Сула, ця перлинка нашого краю, мила серцю будь-якої пори року, будь-якого часу днини. Та ні, будь-якого часу доби. Навіть темної пори вона радує місячною доріжкою, що тягнеться від одного берега до іншого, і яка, час-від-часу, колишеться, коли виникають брижі під поривами тихого нічного вітерця. Зрідка, бо ніч сьогодні в цілому тиха. І лише зрідка подих вітерця може сколихнути водну гладь та спричинити тихий шелест очерету, на який так багаті береги Сули.
Фото: facebook.com/Євген Грищенко
Тиша. Вона власне відносна, бо у цей час можна чути якісь нічні шурхоти, що навіть трішки викликають відчуття якогось страху, перестороги. Хоча і розумієш, що нічого такого небезпечного і не може бути.
Фото: facebook.com/Євген Грищенко
В інші ночі, стоячи на деревʼяному місточку, насолоджуєшся концертом… Кого б ви думали? Та жаб! Їх голоси різної інтонації перекликаються зі співом пташок. Трішки грубуваті у порівнянні зі звуками, що чуються від численного птаства, але своєрідні, що теж радують твій слух. Такими концертами можна насолоджуватись із весни десь до кінця травня.
Фото: facebook.com/Євген Грищенко
Пізніше вже Посулля звучить по іншому, але звучить завжди, навіть зимової пори, коли скрип снігу котиться вздовж річища, коли ти вирішив перевірити вміст верш, що встановив під бережком, з надією отримати добрий улов вʼюнів.
Фото: Фото: facebook.com/Євген Грищенко
Але давайте повернемось до літньої пори. Хоч би що я там говорив, але найкращою вона була таки влітку. І не лише виділяючись своїми неповторними краєвидами: зеленню прибережжя, чарівністю латаття, яке вкривало певні ділянки водної гладі, пестячи наш зір білизною лілій чи жовтизною глечиків. Чи ранковою красою, коли від Сули здіймається туманець, оповиваючи прибережжя сіруватим маревом, надаючи таємничості чащобам лозняків, що вкривають правобережжя річки. Ні! Перш за все - теплотою своїх вод, що дозволяло нам, дітям, левову частку свого дозвілля проводити саме в ній, нашій річечці.
Фото: Фото: facebook.com/Євген Грищенко
Та хіба лише дітям? А хіба ми, вже дорослі, не любимо шубовснути у теплі води Сули, Псла, чи озера Чеха? Або ж близькій вашій водоймі? Повертаючись у своє минуле, згадую, що не було у житті того літечка, щоб я не ніжився у воді природних водойм, за винятком цього року. Воно, цьогорічне літо, випало досить прохолодним, але це не є виправданням. Хіба що, раніше не було таких літ? Були, але це не ставало перешкодою, щоб поборсатись у прохолодній воді, а потім певний час цокотіти зубами, витанцьовуючи на березі Сули з метою швидше відігратись.
Що було, те було. Тепер же, напевне, виною стає вік. І хоча декілька разів і бував на березі вже Псла, але так і не насмілився пірнути у його, цьогорічні, не такі вже й комфортні води.
Надії ж на майбутні теплі літа, що дозволять поспілкуватися з природою, не втрачаються!
Фото 1-2: на берегах Псла в районі Луки та Здибанки. Інші фото: куточки Сули в межах Верхосулки 70- років.
