Шановні користувачі сайту Білопілля.City!
Всі ми разом і кожен окремо переживаємо нелегкі часи, які перевіряють не лише наш імунітет і здатність організму боротися з інфекціями, а й людяність, розум і навіть адекватність. Страх, паніка, невизначеність і відсутність критичного мислення роблять свою справу.
Суперечлива інформація, яка надходить із різних джерел, часто фейкова (іншим словом – брехлива), сіє невпевненість і страх серед людей. І багато хто під дією різних негативних факторів виявляє свої не найкращі якості.
Я ніколи не думала, що серед нас - багато агресивних людей! Лише почитайте соцмережі, поспілкуйтеся з людьми, які раніше здавалися такими щирими, добрими, вихованими… Звідки стільки злості і ненависті? Чого варте справжнє цькування «заробітчан», людей, які повернулися із-за кордону!
Так, більшість із них не від гарного життя кинули родини, поїхали працювати часто в нелюдських умовах, аби заробити якусь копійку і прогодувати свою сім’ю. Не можу стверджувати точно, але кілька разів з екранів телевізора інформували, що торік заробітчани перерахували в Україну 12 мільярдів гривень! І це - найбільша інвестиція в нашу економіку. За ці кошти вчать дітей, роблять ремонти, купують усе необхідне і лікуються. Ці кошти залишають у місцевих магазинах, на них живуть тисячі сімей. Ті, хто жив та працював за кордоном, - такі ж громадяни України, як і всі ми. І частина з них - така ж безвідповідальна і безпечна, як і ті, хто нікуди не виїжджав.
Порушення правил, недотримання законів - риса, притаманна всім рівною мірою, але розділяти суспільство на «достойних» і «недостойних», робити одних винними в проблемах інших… У мене волосся дибки вставало, коли читала коментарі у місцевих соцмережах на зразок: «А давайте на тих, хто не дотримується карантину, собак випустимо! А давайте їм на рукава пов’язки одягнемо, щоб видно їх було здалеку».
Колись один «діяч» уже так робив. Спочатку людям певної національності на рукава пов’язки одягав, а потім їху концтаборах знищував.
Не можу спокійно читати «наїзди» на пенсіонерів, яких бачать на вулицях. Говорити про те, «куди ці бабусі пруться», може тільки той, хто сам обійшов свій під’їзд чи сходив до сусідів похилого віку і запитав, чи не потрібно їм чогось? Звідки ви знаєте, коли останній раз ця бабуся купувала хліб і чи є в неї ліки від тиску? Чи може в неї прикутий до ліжка чоловік, а діти «застрягли» в іншому місті чи за кордоном...
Тож перед тим, як когось засуджувати чи критикувати, давайте разом подумаємо, чому так вчиняє людина і чим ми можемо їй допомогти?
Хворіти ніхто не хоче, і завдання кожної розумної людини - максимально убезпечити себе, свою родину від хвороби. І ненависть та злість – не найкращий захист.
Кожен із нас, давайте реально на це дивитися, може захворіти, попри найсуворіші заходи безпеки. Але хіба ми заслужили на таке ставлення, як один із жителів Білопілля, у якого виявили лише підозру, і яка, на щастя, не підтвердилася… Я не знаю цього чоловіка особисто, але можу уявити, скільки негативу отримав і він, і його родина, поки остаточно не з’ясувалося, що у людини - пневмонія.
Зараз у соцмережах поширюється істерика, що наша Білопільська лікарня є опорною для лікування можливо інфікованих короновірусом! Які тільки коментарі і поради не чула і не читала! За багатьох соромно…
З одного боку, лише місяць тому всі криком кричали: «Не допустимо закриття лікарні! Як можна її закрити?! Куди дивиться і що робить влада?!». А коли виявилося, що наше інфекційне відділення - найкраще на три райони і воно-таки має право на існування, так знову - обурення!
А тепер давайте по-іншому подивимося на ці умови. Приміром (це лише приклад), захворіли ви чи хтось із ваших близьких і їх госпіталізувати треба у Путивль. Як ви на це відреагуєте? Чи будете і тоді говорити: «Як добре, що лікуватимуть не у Білопіллі, а кудись відвезуть подалі»?
Чи є питання до нашої лікарні і до дій влади взагалі? Звичайно, є. І багато. І не раз їх публічно порушували та різними засобами намагалися вирішувати. Але є й інший бік «медалі». Питання до тих, хто так критикує стан справ у лікарнях: скажіть чесно, скільки ви особисто сплатили податків, аби на ці кошти придбати для лікарні все необхідне?
Як і будь-яка бюджетна установа, лікарня не може існувати від сонячної енергії чи з повітря. Її повітря – наші податки. Тож нехай кожен порахує свій особистий внесок у діяльність медицини, освіти, соціального захисту, а потім критикує і виставляє умови.
Під час пожежі не з’ясовують, якої фірми-виробника шланг на машині, котра возить воду. Спочатку гасять вогонь, а потім - усе інше. У нас зараз - така ж умовна пожежа. Тож давайте її разом ліквідуємо, не допустимо загоряння у своєму домі, зупинимо тих, хто «підкидає дрова у вогонь», а тоді розбиратимемося з деталями.
Бажаю усім здоров’я, виваженості і нарешті усвідомлення, що спільну біду можна подолати лише разом, допомагаючи одне одному, а не навпаки!
