В цей святковий час, коли небилиці стають бувальщинами, коли дива як ніколи реальні і можливо усе, з’явилася така собі новина про результати моніторингу інформпростору Сумщини на предмет відвідуваності сайтів, котра і лягла в основу тої нашої казочки.
Казочка про малого селюка, який собі совався, совався потихеньку, а потім несподівано великих городських розсунув…
Отже, зібрались якось на гульки, побалакать і діла обсудить серйозні і дуже ділові медіа-особи області. Кожен прийшов наряжений, солідний, бо то ж треба, шоб усі бачили, хто тут дядько, хоч їх усіх ми здавна знаємо.
Прийшов, притрушуючи лацкани смокінга попелом від сигари, «Дранкор». Придрибали «Дрибати». Їм усе можна. Навіть у спортивному костюмі прийти. Їх усі бояться і не дуже хочуть зв’язуватись, бо можуть задибатити.
«Чостка.Інфо» приїхала на солідному лімузині, бо теж солідна, хоч іще й трохи малувата, з 2007 року народження, але на такі вечірки ходить, бо це ж Чостка, друге місто після Сум.
Підтягнувся в модному , але дорогому хіпстерсткому вбранні Онотоп.ін юа, там усе у них так стильно-модно-молодьожно. Запросили КрішноРаму. Він такий у біло-червоному светрику, із скуйовдженим волоссям, посивілим трохи, бо вік бере своє (всілякі там розслідування, революції, боротьба з олігархами далися взнаки).
«НаШШанс» як завжди елегантний, на смокінгу.
Ну там прибились і молодьож. Такий весь у татуюваннях і з сережкою в усі - СумиПрост.
І весь такий оцифрований «00452», у залізних фенічках і рокерських ланцюгах.
Пахнущий дорогим одеколоном прийшов СМС, сів трохи окремо, ну так, якщо будуть знімати на відео, щоб в кадр одразу. Він же один із камерами на такі тусовки ходить, бо в нього ТВ…
Сидять знач, пацани, по своєму гуторять. Лають політику фейсбуку, динаміку трафіка, алгоритми персоналізації, таргетінг, матюкають пошукові системи, згадують, як іще колись друком виходили… Мріють про вибори, (ото були заробітки..).
І тут двері відчиняються. І заходить мале дітьо невизначеного віку, статі й походження. Охайне, але видно, шо бідне…
- Що тут робиш, де мама твоя? Ану киш! – сказали дяді.
- Та я тойво, хотів із вами тут посидіти. Я хлопчик із Білопілля.City приїхав.
У кімнаті всі розсміялись.
- Звідки? – іронічно спитав Дранкор. - Із Білопілля? Ти його на карті бачив? Ти знаєш, що це містечко, з якого половина людей виїхала і яке чи не щодня обстрілюють?
- Знаю, - каже хлопчик. - Я там народився і там живу.
- А років тобі скільки? - спитав крізь окуляри КрішноРама.
- Вже чотири. Скоро буде п’ять, - показав малий розчепірені пальці.
Всі в компанії дружно поржали.
- Іди, малий, додому. Тут тобі робить нічого. Ти ще в школу не пішов, а ми вже років 10 як її закінчили. От тобі Дранкор, скільки років?
- Ну тридцять точно є.
- І мені скільки ж, - сказав КришноРама. Та і НаШШанс не відстає… Теж за тридцяточку має… А ти подивись нас себе. Ти ще зовсім малий. Он даже колготки носиш, носом шморгаєш. Іди ліпи пасочки в піску. Підростеш, прийдеш, може щось тоді і розкажем.
Зачинили перед хлопцем двері і продовжили розмову про пошукові системи, про динаміку трафіка, апгрейд Гугла, чистий код, алгометричні мережі..
Тут знов двері відчинились і скуйовджена голова хлопчика знов питає:
- Дяді, а може все-таки мене возьмите до себе?
Скинувши попіл із сигари, Дранкор втомлено сказав:
- Ану цей во, підіть хтось, гляньте, шо воно таке і хай тікає. Хіба що в Білопіллі Нью-Йорк Таймс завелось своє.
Товариство розсміялося, а малий почервонів.
- Будь другом, платформа PRNEWS.IO, сходи і перевір його перегляди. Розкажи, що сто переглядів на місяць у чотири роки - нормально. А щоб із нами за одним столом сидіть, треба мати алгоритми персоналізації, контентплан, СЕО-менеджмент, треба тримати штат працівників. Працювати років 15, розвивати соцмережі, просувати дописи, - нагадали СумиДрибати.
- Пацан, ти знаєш, що таке SMM, фактчекігн, верифікація?- спитав СумиПрост.
- Та вродє чув колись, - каже малий.
- Ну от піди, вивчи, прийдеш розкажеш, а у нас - серйозні розмови.
Коли двері за хлопцем знову зачинились, Дранкор каже:
- Смішний малий. Я його трохи знаю. Заходжу до нього на сайт. Буває щось таке нариває, що аж сам перепощую. Він тоді так обижається, плаче. Пише мені: «Дядьку, не крадь, то моє, або пиши, що в мене взяв». Смішний такий. Все одно його писанину ніхто не читає, так хай хоч у нас подивляться...
І далі пішла розмова про монетизацію, про таргетинг тощо.
По обличчю платформи PRNEWS.IO, який зайшов у кімнату, присутні зрозуміли, що щось не тойво.
- Ну що, ти прогнав пацана з його показателями, - вальяжно випускаючи дим з айкоса, спитав КрішноРама.
- Та хлопці... Тут такоє дєло... - каже платформа PRNEWS.IO. - Треба ще один стульчик занести, бо десяточка найбільш відвідуваних доповнилась.
- В смислє, доповнилась? - тарабанячи наманікюреним пальцем по столу, спитав СМС. Я вже камери налаштував познімать, щоб тут красіво все.
- Та от якраз тобі і треба подивинуться і трохи пересісти на край, - сказав PRNEWS.IO
- В смислє? Я нікуди з цього місця не піду! А хто тут сяде? - недовірливо подився СМС на пацана.
Після невеликої паузи СумиПрост хіхікнув:
- А що, може отого малого в колготках посадимо?
Всі дружно заржали.
- Ага, – сказав PRNEWS.IO… - Отой малий хоч і носом шморгає, і в колготках ходе, живе та працює на краю сраки, але по переглядах обігнав, вибачте вас, шанований СМС. Так що подвигайся і камери перелаштовуй.
Німа сцена тривала недовго.
Двері відчинились і забіг 4-річний пацан, заліз на стілець, потягнув цукерку зі столу і каже: «Привєт, дядьки! Ну що там у вас із переглядами? Таргети есемемняться?
- Нє, ну не віскаря ж тобі наливати у 4 роки.. Їж свого «Тузіка».
Поки хлопчик гриз цукерку, інші тихо посьорбували віскарик або вино.
- Дяді, а чого приунили? Що там з СЕО, що там SMM? Як там розвивається мультимедійний контент? Що там із реферальним трафіком? Ну, давайте, розказуйте… Я хоч у колготках, а слова такі знаю. Що, нічого сказати?
Ну тоді возьму ще «Красний мак». Люблю ці цукерки... І піду далі, в іншу кімнату, бо там ще й газету робить треба. Прабабку вашу. «НаШШанс», вам скільки років? А вам «КришноРама»? Що? 30 років… Господи.. Дітвора... Нам уже 103, і ще соваємось, як ви кажете «в принтє». Не то що некоториє.
І підморгнув Дранкору.
- Що там, дядьку, з вашою «ДСкою»… Гороскопи і програма вже всьо??? Бувайте, не бухайте тут сильно, бо знов прогуляєте і будете новини тирить у нас. А я пішов, ніколи тут із вами час тратить. У мене унікальний мультимедійний контент і принт, до речі, навіть із передплатою. І прикордоння, і артобстріли. Ну коротше все, крім понтів. Бувайте.
От і казочці кінець. А хто підписаний на сайт Білопілля.City, той молодець.
Всі збіги назв – випадкові. Це просто редакційна фантазія. А надихнула нас на цю казочку ось така інформація.
