нас здивовано: чому ми таку смакоту не їмо?
В Америці, якщо ти замовиш чай і не попередиш «хот чіа» (гарячий чай), то тобі принесуть повну чашку льоду, залитого якоюсь коричневою рідиною. Чай в Америці за замовчуванням – це з льодом.
У Китаї не вживають шоколад. Діти не розуміють його смаку і ласощами не вважають. І про чай та компот після їжі. Запивають обіди-вечері тільки на теренах колишнього СРСР. У більшості країн чай-кава – це окрема процедура споживання.
У нашій країні, де поколіннями люди жили в умовах недоїдання (голодомори, війна, післявоєнні роки, дефіцит продуктів), треба було якось втамовувати голод. Тож після бідненьких обідів, аби не вставати з-за столу голодними, напивалися чаю, компоту, бажано - зі шматком хліба, якщо пощастить, то булки чи пиріжка.
Почитайте рекомендації лікарів: їжу запивати дуже шкідливо.
Їжа – це звичка, шкідлива їжа – шкідлива звичка
Чи можна ці звички кинути?
Можна. І треба, бо лікуватися на радість фармацевтичним компаніям - дорожче, ніж придбавати і споживати якісні продукти. А культури споживання ми не мали роками, бо – дивися вище: голодомори, дефіцити їжі, знищення традицій української кухні при СРСР.
Що робити?
Не йти на повідку у дітей щодо їжі
Діти – класні маніпулятори, вони добре розуміють, що на що можна поміняти. «Я з’їм борщ чи вип’ю молока, а ти мені даси комп’ютер погратися чи купиш чипси». «Я з’їм хліб із маслом, а тоді - цукерку…». Це - «харчовий шантаж», який врешті шкодить здоров’ю дітей. Батьки повинні його припиняти, розуміти і не допускати.
Будьте прикладом для дитини
Хоч би що ви їй казали, вона дивитиметься на те, що ви робите, а не слухатиме, що ви кажете. Якщо самі п’єте кока-колу, то не треба розповідати дитині про її шкідливість.
Не мавпуйте інших
Якщо друзі водять своїх дітей у Макдональдс чи купують їм піцу, бо мамі «в облом» готувати самій, то це не означає, що дорога ресторанна піца смачніша за мамині пироги.
Діти наслідують дорослих, дорослі – одне одного. Ну, скажіть чесно, з якого віку ваші діти починають чокатися чашками і просять наливати компот у склянки чи фужери?
Діліться позитивним досвідом інших
Знайдіть дядю Сашу чи тьотю Люду, які не вживають цукру, не їдять м’яса, і розповідайте дітям, що й так можна жити, що це - нормально, а не непритомнійте: «Як це, м’яса не їсти? Ти ж не виживеш…»
Це я вже - про особисте. Мій чоловік 15 років не вживає м’яса. І прекрасно почувається. Працює фізично, їсть багато овочів і фруктів, рибу, сир. Сам готує кефір і йогурт. Багатьох знайомих це приводить у ступор, і ми вже звикли до сердобольних зойків: «Як же прожити без м’яса»?
Фактично відмовилися від цукру: чай і каву п’ємо без нього. І небо на землю не впало. Все це – звички, до того ж, багато з них - шкідливі.
Я не хочу зараз цитувати виступи дитячих ендокринологів, імунологів, які кричать про дитячий цукровий діабет, про цирози печінки у дітей, про інші розлади травлення. Та вже згадували той же ацетон…
Тож вибір робити кожному з нас.
Вибір є завжди
І замість крику та образ усе-таки варто розібратись: а що ж пропонують нашим дітям? А потім спробувати вдома приготувати щось із запропонованого меню, поцікавитися в директора, чим допомогти школі, аби придбати необхідне обладнання для їдальні.
А ще краще - поцікавтеся не лише тим, скільки котлет чи ложок супу з’їла ваша дитина. Запитайте, скільки кроків за день зробила, скільки годин провела на свіжому повітрі, скільки літрів води випила. Ви знаєте, що вона «любіт кушать». А чи знаєте, чи вміє дитина кататися на лижах, скільки разів підтягується, за скільки секунд біжить стометрівку?…
Здоровим бути - не лише модно, а й дешевше, ніж лікуватися
Тож будьте здоровими і зберігайте найцінніше – здоров’я своїх дітей!
Р.С. У наступних номерах газети ми звернемося до лікарів, освітян, кухарів, батьків і почуємо їхні думки та поради щодо організації здорового харчування.
Від салатів - до десертів. Рецепти з оновленого шкільного меню від Євгена Клопотенка, які варто спробувати
Салат із буряка та селери з сиром
Інгредієнти на 500 г: буряк - 395 г, корінь селери - 50 г, сир твердий - 40 г, сік лимона - 5 г, сіль - 1,5 г, олія соняшникова - 15 г.
Приготування: буряк відварити чи запекти до готовності, нарізати соломкою. Промити й очистити селеру, натерти на тертці чи нарізати соломкою. Натерти на крупній тертці сир. Змішати інгредієнти, заправити соком лимона, сіллю та олією.
Зелений борщ зі шпинатом
Інгредієнти на 1 кг: картопля свіжа - 250 г, морква - 30 г, цибуля ріпчаста - 30 г, шпинат свіжий - 30 г, яйце куряче - 2 шт., олія соняшникова рафінована - 20 г, лист лавровий - 0,5 г, перець духмяний - 0,1 г, цибуля зелена - 30 г, пе-трушка свіжа - 20 г, овочевий бульйон - 700 г, сіль йодована - 3 г, сметана для подачі - 20 г.
Приготування: у киплячий овочевий бульйон додати нарізану брусочками картоплю. Нарізану кубиком цибулю і натерту моркву пасерувати на олії та додати до бульйону. Додати нарізаний шпинат, петрушку та зелену цибулю. Варити ще 5 хвилин. Додати нарізані кубиком варені в круту яйця, спеції та сіль. Проварити ще 5 хв.
Чилі кон карне з яловичини
Інгредієнти на 1 кг: яловичина великими шматками - 400 г, квасоля відварена - 470 г, томатний сік - 190 г, масло вершкове - 20 г, цибуля ріпчаста - 50 г, вода - 100 г, перець мелений, сіль.
Приготування: відварити яловичину впродовж 1-1,5 год. та подрібнити на м’ясорубці. Нарізати кубиком цибулю та припустити на сковороді з фаршем і маслом. Додати квасолю, воду, томатний сік, сіль і перець, тушкувати разом 20-25 хвилин.
Бурякові панкейки
Інгредієнти на 350 г: буряк свіжий - 200 г, вода питна - 25 г, яйця курячі - 25 г, борошно пшеничне цільнозернове - 90 г, сода харчова - 1,5 г, сіль йодована - 1 г, кориця мелена - 1 г, цукор пісок - 10 г, олія соняшникова рафінована - 5 г.
Приготування: буряк зварити, почистити та подрібнити на тертці. Змішати натертий буряк із яйцем, содою і борошном, сіллю, цукром та корицею. Ретельно перемішати тісто. Розігріти на пательні олію. Викладати у формі млинчиків. Обсмажити по декілька хвилин з кожного боку. Смажені панкейки відправити у духовку на 10 хвилин за температури 180 °C, щоб пропеклися всередині.
Шуліка з маком
Інгредієнти на - 500 г: борошно пшеничне цільнозернове - 370 г, олія - 15 г, кефір - 150 г, сода харчова - 1 г, яйце куряче - 1 шт., цукор - 10 г, сіль йодована - 0,5 г, мак - 10 г.
Приготування: поєднати всі інгредієнти та замісити тісто. Розкатати його завтовшки 0,5 см та випікати за температури 170 °C протягом 7-10 хв. Охолоджену шуліку нарізати на квадрати. Полити ягідним або сметанковим соусом.
Що з цього приводу думає сам Євген Клопотенко, можна послухати і подивитися тут.
