Нещодавно Даші Блажко виповнилося 10 років. Вона дитина з особливими освітніми потребами. Мешкає родина дівчинки поблизу кордону з росією, де постійно лунають вибухи і літають ворожі снаряди.
У село Павлівка, де проживає Даша з мамою і бабусею, гості приїздять не дуже охоче, бо й автобусне сполучення поновили недавно, і їхати фактично на кордон з росією, звідки майже щодня «прилітає».
10-річна Даша Блажко
– Ми вже пристосувалися до такого режиму і плануємо свої поїздки завчасно, – розповідає мама Юлія Блажко. – Перед Днем народження дівчинки я поїхала в місто, купила подарунок, щоб скромно відзначити її свято. Добре, що хоч так можна їздити, бо два місяці ніякого сполучення не було.
“Мамо, я боюся, пішли до хати”
24 лютого їхнє життя, як і мільйонів українців, кардинально змінилося. Юлія Блажко згадує, було дуже страшно:
– Ми прокинулися від звуків вибухів і побачили заграву на горизонті. Так для нас почалася війна. Донечка злякалася, заплакала, бо вибухи були дуже потужні. Ми й без новин зрозуміли, що це – війна.
Понад годину тривали потужні обстріли. Цієї ночі не спали всі, хто живе у селах вздовж російського кордону.
У перші тижні війни Даша з мамою і бабусею намалювала прапор України
– Ми телефонували своїм друзям і знайомим і намагались одне одного заспокоїти. Потім, уже ранком, з нами зв’язалися працівники Інклюзивно-ресурсного центру і поцікавились, як у нас справи. Заспокоїли, порадили дбати про безпеку. Багато чого довелося пережити нам за ці дні. І найважче дитині пояснювати, чому вона знову не їздить навчатися до школи чи на заняття в Інклюзивно-ресурсний центр, – говорить мама.
Найбільша радість у житті – навчання в школі
Даша народилася з глибоким ураженням центрально нервової системи. Вирок лікарів: ДЦП 1 групи. Дівчинка фактично була прикута до ліжка. До 5 років не ходила, не вставала, не повзала, майже не сиділа, не говорила. До того ж Даша має вади зору. Одне око вдалося прооперувати, коли вона була ще зовсім маленькою. З грошима на лікування було скрутно.
Життя дівчинки змінилося після відкриття в Білопіллі, у серпні 2018 року, районного Інклюзивно-ресурсного центру. Мама привезла туди Дашу з надією, що дівчинці допоможуть заняття з логопедом, реабілітологом, психологом та дефектологом.
Під час занять у ІРЦ
Фахівці центру розробили вправи, які Даша виконувала вдома разом із мамою. Вже за півтора року занять дівчинка пішла в перший інклюзивний клас місцевої школи.
Заняття в ІРЦ
Спочатку тричі, а потім двічі на тиждень мама привозила Дашу на заняття в центр. В інші дні виконували вправи вдома, тренувалися, займались та вчилися.
"Ви б бачили, скільки радості було у дитини, коли вона пішла до першого класу школи. Їй дуже хотілося спілкуватись з однолітками, перебувати в дитячому колективі. Даша закінчила перший клас. Навчання призупинялося лише під час періодичного обстеження та лікування в обласній лікарні. Через проблеми з зором виникає перевантаження зорового аналізатора і в результаті – труднощі під час засвоєння читання та письма. Якраз перед війною планували ще одну операцію на око, але бачите, як все сталося", - каже Юлія, мама дівчинки.
Даша Блажко у школі
Великі радощі маленької дівчинки
Поки ми говорили з мамою і бабусею, дівчинка роздивлялася наші подарунки: портфель, іграшки та цукерки. А потім взялася старанно виводити малюнок для нас.
– Ми щодня пишемо план-розклад, чим будемо займатися з дитиною.В маленькому селі, звідки не можна виїхати хоча б у районний центр, нам доводиться з дитиною сам на сам проводити всі ці дні. Дівчинка дуже сумує за однокласниками, вчителями, вихователями. Їй хочеться спілкуватись, отримувати позитивні емоції.
Навчання у школі, заняття у центрі дуже добре впливали на її розвиток та стан. А тепер нам важко пояснити Даші, чому почалася війна, чому над будинком літають гвинтокрили і чути вибухи. І чому, коли лунає сирена тривоги, треба ховатися до підвалу. Тоді донька каже: “Мамо, мені страшно” і просить її обійняти, – говорить мама Юля.
Об’єднатися, щоб допомогти дівчинці
– Сьогодні важко всім: і дорослим, і малим. А таким діткам – так особливо непросто, – каже Микола Слинько, місцевий сільгоспвиробник, депутат Білопільської міської ради.
Микола Слинько привітав Дашу з Днем народження
– Давайте разом подумаємо, як допомогти їй зібрати кошти на потрібну операцію, аби вона остаточно не втратила зір. Бачите, дівчинка хоче навчатися, прагне розвиватися. Її підтримують і рідні, і є спеціалісти в Інклюзивно-ресурсному центрі, які надають допомогу всім вихованцям закладу.
Інклюзивно-ресурсний центр, до якого раніше їздила Даша, відвідували ще 180 дітей, а на постійній основі – 34. Всі вони зараз також потребують допомоги та підтримки, розповідає директорка закладу Інна Моргун:
– Ми постійно спілкуємося з родинами дітей, які у нас на обліку, консультуємо їх, надаємо рекомендації, поради, корекційно-розвиткові та психолого-педагогічні послуги, використовуємо різні види дистанційного навчання у такий складний час.
Ми продовжуємо виконувати наше головне завдання - надавати комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини, під час якої визначаються потенційні можливості, потреби дитини, труднощі та шляхи їх подолання, використовуючи сильні сторони.
З цим висновком батьки можуть звертатись до педагогів, які далі працюватимуть з дитиною, складати для неї індивідуальну програму розвитку. Найбільше, звичайно, звертаємо увагу на безпеку під час артобстрілів, повітряних тривог. Життя дітей – найвища цінність.
Для цього щодня у мережі «Фейсбук» публікуємо короткі відеоролики – заняття для вихованців з обов'язковим детальним описом для тих, у кого інтернет не такий потужний. Деякі відео з'явилися на прохання самих батьків, Так виникла ідея 5 правил для занять вдома – СНОПС (систематичність, настрій, осанка, перевтома, складність), вправа "Сирена", серія ігор "В укритті". Не обійшли увагою і фонематичний слух, постановку звуків, профілактику плоскостопості, а паралельно – роботу над втомленістю ніг. Список можна довго продовжувати. Але все це ніколи не замінить живого спілкування. Ми обов’язково відновимо корекційно-розвиткові заняття за найменшої нагоди, коли проїзд громадою буде безпечним.
А поки, користуючись нагодою, звертаюся до всіх наших вихованців: «Ми любимо і пам’ятаємо кожного з вас. Ми поруч з вами і завжди на зв'язку – на відстані простягнутої руки! Дуже чекаємо зустрічі і бажаємо всім вам здоров’я та успіхів, а головне – Перемоги!» – каже Інна Моргун.
Матеріал підготовлено за сприяння Фонду для незалежних журналістів Східної Європи.
Увага! Зараз родина Даші потребує допомоги. Дівчинці треба терміново робити операцію на другому оці, бо вона втрачає зір.
Кошти можна перерахувати на картку мами 4790 7299 3327 2882 (Ощадбанк) і на рахунок
UA 7533756800000262050003913894 МФО 337568; Код отримувача 3279918123 (Блажко Юлія Юріївна).
