Нагадаю, що 17 липня Верховна Рада України ухвалила Постанову №3650 "Про утворення та ліквідацію районів", якою реформується субрегіональний рівень адміністративно-територіального устрою України. Цим документом, замість наявних в Україні 490 районів, створюється 136 укрупнених. За проєкт проголосували 238 народних депутатів.
Білопільський район: остаточне «прощавай»!
Серед скорочених районів - і Білопільський. Тож тепер залишиться тільки згадка, а в паспорті, свідоцтві про народження та інших документах назва - «Білопільський район». Чи є ця новина такою вже й неочікуваною? Звичайно, для тих, хто хоч трохи цікавиться суспільно-політичним життям району, це - очікуваний результат адміністративно-територіальної реформи, про яку ми пишемо в газеті впродовж п’яти останніх років.
.
А так, як це і передбачалося проєктом закону. Він, проєкт, оприлюднений уже більше року, тому і щодо приєднання Білопільського району до Сумського ні в кого не було ні заперечень, ні іншої думки. Після п’яти чи навіть більше публікацій у Білопільщині, після сотень передач на телебаченні, різних політичних ток-шоу, виступів експертів, які впевнено казали: «Укрупненню районів бути!!!», після цієї масової інформаційної атаки все одно є люди, які здивовано питають: «А куди дінеться район?».
Білопільщина – останні дні
Її вже фактично немає. Є поки що районна рада і райдержадміністрація, яких зараз можна назвати «ліквідаторами», бо саме цим структурам треба доробити до жовтня, до місцевих виборів, потім провести процедуру ліквідації району і «передати» повноваження у Сумський район.
Які саме? Про це не знають навіть депутати, які голосували за такий устрій. Я дивилась-передивилась десятки політичних ток-шоу і в ЖОДНОМУ з них не почула конкретної відповіді: «Які повноваження у новостворених районних рад і залишених адміністрацій?».
Одразу скажу: набагато гірше, ніж жили. З ліквідацією району скоротяться не лише апарат райдержадміністрації, районної ради, районні служби і структури. Такі масові скорочення - це, зрозуміло, - зменшення робочих місць і надходжень із державного бюджету (райдержадміністрації і багато інших районних служб фінансувались із Держбюджету, а податки – ПДФО – залишали в районі), податків, купівельної спроможності людей, отже – зменшення доходів у підприємців.
Що отримаємо натомість
Замість потужного району на його території маємо чотири громади, як окремі адміністративно-територіальні одиниці так званого базового рівня. Ці громади, за задумами авторів реформ, існуватимуть як незалежні від центральних органів влади (районної та обласної) адміністративні структури. Державну субвенцію на виконання передбачених законом повноважень (освіта, медицина, інклюзивна освіта, соціальний захист) отримуватимуть напряму з Державного бюджету. А інші витрати, в тому числі благоустрій, витрати на культуру, споживання енергоносіїв у соціальній сфері, утримання апарату ОТГ, деяких комунальних підприємств, ремонт доріг тощо - з зібраних на території громади податків.
Саме в громаді вирішуватимуть, куди подіти гроші, як їх використовувати. Керуватиме громадою голова через ухвалення рішень сесією і виконком (залежно від повноважень). Ну немовби чудова картина, живи і радій: ні тобі клятої адміністрації, куди викликають на колегії та апаратні, ні районної ради, де депутати збираються і грошей не дають.
У Білопіллі більшість соціально-культурних об’єктів (бібліотеки, позашкільні заклади, соціальні служби, спортивні установи, заклади культури , а головне - лікарні) будували з потужністю, яку розраховували на район. І фінансували з районного бюджету, з податків, які надходили з усіх населених пунктів та надавали послуги на весь район.
Саме наявність районних структур у Білопіллі викликало обурення та невдоволення жителів інших територій: «Білопілля забирає всі наші гроші». І от тепер «наші гроші у нас на місцях». А заклади залишились у Білопіллі. І що далі? Зараз ситуація - критична. Заклади, де працюють загалом сотні людей, сама Білопільська громада не утримає. Та і не треба їй (адже це четверта частина району) стільки послуг.
До кінця року деякі заклади фінансуються комплексно, тобто частково гроші виділяє громада, частково – районний бюджет. Приміром, терцентру, районній лікарні, центру реабілітації дітей-інвалідів. Коли щезне район, всі ці заклади відійдуть у Білопільську ОТГ. А головне - їй ще доведеться брати на баланс центральну районну лікарню і, згідно з бюджетним кодексом, оплачувати повністю комунальні послуги, як «вторинці» (а це до чотирьох мільйонів гривень на рік), так і первинці. Також невідома доля територіального центру з обслуговування одиноких та малозабезпечених, центру реабілітації дітей-інвалідів, центру «Спорт для всіх», оздоровчого табору «Дружба».
Раніше, коли всі бігли у громади і ділили район, як діти шоколадку наперебій, аби більший шматок відхопити, то голови та кандидати на голови обіцяли: «Ми не допустимо, щоб районні заклади закрили. Будемо співфінансувати, разом утримувати...». Ага. Подивіться останнє засідання постійної комісії Білопільської районної ради з питань бюджету, фінансів, планування, ринкових реформ і управління комунальною власністю від 8 липня та кілька останніх сесій Білопільської районної ради.
Першою відмовилась підтримувати районні заклади Миколаївська громада. За словами головного лікаря Білопільської районної лікарні Юрія Мартиненка, про що він неодноразово наголошував на різних засіданнях, Миколаївська громада заборгувала Білопільській лікарні більше мільйона гривень. Саме на цю суму у Білопіллі пролікувались жителі громади. А Білопільська громада лише за комунальні послуги винна ЦРЛ понад мільйон.
Миколаївський селищний голова Іван Ігнатьєв і не відмовляється від боргу, і не платить його. Всі борги поки погашає районний бюджет. Не поспішає повністю розраховуватись за своїх пролікованих пацієнтів і Білопільська ОТГ. Поки ще з останніх конвульсій районного бюджету можна погасити ці борги. А далі що?
Вже сьогодні Білопільська громада «не потягне» методкабінет, деякі школи, є питання щодо терцентру. Лише на заклади освіти Білопільська ОТГ витрачає 80 відсотків бюджету, неодноразово наголошував міський голова Юрій Зарко. Так це ж за умови, що ЦРЛ утримується за рахунок районного бюджету.
Кожна громада створить свої відділи і управління. Приміром, лише у Миколаївці, за словами селищного голови Івана Ігнатьєва, на роботу за бюджетні кошти взято 107 осіб. Це - відділи культури, освіти, соцзахисту, охорони здоров’я, фінансовий, ЖКГ тощо. Одним словом, громада повторює усю колишню структуру райдержадміністрації. Тільки то була районна, а тепер – «своя».
Такі ж відділи створені у Річках, Білопіллі. І такі ж створять у Ворожбі. Але жодна громада не бере на себе зайвих витрат і не відкриває музичну чи спортивну школу, центр дитячої творчості, центр «Спорт для всіх», оздоровчий табір. Усі ці структури залишаються у Білопіллі. Вгадайте, що з ними буде, якщо вже зараз голови на прохання співфінансувати ці заклади чесно кажуть: грошей не дамо, бо наших дітей там нема.
Під великим питанням - подальша діяльність відділення Пенсійного фонду, суду, поліції, військкомату тощо. Жодної вертикальної структури, яка б об’єднувала ці громади на території району, не залишиться. Об’єднувати, координувати діяльність хоча б для протидії тому ж вірусу чи іншим спільним загрозам. Але ніхто не думає про майбутнє і не ставиться з повагою до минулого.
Одні райони, приміром, сусідні Буринський і Лебединський, Кролевецький і Шосткинський, фактично зберегли райони в межах однієї громади. Інші райони поділилися на 2 частини, приміром, Краснопільський, Путивльський, Великописарівський. І лише наш, Охтирський та Сумський – розтягнули на «громадки».
Тепер із цих «громадок» ліпитимемо Сумський район. У нього увійде 16 громад. Найбільша - Сумська (місто Суми) і Лебединська (фактично район). А далі - така дрібнота, як ми.
Операція «Ліквідація»
Зараз починається дуже непростий процес ліквідації районних структур: звільнення, скорочення, передача з одного балансу на інший, звільнення керівників, призначення нових, боротьба за кожне робоче місце, особливо керівне. І все це – результат недолугості наших політичних еліток, які за чотири роки реформи так і не змогли домовитися, не змогли відкинути власні амбіції і поділили район, бо більше громад – більше голів!
У кожного голови – три заступники, секретар виконкому тощо. Ще – право призначати керівників комунальних підприємств, установ, а після – ще й старост! Готуємось до того, що вибори проходитимуть в дуже нервовій і напруженій обстановці: всі розумітимуть, що кожен голос –це можливий пропуск у світле життя ще на 5 років! Тож будьте пильними і дивіться, хто і що зробив, аби зберегти район, і хто його розвалював. І чому, розваливши те, що вже було, знову йде у владу!
