За всіх моїх комунікаційних здібностей, я не знаю, що одразу й відповісти. Останній раз я, як каже молодь, «зависла» під час розмови в одному з магазинів міста тиждень тому.
Традиційно ми розповсюджуємо нашу газету у торговельних точках міста. Не всі місцеві підприємці знаходять місце на вітрині, аби покласти нашу газету. Але окрема подяка тим, із ким ми співпрацюємо роками.
Так от, заходжу в один із магазинів і розмовляю з продавчинями щодо можливості продажу газети. Дівчина на касі щиро зраділа: «Ой, як добре, що ви з нового року відновили випуск газети!». У мене в голові залунала апокаліптична музика…
- Що значить «відновили» випуск із нового року? - нічого кращого я сказати не змогла.
- Ну ви ж із початку війни газету не випускали, а тепер почали її друкувати. Це добре. Приносьте, ми її продаватимемо, люди питають…
Я не знаю, як коментувати такі висловлювання. Хіба що згадати анекдот «Фараон Тутанхамон був прекрасний фараон, розумний і величний, але не знав, бідолага, що живе до нашої ери…».
Ти можеш бути успішний журналіст, розвивати медіа, думати, що впливаєш на ситуацію в громаді, десь рефлексувати на якісь коментарі чи зауваження у соцмережах, писати пафосні пости про збереження інформпростору, про сторічні традиції газети… Ти можеш шукати проєкти і гроші для продовження роботи видання, працювати на пів ставки у холодному приміщенні… А виявляється, що є люди, які міцно живуть у своїй залізобетонній бульбашці, яким абсолютно все одно: виходить газета чи ні.
Ну ладно, газета… Я знаю людей, які до цього часу впевнені, що є районна адміністрація, якій підпорядковані Ворожбянська, Білопільська та інші громади.
- Ну як це начальства в районі немає? А кому горсовєт підчиняється? Де їхнє начальство ділось?
Щоразу я дивуюся таким питанням і безнадійно б’юсь головою в інформаційну стіну нерозуміння. Я не знаю, як її пробити…
Ми в редакції шукаємо можливості розвивати інформаційний простір громад, збільшувати охоплення користувачів нашими онлайн ресурсами, знаходимо можливість друкувати додаткові випуски та спецпроєкти газети.
Тим, хто читає цей текст – велика подяка! Це означає, що ви знаєте, що газета виходить не з січня 2023 року, а відновила свої випуски одразу після визволення Сумщини – у квітні 2022 року.
Якщо ви читаєте цей текст, то це вселяє надію, що ще залишилися люди, які сприймають друкований текст, а не лише 30-секундні відео з Тік-Току.
Ми вам щиро дякуємо!
Читачі і передплатники нашої газети – це вже певна спільнота, яка об’єднана не лише бажанням вникати в життя громад, а й хоче змінити його на краще. Тож кожного, хто читає ці рядки, я прошу: знайдіть трьох своїх знайомих і просто скажіть їм, що «Білопільщина» ще виходить! І буде виходити, дякуючи саме вам, дякуючи нашим партнерам, листоношам, друкарям, навіть тим, хто пише, що в газеті «читать нічого».
Звичайно, нічого… Але в цьому треба пересвідчитись особисто, придбавши чи передплативши «Білопільщину»!
