Сьогодні, дорогі наші читачі “усіх можливих конструкцій, форм і кольорів пики”, ми представимо вам одну непересічну особисть: факт існування,і що головне, передбачення якої вселяє надію на те, що все буде добре.
Ця стаття буде сповнена прямими цитатами з творів, пісень та інтервʼю нашого сьогоднішнього заочного гостя, бо так його значно легше буде зрозуміти.
Сьогодні ми представимо вам художника, музиканта, письменника, поета, блогера, шоумена, скульптора і пророка Івана Семесюка, котрий кілька днів тому відвідував Суми з лекцією про свободу і українську ідентичність.
Сьогодні ми представимо вам художника, музиканта, письменника, поета, блогера, шоумена, скульптора і пророка Івана Семесюка, котрий кілька днів тому відвідував Суми з лекцією про свободу і українську ідентичність.
Так я була особисто присутня на цій зустрічі, то по-перше, подякую агенції ЦУКР за таку можливість, по-друге, дам посилання на відео і можливість передивитись наше сплікування.
А по- третє, скористаюсь можливістю розповісти, хто ж такий цей Іван Семисюк і чогов арто про нього знати більше. І взгалі знати.
Щоб не мішати грішне з праведним, я дозволю собі розкривати діяльність Пана Івана поступово, стараючись по черзі розкрити різні напрямки його творчої діяльності, але почати варто, мабуть, з найбільш інтригуючої.
Пророк-письменник-поет.
Карти таро, астрологи, ясновидці і різного роду шарлатани котрі продають свої передбачення на ютубі, фейсбуці і, на жаль, в ефірі єдиного телемарафону, дуже не хотіли б вашого знайомства з Паном Іваном, хоча б тому, що він як ніхто інший може забрати їхній “пророчий хліб”. Справа в тому, що ще в далекому 2016 році, у київському видавництві Люта Справа вийшла друком третя прозова книга авторства Івана Семесюка "Фаршрутка", в котрій він на диво детально описав те, в чому ми всі живемо останній рік, а саме - останню, смертельну битву України з росією.
Там були передбачені і іранські дрони, і літера “Z” як символ російського наступу, і роль Святослава Вакарчука, і атаки російською культурою, і надану Україні Америкою систему Палантир, і про масові бомбардування, і про перемогу на Євробаченні, використання російйської культури як зброї, і ще багато чого. Причому всі ці передбачення подані в дуже органічному і колоритному сюжеті, тож складається враження, що розставлені на свої місця навіть за хронологічним порядком.
Очевидно, що для того, щоб переповісти всі передбачення і паралелі, ми б мали переписати пів книги, тому ми наведемо лише кілька прикладів.
Про літеру “Z” сказано багато, але остаточного тлумачення, чому саме вона стала головним символом росіян під час війни досі немає. Але версія викладена в “Фаршрутці”, в цьому контексті здається цілком обґрунтованою.
“Z” - це символ давнього російського ритуалу “западло”.
…Западло з великої літери «Z»…
…Кілька років пішло на підготовку бо ми уже чітко розуміли, що вони готують масштабне геополітичне Западло. Вони хочуть забрати нас усіх із собою у посмертну пітьму, бо саму руйнацію Московії ніхто не в силах зупинити, ні боги, ні демони, і вони це знають, але її можна скерувати таким чином, щоби постраждало якомога більше сусідніх теренів…
Іранські дрони, було представлено як безпілотні мотоблоки Таваріщ 2 (в реальності їх назва Герань 2), Святослав Вакарчук в найважчі моменти перебуваючи в епіцентрі подій підбадьорював присутніх піснями (що він робив і робить в найгарячіших містах), а під час битви з росіянами, ті використовували свої культурні наративи як зброю (що вони власне зараз і роблять, активно як ніколи).
Та головне, що в цій книзі описано перемогу, яка неодмінно настане, після того як демон російської державності отримає критичного удару від глибинного українства і росія як явище повністю зникне, що будуть святкувати як українці так і європейці з американцями, котрі увесь час посильно допомагали нам в цій боротьбі.
На жаль, зараз цієї книги (як і всіх інших, включаючи дві поктичні збірки) немає в доступі в паперовій формі, бо увесь тираж розлетівся як гарячі пиріжки, тож зараз її можна послухати тілька в аудіо у виконанні автора. Для тих, хто ще не знайомий з творчістю Пана Івана, попередження - в книзі використовується ненормативна лексика, і для кращого її розуміння, краще почати з першого видання цієї, наразі не закінченої трилогіїї “Еволюція або смерть. Пригоди Павіана Томаса”.
Вона, до речі, теж багата передбаченнями, тож щиросердно рекомендуємо.
Музикант
Мабуть, найдалі слава Івана Семесюка дійшла саме на музичній ниві, позаяк він є фронтменом двох музичних гуртів, котрі невпинно боряться на фронті збереження і розбудову сучасної української музики в загальносвітових традиціях. По черзі від більшого до меншого.
Пирятин - перший, і найвідоміший гурт Пана Івана, котрий зʼявився в 2016 році і творить головним чином і стилі power country, з регулярними відхиленнями то в більш ліричну, то в більш рокову сторону. Гурт встиг записати два судійні альбоми, відіграти безліч концертів, та створити хіти, котрі глибого засіли в плейлистах мільйонів українців. Чого варта лише пісня з першого альбому Арта,
присвячена українським артилеристам, котрі наявиними в них інструментами перепахують родючу українську землю разом з шкідниками, що на ній пасуться. Майже 5 мільйонів відтворень на ютубі, ще більше на стрімінгових платформах, купа мемів та відосів з нею, підтверджують її хтонічну народність. За виключенням кількох пісень, всі тексти були написані Паном Іваном
Ukiez - “це не лише музичний гурт, але й творче дзеркало, в якому можна побачити та почути альтернативне минуле України. Минуле, в якому не було російської окупації, радянських сутінків, не було вимушеної відірваності української культури від світових процесів, зокрема її ізоляції від західного світу, невід'ємною і природною частиною якого вона є.”
“Ми відкидаємо ізоляцію, ми заперечуємо окупацію, ми уявляємо собі Україну такою, якою вона могла би бути без цього нашого смертельного досвіду – глибоко зануреною, інкорпорованою у Захід у найширшому смислі слова, але передусім музично, адже ми музиканти”
Що тут додати, якщо все вже сказано. Два повноцінні альбоми переосмисленого українського минулого чекають вас на всіх можливих музичних сервісах.
Шоумен і блогер.
Фейсбук сторінка Пана Івана, ще з часів революції гідності стала одним з провідних немедійних рупорів революції, і мистецтва в цій революції. Спостереження, тексти, меми та і просто розмірковування тих часів, написані для фіксації подій, після незначної літературної обробки вийшли другом як перша книга авторства Пана Івана “Щоденник україножера”. Після закінчення Майдану, його сторінка залишалася одним з рупорів українського сучасного мистецтва, та місцем спілкування прогресивного українського комʼюніті. Вже за кілька років, в часи коронавірусного карантину він разом з гітаристом його гуртів а за сумісництвом відомим блогером та журналістом Богданом Буткевичем, започаткували блог на ютубі під назвою “ЇБ ТБ”, де проводили довгі і цікаві бесіди про історію, мистецтво, культуру і українську ідентичність. Згодом, на ютубі, за сприяння Суспільного з”явився новий канал “Антропологія”, в котрому Пан Іван запрошує різних гостей, з різних сфер, галузей та рівнів медійності, щоб довідатись, хто ми такі?, що нам треба?, і що взагалі відбувається навколо? Виходить дуже непогано, а підбір гостей, взагалі вражаючий.
Варто теж додати, що за всю карєру Пана Івана, в нього взяли кілька десятків інтервʼю різної довжини і тематики, в котрих теж порядно, і що головне дуже цікаво набалакав.
Домінуючою темою в його мислительсько-думкарській діяльності, є проповідування ідеалу індивідуальної своди, як першочергової цінності українців, в чому з ним дуже важко не погодитись.
Незабаром, на ютуб каналі Антропологія має зʼявитись третій сезон його шоу “Інструкція”, тож, як то кажуть, підписуйтесь на канал, ставте пальці вгору, і що там ще прийнято.
Художник - скульптор.
За освітою Іван Семесюк скульптор, а першої значної популярності досяг на ниві живопису, в рамках масштабного мистецького проекту “Жлоб-Арт” в котрому Іван семесюк був одним з зачинателів, і найбільш плідних творців. Проект розпочався в середині нульових, але з 2009 аж до свого завершення в 2013 році (в день початку Революції Гідності) наробив досить багато галасу в українському медійно-мистецькому житті. Суть його полягала в переосмисленні і описі явища українського “жлобства”, та його глибокому аналізі.
Проект взяв на себе місію описати, каталогізувати та оформити в естетичні рамки явище українського жлобства, і їм це вдалося. Логічним результатом цієї роботи було видання великого альманаху “Жлобологія”, в котрому найвиразніші українські культурні діячі (в тому числі Пан Іван) ділились своїми думками та рефлексія на тему українського жлобства, не засуджуючи його, а досліджуючи як антропологічний феномен. Хто не читав, дуже рекомендуємо. Надзвичайно якісне чтиво. Так, щось ми знову про книжки.
Як розповідав сам Іван Семесюк, початком його творчої карʼєри після закінчення академії мистецтв були “шабашки” з ліплення надгробків, розмальовування стель в будинках і клубах, та картини на замовлення, тож можна з впевненестю сказати, що його професійна діяльність як митця походить з глибоких народних мас. Вже в більш зрілому віці, він перейшов від ремесла до творчасті, і почав будувати професійну карʼєру художника, котра і привела його до визнання в українському мистецькому андеграунді. На жаль, ціни на його роботи зараз важко знайти у вільному доступі, але з того, що він виставляв на продаж на його сторінці, то твори Пана Івана коштують від 1000 доларів за невеличкі вишиті (так,він ще й вишивав) картини. Живопису на жаль (або на щастя), в продажі знайдено не було. Всі роботи або вже в колекціях, або як каже сам автор “стоять вдома і набирають цінність”.
Підсумовуючи, можна сказати, що Пан Іван свого часу був надзвичайно продуктивним художником, скульптором і ілюстратором, що напрочуд тонку відчував час в якому жив, а його твори, напевно стануть одними з основних ілюстрацій тієї доби.
Підсумовуючи представлення нашого сьогоднішного “піддослідного”, хочемо сказати, що такі персонажі як він, і творять те, що ми називаємо Україною в широкоому сенсі слова. ЇЇ культру, її гумор, її медіа, її майбутнє, і навіть, її минуле, котре, на жаль, ще не відрефлексоване нами на належному рівні.
Сам факт його існування доводить, що ідентичність можна вибрати, а себе створити ким би ти не був, і звідки б ти не взявся. Можна перейти на українську мову, і опанувати її на фантастичному рівні, можна почати займатися музикою після 30 років, і створити два(!) успішні музичні гурти, можна відійти від “шабашок”, присвятити себе повноцінному мистецтву, і продавати свої роботи за тисячі доларів, можна… Можна все, головне бажання.
“Україна для мене є не лише об'єктом дослідження, а перш за все величезним творчим актом – водночас майстернею і прекрасним полотном, на якому я вимальовую свій маленький фрагментик загальної композиції разом з вами.”
Іван Семесюк
